Філософія – Касьян В. І
Це особливий навчальний посібник з курсу філософії. Багаторічний досвід викладання філософії студентам і аспірантам гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, мої спостереження на іспитах з філософії, спостереження моїх колег по кафедрі свідчать
Це особливий навчальний посібник з курсу філософії. Багаторічний досвід викладання філософії студентам і аспірантам гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, мої спостереження на іспитах з філософії, спостереження моїх колег по кафедрі свідчать
Це особливий навчальний посібник з курсу філософії. Багаторічний досвід викладання філософії студентам і аспірантам гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, мої спостереження на іспитах з філософії, спостереження моїх колег по кафедрі свідчать
Це особливий навчальний посібник з курсу філософії. Багаторічний досвід викладання філософії студентам і аспірантам гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, мої спостереження на іспитах з філософії, спостереження моїх колег по кафедрі свідчать
Це особливий навчальний посібник з курсу філософії. Багаторічний досвід викладання філософії студентам і аспірантам гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, мої спостереження на іспитах з філософії, спостереження моїх колег по кафедрі свідчать
Це особливий навчальний посібник з курсу філософії. Багаторічний досвід викладання філософії студентам і аспірантам гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, мої спостереження на іспитах з філософії, спостереження моїх колег по кафедрі свідчать
Для розуміння сутності світогляду важливо знати, як він виник, етапи його розвитку, чим відрізнялися його ранні етапи від наступних, більш зрілих. Для розкриття специфіки сучасного світогляду, ЙОГО функцій необхідно уявити цей шлях, перші кроки,
Життя людини – це складний процес свідомого, цілеспрямованого, перетворювального впливу на навколишній світ і на саму себе для забезпечення свого існування, функціонування, розвитку. З появою людини виникає цілісний, воістину людський світ. Різні сторони цього
Філософія виконує багато функцій в життєдіяльності людини. їх треба згрупувати, виділити найбільш важливі. На основі останніх можна виділити і розкрити специфіку всіх інших, похідних від них функцій. До основних функцій філософії слід зарахувати світоглядну,
Як уже говорилося, філософії належить особливе місце в структурі суспільної свідомості. Вона пов’язана з усіма її формами, але не зводиться до їх суми і не може бути сама зведена до якої-небудь із форм суспільної
Філософія як система поглядів на світ вперше з’явилася в Стародавніх Індії та Китаї в кінці II на початку І тисячоліть до н. е. Специфіка розвитку суспільних відносин цих держав спричинила формування своєрідних рис філософії
Філософія як самостійна галузь знань виникла в стародавньому грецькому суспільстві в VI-V ст. до н. е. Можна виділити такі найбільш загальні специфічні риси: – теоретичне ставлення до світу (замість образного міфологічного світогляду); – натурфілософія
Середньовічний світогляд має певні особливості, які відрізняють його від античного. Античний світогляд орієнтований на зовнішній світ (космоцентризм). Людина займає в ньому центральне місце в силу центрального положення Землі в структурі світобудови. Нерівність людей пояснюється
Філософія Відродження датується періодом кінця XIV-XVI ст. Видатними її представниками були Микола Кузанський, Піко делла Мірандола, П’єтро Помпонацці, Бернардіно Телезіо, Лa Боесі, Мішель Монтень, Нікколо Макіавеллі, Микола Копернік, Джордано Бруно, Томас Мор, Томмазо Кампанелла
Розробка та обгрунтування методів наукового пізнання – головна мета філософів Нового часу. Формуються два основних методи і на їх основі виникають протилежні філософські напрямки: емпіризм і раціоналізм. Засновником емпіризму вважається англійський філософ Френсіс Бекон
Французьке Просвітництво по праву вважається провісником буржуазної революції, що вибухнула 1789 р. у Франції. Основні гасла просвітників: наука і прогрес. Просвітництво сприяло тому, що наукові знання, які були надбанням вузького кола вчених, отримали поширення
Класична німецька філософія – розвиток німецької філософії, що охоплює період кінця XVIII – першої половини XIX ст. Для неї характерні такі основні риси: – відродження діалектичної традиції; – перехід від суб’єктивного ідеалізму до об’єктивного
Марксизм пов’язаний з іменами Карла Маркса (1818-1883) і Фрідріха Енгельса (1820-1895). Це філософське і соціально-економічне вчення, якому судилося відіграти важливу роль у житті європейського і навіть світового людства. Виникнувши у 40-х роках XIX ст.,
Як особливий філософський напрямок позитивізм склався у 30-х роках XIX ст. Перші положення позитивізму сформулював французький філософ Огюст Конт (1798-1857). Співзвучні їм були положення англійських філософів Джона Стюарта Мілля (1806-1873) та Герберта Спенсера (1820-1903).
