Етика ділового спілкування – Гриценко Т. Б. – 4.8. Нарада

Деякі наради приречені на невдачу ще до того, як вони почнуться. Це стається тому, що керівник подібний до капітана, який хоче керувати кораблем, не маючи чіткого уявлення про його курс.

Тому необхідно насамперед чітко визначити характер запланованої наради.

Спеціалісти виділяють такі типи нарад:

■ навчальна (конференція), мета якої – дати учасникам необхідні знання І підвищити їхню кваліфікацію;

■ інформаційна, необхідна для узагальнення даних і вивчення різних точок зору на конкретні проблеми;

■ пояснювальна, в ході якої керівництво прагне переконати працівників у правильності прийнятих відповідних рішень і необхідності відповідних дій;

■ проблемна, яка проводиться для того, щоб виробити метод, знайти шлях вирішення існуючих проблем.

Щоб нарада пройшла результативно, необхідно: ^ чітко й однозначно визначити (сформулювати) тему наради. Крім цього, визначити, на який результат ви очікуєте (прийняти рішення, виробити рекомендації, переконати присутніх у правильності зроблених дій);

^ детально розробити порядок денний. Вибрати найбільш доцільну послідовність розгляду питань, виходячи із психологічних критеріїв, тобто починати розгляд із питання, яке найлегше вирішити. Перший успіх стане фундаментом для вирішення складних питань. Завчасно продумайте, як залучити до обговорення навіть дуже інертних та небагатослівних працівників;

^ надати учасникам наради можливість ознайомитися з фактами, документами, які будуть обговорюватися ще до наради;

^ передати запрошення особам, які повинні брати участь у нараді, завчасно разом із порядком денним;

^ вибирати зал засідань, враховуючи мету наради. Приміщення повинно бути з хорошою звукоізоляцією та вентиляцією, нормальною температурою повітря (+19 С), умебльоване не дуже розкішно, але і не по-спартанськи;

^ чітко дотримуватися запланованого регламенту часу і вказувати його на запрошеннях.

Результати наради необхідно зафіксувати в протоколі та розіслати його всім особам, які повинні бути проінформовані. Якщо ж були прийняті певні рішення, то необхідно обов’язково встановити, хто, що і як повинен зробити для виконання цих рішень.

Ділові наради та засідання є засобом колективного вирішення проблем. Нарада – один із найефективніших способів обговорення важливих питань і прийняття рішень в усіх сферах виробничого, громадського й політичного життя. Вона дає змогу аналізувати важливі питання і висловлювати свої думки і пропозиції, приймати найоптимальніші рішення.

Якщо учасники обмінюються думками, обговорюють проблеми і спільними зусиллями доходять висновків, ефект від такої наради буде великим. Якщо ж нарада не дає очікуваних наслідків, вона перетворюється на колективне марнування часу1.

Оскільки 20-30 % робочого часу працівники витрачають на наради, то ефективність їх залежить від організації і підготовки проведення. Перевагою ділових нарад є те, що тут, як правило, присутні майже всі виконавці рішень. Крім того, протягом порівняно короткого часу колектив може висунути значно більшу кількість ідей, ніж окремий працівник.

Наради не повинні бути ширмою, за яку ховаються від персональної відповідальності.

Успіх будь-якого колективного зібрання залежить від ступеня підготовки і від рівня розумового, психічного та морального розвитку керівника, оскільки наради, як правило, проводять керівники.

Нарада будь-якого профілю включає основні підготовчі етапи:

1. Визначення тематики порядку денного.

2. Приблизний склад учасників (у процесі підготовки список учасників уточнюється).

3. Дата, година початку і місце проведення.

4. Підготовка доповіді.

5. Проект рішення.

6. Регламент, процедура проведення і технічні засоби.

На думку вчених, позитивний ефект від наради буде досягнуто лише тоді, коли ЇЇ учасники за рівнем професійних знань і практичного досвіду відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми. Крім того, сама проблема має бути важливою для всіх присутніх1.

Для підсилення ефекту доцільно заздалегідь підготуватися і надіслати тези доповіді і список виступаючих у дебатах.

Техніка проведення наради, у якій беруть участь не більше 10-12 осіб, залежить від ділових якостей головуючого. Процедурно з кожного питання підбиваються підсумки із застосуванням авторитарної чи демократичної форми ведення наради. Ефективність наради залежить від часу проведення. Не рекомендується проводити наради перед початком робочого дня. Найкращий час – з 9 до 12 або з 16 до 18 год. Краще збирати дві наради на тиждень по півгодини, ніж одну на годину. Рішення наради протоколюються і документально оформляються.

