Електронна комерція – Шалева О. І. – 1.2. Основні категорії і класи електронної комерції
Серед основних категорій (сфер) електронної комерції виділяють:
1. Бізнес – бізнес (business-to-business, B2B) – комерційна взаємодія між бізнесовими компаніями (підприємствами) – виробниками, оптовими посередниками, оптовими клієнтами щодо здійснення оптових закупівель та поставок товарів;
2. Бізнес – адміністрація (business-to-administration, B2A) – Ділові зв’язки комерційних структур з державними організаціями (зокрема проведення державних закупівель через мережу Internet);
3. Бізнес – споживач (business-to-consumer, B2C) – електронна роздрібна торгівля. У цьому випадку має місце комерційна взаємодія між електронним магазином та покупцем – безпосереднім споживачем товару;
4. Споживач – споживач (consumer-to-consumer, С2С) – взаємодія споживачів для обміну комерційною інформацією (щодо придбання того чи іншого товару чи про співпрацю з певною фірмою) або роздрібна аукціонна торгівля між фізичними особами;
5. Споживач – адміністрація (consumer-to-administration, С2А) – організація взаємодії між споживачами та державними структурами (особливо в соціальній та податковій сфері).
В матеріалах Європейської комісії в ESPRIT (програма Єв-росггільноти з розвитку і прискорення досліджень з використання інформаційних технологій) визначені 11 моделей електронної комерції.
Так, зокрема для сфери В2С виділяють такі бізнес-моделі як електронний (віртуальний) магазин (e-shop), електронний аукціон (e-auction), віртуальні співтовариства (virtual communities), електронний торговий центр (агрегатор) (emall). У сфері В2В діють Електронні постачальники (e-procurements), Торговельні платформи (collaboration platforms), інформаційні брокери (e-brokers). Як і в одній так і в іншій сфері можуть працювати Електронні дилери (3Rd party marketplace).
1.3. Розвиток і сфери застосування електронної комерції. Учасники електронного ринку
Електронний ринок Є сукупністю його учасників, продуктів та процесів їх взаємодії, що характеризуються певними закономірностями в умовах розвинутої структури інформаційних комунікаційних технологій та систем.
До Учасників електронного ринку Відносяться продавці, покупці та посередники, а також організації, що забезпечують інфраструктуру та правила ринку.
Продуктами Називаються товари і послуги, заради яких продавці і покупці виходять на ринок.
Взаємодія учасників ринку З приводу купівлі-продажу продуктів та інших видів ринкової діяльності представлена процесами, що можуть включати розробку нових продуктів, виробництво, дослідження ринку, пошук, замовлення, поставку і споживання продукту, зокрема:
O комерційні операції: замовлення, одержання товару, його оплата;
O обслуговування та підтримка продукту;
O маркетинг, продаж, сприяння продажу;
O спільна розробка продукту;
O розподілене спільне виробництво;
O використання послуг;
O загальні закупівлі;
O бізнес-адміністрування (надання дозволів, ліцензій, концесій, збір податків);
O транспорт і постачання;
O автоматична торгівля електронними товарами;
O бухгалтерський облік;
O вирішення комерційних суперечок.
Продавці Представлені підприємствами різного масштабу, що розташовані у різних географічних регіонах і знаходяться на різних стадіях впровадження інструментів електронного бізнесу.
Усі підприємства, що працюють на сучасному ринку, можна поділити на 3 групи стосовно електронного бізнесу:
1. традиційні (brick-and-mortar), які діють на реальному фізичному ринку і не звертаються до електронного бізнесу, якщо до цього їх не змушують певні обставини;
2. змішані (click-and-brick), які певну частку своєї діяльності здійснюють через мережу Internet;
3. повністю електронні (click-only), які існують лише в мережі Internet.
Покупці на електронному ринку дещо відрізняються від покупців на традиційних фізичних ринках. Оскільки доступ до Internet пов’язаний із придбанням обладнання та наявністю певного рівня освіти, користувачі мережі характеризуються вищим рівнем доходів та освіти, ніж середній покупець на реальному ринку.
За даними досліджень компаній Media Metrix и McKinsey on-line покупці умовно поділяються на такі категорії:
1. “любителі поторгуватися” складають до 8 % користувачів Internet. Вони постійно шукають, де можна купити товари за дешевшими цінами. Близько половини усіх on-line покупців відносяться саме до цієї категорії.
2. “любителі бути на зв’язку” менш схильні здійснювати покупки в мережі, надаючи перевагу участі у таких заходах як чат або розсипка поздоровлень. Такий тип покупців найчастіше звертає увагу на знайомі у “реальному режимі” торгові марки та об’єднує близько 35 % користувачів.
3. “обивателі” та “любителі активного відпочинку” користуються мережею Internet з метою одержання інформації. “Обивателі” найчастіше відвідують сайти фінансових оглядів та новин, а “любителі активного відпочинку” надають перевагу спортивним та розважальним сайтам. Ці дві категорії формують значний трафік. Завданням продавців у цьому випадку є перетворення трафку у покупку.
4. “прихильники принципу полегшення життя” укладають понад половину усіх on-line угод. їх основний принцип – купувати безпосередньо “з рук в руки” та економити при цьому час.
5. “любителі прогулянок” (або серфери) складають лише близько 10 % користувачів, проте переглядають у 4 рази більше Web-сторінок, ніж інші користувачі. На їхню частку приходиться близько 35 % сумарного часу, який проходять усі користувачі on-line. їх приваблюють сайти, які постійно удосконалюються та оновлюються.
1.4. Проблеми розвитку електронної комерції в Україні та у світі
Основними труднощами у сфері електронної комерції, згідно з даними закордонних джерел, є недостатня безпека даних, що передаються через Internet, яка зводиться до двох загроз – комп’ютерні підробки і шахрайство та порушення таємниці особистого життя в умовах можливості чіткої фіксації хто, що, коли і в кого купував.
Іншою принципово важливою проблемою є якість комунікацій (розвиток мережі комунікацій, мала пропускна спроможність каналів та низька швидкість передачі інформації), особливо характерна для вітчизняного сегмента електронної комерції.
У вітчизняному електронному бізнесі мало поширені автоматизовані системи управління виробничою, торговельною, фінансовою діяльністю корпоративного рівня.
Також проблемою розвитку електронної комерції можна вважати невизначеність реального існування контрагента, незнання правил ведення іноземного бізнесу і т. п. та відсутність в окремих випадках універсальних стандартів взаємодії та сумісності при роботі в глобальній мережі.
Суттєве значення має невизначеність ряду юридичних та фінансових питань, зокрема захист прав інтелектуальної власності та прав споживачів, вимоги до форми угод, їх юрисдикцію і відповідальність за неналежне виконання, захист інформації, регулювання криптографії, тарифи на виконання операцій, оподаткування угод та митні тарифи.
Для української електронної комерції характерні також проблеми, пов’язані із порівняно невеликою кількістю вітчизняних користувачів Internet, з недосконалістю та часто відсутністю належної законодавчо-нормативної бази, яка регулює діяльність бізнес-структур в Internet, нестача знань і кваліфікації користувачів, а також слабке поширення систем безготівкового розрахунку (пластикові, в основному міжнародні картки) для приватних осіб. Рівень довіри потенційних покупців до вітчизняних Internet-ресурсів є порівняно низьким, що є наслідком завищення цін у електронних магазинах, невисокого рівня життя населення, непрозорих техніко-економічних норм та відсутності механізмів регулювання електронної економічної діяльності.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)