Психоаналіз – загальна теорія і метод лікування нервових і психічних захворювань. Доктрина запропонована З. Фрейдом в кінці XIX – на початку XX ст. для вивчення потаємних зв’язків та основ людського життя. Започаткував З. Фрейд
Екзистенціалізм або філософія існування – ірраціоналістичний напрямок сучасної західної філософії. Попередником сучасного екзистенціалізму вважається датський філософ С. К’єркегор (1813-1855). Як напрямок екзистенціалізм виникає на початку 20-х років у Німеччині та Франції. Його найбільш відомими
Неотомізм – одна з найбільш впливових течій католицької філософії. Поширена у всьому світі, головним чином у католицьких країнах. Найбільш відомі представники неотомізму Є. Жильсон (1884- 1978), Ж. Марітен (1882-1973), Ю. Бохенський (нар. 1902), Є.
Феноменологія буквально означає вчення про феномени. Феномен – це філософське поняття, яке означає: 1) явище, яке осягається в чуттєвому досвіді; 2) об’єкт чуттєвого споглядання на відміну від його сутнісної основи. Виникнення на початку XX
В античності герменевтикою називалося мистецтво роз’яснення перекладу, тлумачення. Свою назву цей вид діяльності отримав від грецького бога Гермеса, в обов’язки якого входило роз’яснення простим смертним волі богів. У християнських письменників герменевтика розумілася як мистецтво
“Філософія життя” – це ірраціоналістичний напрямок, що сформувався в кінці XIX – на початку XX ст. Він виник як реакція на кризу класичного західного раціоналізму. Найбільшого поширення філософія життя набула в першій чверті XX
Філософська антропологія в широкому значенні – філософське вчення про сутність людини; у вузькому значенні – течія західноєвропейської, переважно німецької, філософії першої половини XX ст. Основні представники цієї течії: М. Шелер (1874-1928), Г. Плеснер (1892-1985),
Філософська антропологія в широкому значенні – філософське вчення про сутність людини; у вузькому значенні – течія західноєвропейської, переважно німецької, філософії першої половини XX ст. Основні представники цієї течії: М. Шелер (1874-1928), Г. Плеснер (1892-1985),
В історії людської цивілізації вагоме місце посідає українська філософська думка, яка розвивалась спочатку в межах християнського віровчення. Досить згадати твори, що мали не лише релігійний характер, а й філософське звучання. Це твори Нестора “Повість
Існують питання, на які за тисячі років кращі мудреці людства не змогли дати прийнятної відповіді. Наприклад: як і чому є те, що є? або: що є, як воно є і чому? У повсякденні людина,
Серед розмаїття форм буття прийнято виділяти основні, найбільш важливі й поширені. І. Буття людини У цьому бутті можна виокремити деякі найбільш характерні для людського буття форми. Серед них насамперед слід виділити предметно-практичну діяльність. Людина
Говорячи про основні форми буття (людину, Природу, суспільство, свідомість), ми допускаємо, що все його розмаїття об’єднано якоюсь загальною основою. Виникає питання: чи можна говорити про єдність всієї різноманітності світу, чи є щось таке, що
Матерія, як ми знаємо, має різноманітні властивості: нестворюваність, незнищуваність, пізнавальність, невичерпність будови тощо. Але серед них є така, без якої матерія не може існувати. Така властивість називається атрибутом, способом існування. Це – рух. Рух
Світ не можна уявити поза простором і часом. Простір і час є невід’ємним атрибутом об’єктивного світу. Вони дають змогу відокремити кожну річ від іншої, конкретизувати універсальні зв’язки будь-якої речі або явища з усім світом.