Успіх наради, її ефективність багато в чому залежать від головуючого. Керівник наради повинен мати організаторський хист, уміти зосереджувати увагу й зусилля на головному, постійно стежити за перебігом дискусій, добирати слушні запитання, систематизувати різні погляди, робити правильні висновки, прислухатися до кожного, самому не брати участі в дискусії, створити доброзичливу атмосферу, по-дружньому ставитися до всіх учасників, нікого не обділяючи увагою, проявляти повагу до особистості кожного учасника, не переносити роздратування на учасників. На нараду потрібно запрошувати фахівців, рівень професійних знань і практичний досвід яких відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми.

Т. Чмут і Г. Чайка вказують на етичні підходи до забезпечення наради як форми колективного обговорення проблем:

– результат обговорення на нараді залежить від моральної та психологічної атмосфери, яку на ній створено;

– моральні та психологічні якості керівника як головуючого на нараді безпосередньо впливають на поведінку присутніх і їхню участь у обговоренні;

– учасники наради за професійними якостями та досвідом роботи мають бути спроможними розв’язати поставлену проблему, а поставлена проблема має відповідати інтелектуальному та професійному рівню її учасників;

– усі висловлені на нараді думки мають бути ретельно проаналізовані та враховані;

– завдання для колективного вирішення треба формулювати так, щоб його виконання могло змінити ситуацію;

– обговорення має бути вільним, щоб думки проголошувалися невимушено, без тиску з боку керівника;

– рішення, яке прийнято колегіально, але, як з’ясувалося потім, є помилковим, коригується шляхом нового колективного розгляду без пошуку винного за невдало винесену пропозицію1.

Нарада – це важлива форма ділового спілкування, ефективність якої досягається за умови, коли її учасники дотримуються етичних, моральних норм, знайомі з правилами спілкування і дотримуються їх.

Запитання і Завдання Ьт самоконтролю

Завдання 1. Дайте відповіді на запитання:

1. Які типи нарад виділяють спеціалісти?

2. Що потрібно для того, щоб нарада пройшла результативно?

3. Де і чому фіксують результати наради?

4. Коли можна досягни ефекту від наради?

5. Які основні етапи включає підготовка до наради?

6. Від чого залежить техніка проведення наради?

7. Які ви знаєте етичні підходи до забезпечення наради як форми колективного обговорення проблем?

Завдання 2. Доведіть, що ділові наради є засобом колективного вирішення проблем.

Завдання 3. Підготуйте усне повідомлення “Нарада. Особливості підготовки до неї”.

Завдання 4. Допишіть речення.

Метою навчальної конференції є… Інформаційна нарада необхідна для… Проблемна нарада проводиться з метою… Щоб залучити до обговорення питань наради інертних членів наради, потрібно…

Перевагою ділових нарад є те, що…

Наради рекомендують проводити у такий час…

Завдання 5. Прочитайте текст. Яких ще поганих звичок потрібно позбуватися?

ПРО ПОГАНІ ЗВИЧКИ

А. М. Купер наводить близько ЗО поганих звичок, які він помітив у людей, що головують на нарадах:

– стукають пальцями або олівцем по столу;

– підпирають голову рукою;

– торкаються руками обличчя;

– покусують олівець, зубочистку або сірник;

– стукають олівцем по зубах;

– облизують губи;

– чухають голову;

– водять пальцями по столу;

– пригладжують волосся;

– пригладжують бороду або вуса;

– застібають або розстібають гудзики на піджаку;

– хмуряться;

– кусають губи, нігті;

– жують жувальну гумку;

– чистять нігті;

– поправляють окуляри;

– дивляться крізь окуляри, тримаючи їх у руці;

– притупують ногою;

– хрускають пальцями;

– малюють беззмістовні малюнки на папері під час виступів;

– нервово складають і рвуть папір;

– оглядаються довкола;

– звертаючись до присутніх, дивляться повз них;

– дзенькають ключами або дрібними грішми в кишені;

– стромляють пальці за жилет або за комір;

– тримають руки в кишенях;

– крутять обручку на пальцях;

– усміхаються так чудернацьки, що учасники не можуть збагнути, чи їм усміхаються, чи з них насміхаються.

Уважно перегляньте цей перелік ще раз і докладіть зусиль, щоб позбутися тих звичок, які, можливо, ви в себе виявили.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Етика ділового спілкування – Гриценко Т. Б. – 4.8. Нарада