Етнопсихологія – Савицька О. В. – 5. Національні почуття
Національне почуття – це похідне від національної самосвідомості почуття стійкої прив’язаності до своєї нації, до традицій, звичаїв, культури, побуту, національних духовних цінностей (A. C. Баронін).
Національне почуття з’являється у процесі спільної життєдіяльності представників етносу, що спілкуються за допомогою однієї мови, дотримуються схожого способу життя, займають спільну територію. Національне почуття є об’єктивною категорією національної психології. Таке почуття може примирити соціальні класи, що ворогують між собою; сприяти виникненню націоналізму, шовінізму і т. ін. Представник етносу із загостреним національним почуттям є надзвичайно сприйнятливим до всіх зовнішніх впливів.
Поняття націоналізму розглядається в трьох різних значеннях: 1) як певний комплекс етнопсихологічних установок; 2) як система політичних ідей; 3) суспільний рух.
Вирізняють різноманітні форми націоналізму: від беззавітного патріотизму (чи готовності на жертви в ім’я власної нації в цілому) до крайньої екстремальної форми, що тісно пов’язана з мілітаризмом, шовінізмом і фашизмом. Поєднання націоналізму з расизмом призводить до появи переконання в тому, що обрана нація є призначеною для особливої місії/ Націоналізм як соціальне явище реалізується у вигляді певного способу мислення і поведінки людей, які об’єднані в певні спільності та діють разом для досягнення спільних цілей.
Появу націоналізму зумовлено національно-психологічними утвореннями, які під впливом політичних інтересів стають предметом абсолютизації та перетворюються в сукупність викривлених і спрощених уявлень про людей своєї та інших націй і народностей, у негативне ставлення до представників інших соціально-етнічних спільностей і т. ін. Об’єктивним і нормальним явищем вважається наявність національних елементів у буденній свідомості представників певного етносу чи соціальної групи.
На спосіб сприймання зовнішнього світу, на характер реакцій на явища об’єктивної дійсності, на емоційні особливості людей вливають соціальні чинники та умови географічного середовища. Такі стійкі психологічні риси сприяють розвитку національної культури, виявляються в ідеології та виступають основою для формування національної самосвідомості.
До національної самосвідомості належать такі почуття: національна гордість, любов до Батьківщини, радість, що переживається під час сприймання об’єктів національної культури, переконання у справедливості ідеологічних положень і політичних кроків, в яких виявляються інтереси національного розвитку та суб’єктивно уявляються як інтереси свого народу, в поєднанні з відповідними емоціями.
Ці почуття є відображенням у психіці представників кожної нації своєрідних умов життя нації, сукупності особливостей духовного життя народу, які виявляються в його національній культурі, фольклорних образах, побуті, житті. Перераховані вище почуття також виявляються в звичних формах прояву емоцій та думок, у традиціях і звичаях, у специфіці форм спільної діяльності та поведінки. Націоналізм розпочинається з штучного, умисного гіпертрофування і суб’єктивного протиставлення “свого” національного специфіці інших націй (A. C. Баронін).
У свідомості представників певного етносу виникають уявлення та почуття як по відношенню до себе, так і стосовно представників інших соціально-етнічних спільностей. Такі уявлення, почуття та пов’язані з ними стійкі звички, традиції, моральні заборони, поняття про добро та зло, культурні стандарти є складовими масової свідомості, що значною мірою впливають на мислення і поведінку людей.
Психологічними засадами існування таких форм націоналізму, як ідеологія, політика та соціальна практика, виступають уявлення про власну етнічну та національну особливість, недовіра, підозріливість і ворожість по відношенню до представників інших націй, етносів, конформізм щодо власних національних традицій.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)