Єдність і боротьба протилежностей – один з основних законів діалектики. Він характеризує джерело саморуху й розвитку явищ природи і соціально-історичної реальності. Закон єдності й боротьби протилежностей в діалектиці займає центральне місце. Це – сутність,
Основні закони розвитку світу розкривають механізм, причину і направленість змін, що відбуваються в ньому. Так, закон взаємного переходу кількісних змін в якісні характеризує одну зі сторін цього руху, одну з граней всезагального розвитку. Він
Всі явища природи та суспільства розвиваються через заперечення. Процес розвитку був би неможливим без заперечення старого новим. Так, з насіння розвивається рослина, а саме насіння зникає, в тваринному світі гігантські плазуни були замінені більш
Буття характеризується живою рухливістю, переходами, суперечливістю. Мислення відображає всезагальні риси, відносини, зв’язки розвитку буття. Це відображення проявляється в основних законах діалектики. Але складність універсальних зв’язків, відносин не вичерпується трьома основними законами діалектики. Крім них
У світі існує безкінечне розмаїття речей та явищ. Людина завжди прагне охопити, зрозуміти світ в цілому, в єдності. Але зробити це було досить важко, тому що людина в своїй повсякденній діяльності має справу не
Питання про походження людини хвилювало людство протягом всієї його історії. Але довгий час ця проблема обговорювалася в межах релігії, міфу. В XX ст. особливо швидко почали накопичуватися природничо-наукові знання про походження життя на землі,
Питання про сутність людини, її походження, місце і роль у світі – одна з основних проблем філософської думки. Античний образ людини космоцентричний. У стародавній грецькій філософії людина розглядається як частина космосу (єдиного надчасового “порядку”
Уже мислителі Давньої Греції підкреслювали наявність в людині двох начал: тваринного (біологічного) і соціального. Так, Арістотель називав людину “політичною твариною”, маючи на увазі під “політичним” – соціальне. Античні мислителі виробили ідеал гармонійно розвиненої особистості.
Особистість – це продукт і суб’єкт суспільно-історичного розвитку. Відносини, що існують у суспільстві (виробничі, класові, національні, сімейні, правові, моральні тощо), формують людину, її особистість. Все, що має людина, чим вона відрізняється від тварини, є
Проблема свідомості – одна з найважливіших і загадкових. Вона як філософська категорія має складну і суперечливу історію, характеризується багатозначністю підходів і тлумачень. Це свідчить, водночас, про пильну увагу філософів до проблеми свідомості, актуальність якої
Свідомість має надзвичайно складну структуру. Фахівці не мають відносно неї одностайної думки. Це пов’язано зі складністю такого явища, як свідомість, яка взагалі вирізняється складністю, важкодоступністю наукового вивчення. Багато аспектів, властивостей свідомості ми ще не
Свідомість має надзвичайно складну структуру. Фахівці не мають відносно неї одностайної думки. Це пов’язано зі складністю такого явища, як свідомість, яка взагалі вирізняється складністю, важкодоступністю наукового вивчення. Багато аспектів, властивостей свідомості ми ще не
Досліджуючи свідомість, вчені дійшли висновку, що існують приховані фактори впливу на свідомість, тобто безсвідоме. Зокрема, ідею безсвідомої мотивації свідомості розробляв австрійський психіатр Зігмунд Фрейд (1856-1939). З. Фрейд вважав, що на свідомість діють об’єктивні відносно
У процесі життєдіяльності в людей формуються погляди, почуття, які відображають їх становище в суспільстві. Вони відображають не природу та її закономірності, а різні сфери суспільного життя: виробництво і розподіл, сім’ю і добробут, національні і
Одним зі структурних елементів суспільної свідомості є розмаїтість її форм. Це – політична свідомість, правова, моральна, релігійна, естетична, наукова свідомість тощо. Ця розмаїтість залежить від двох основних факторів: – по-перше, від об’єкта, тобто від
Ідеологія – (від гр. idea – ідея і logos – вчення) – це сукупність суспільних ідей, теорій і поглядів, які відображають соціально-економічні умови життя людей з позицій певної соціальної спільності, а також програми із
Пізнання здійснюється в процесі практичної діяльності людей, тобто знання не народжуються в свідомості людей самі собою. Пізнання може зростати лише на родючому грунті реальної справи. Реальні справи людей формують практику. Практика – це суспільно-історична