Експериментальна психологія – Максименко С. Д. – 5.4. План для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумковим тестуванням (граничним контролем)
Цей план Кемпбелл відносить до планів так званих істинних експериментів. Зміст його полягає в тому, щоб перед експериментом протестувати досліджуваних на залежну змінну. Попереднє тестування є додатковою процедурою контролю побічної варіативності, яку можна безпосередньо включити в експериментальний план. Рішення звернутися саме до цього плану при проведенні дослідження залежить від характеру дослідницької проблеми. Наприклад, дослідники можуть обирати цей план, якщо вони вважають за необхідне вирівняти якість виконання експериментального завдання при відсутності впливу незалежної змінної шляхом надання досліджуваним можливості попрактикуватись у виконанні експериментального завдання, поки не досягнуть певного критеріального рівня ефективності до введення в умови експерименту незалежної змінної. Цей прийом може бути корисним, якщо експериментальне завдання є складним і потребує певного рівня сформованості навиків його виконання. Ось чому він отримав назву “тренування з метою досягнення критеріального рівня”.
Наприклад, за участю одного з авторів цього підручника проводилось експериментальне дослідження, метою якого було оцінювання ефективності процедури діагностування емоційної стійкості досліджуваних. Ідея дослідження полягала в тому, щоб довести, що емоційно стійкими можна вважати тих суб’єктів, які після перебування у ситуації неконтрольованого неуспіху можуть швидко мобілізуватись на наступну діяльність і виконувати її ефективно, на відміну від емоційно нестійких індивідів, у яких стрес неуспіху виявляє “післядію” і погіршує показники цієї діяльності. Учасникам експерименту пропонували відповісти на запитання щодо локалізації на карті-схемі набору геометричних фігур, що відрізнялись за певними ознаками (розмір, колір, конфігурація, локалізація на карті-схемі – ряд, місце). Відповіддю на завдання, яке пред’являлось у комп’ютерному варіанті, була моторна реакція мишею: підведення її до тієї пари фігур, диференційні параметри яких зазначалися у запитанні, пред’явленому в звуковій формі. Після тренувальної серії запитань (10- 15) вони пред’являлись як експериментальні завдання в різних умовах: а) у звичному темпі з обсягом інформації, доступним для короткочасного запам’ятовування; б) у високому темпі з обсягом інформації, що перевищував обсяг короткочасної пам’яті. Остання ситуація розглядалась як стресогенний фактор, який міг справити негативний вплив на показники ефективності виконання завдань. Зрозуміло, що попереднє тестування було необхідне в цьому експерименті, щоб надати можливість досліджуваним отримати досвід у виконанні незвичної діяльності, яка до того ж вимагала використання комп’ютера.
Крім того, оскільки показниками залежної змінної у цьому дослідженні були: а) кількість випадків правильної ідентифікації локалізації геометричної фігури на схемі, б) швидкість локалізації фігури на схемі (тобто параметри моторної реакції), попереднє тестування було необхідне для вирівнювання досліджуваних за часовими характеристиками їх сенсомоторних реакцій.
Як ми вже знаємо, умовою отримання надійних результатів у міжгрупових експериментах є створення еквівалентних груп на етапі відбору досліджуваних. Попереднє тестування допомагає контролювати можливу помилкову варіативність при рандомізованому розподіленні досліджуваних по групах.
Що трапляється, якщо процедура рандомізованого відбору досліджуваних виявилась неефективною? Порівнюючи показники досліджуваних різних груп за результатами попереднього тестування, дослідник може ідентифікувати деякі стійкі розбіжності у показниках залежної змінної. Якщо вони дійсно виявляться значними, він має можливість використати бали попереднього тестування як своєрідну базову лінію підрахунку наступних змін. Замість того, щоб використовувати бали підсумкового тестування (після проведення експериментального випробування) для встановлення впливу незалежної змінної на залежну, дослідник може використати показник різниці між балами підсумкового і попереднього тестування, який зарубіжні автори підручників з експериментальної психології називають “change score” або “gain score”. Шляхом зіставлення результатів експериментальної і контрольної груп за цим показником можна забезпечити контроль внутрішньої валідності експерименту. Перевагою цього експериментального плану порівняно з розглянутими вище є те, що він є дуже ефективним засобом контролю таких можливих побічних ефектів, як “попередня історія” досліджуваних (тобто наявність в них якихось попередніх знань чи досвіду щодо участі у подібних експериментах, певних навичок, умінь тощо) або ефект “звикання” до експериментальних умов, який зарубіжні дослідники влучно називають терміном “maturation” – дозрівання [78].
Водночас при застосуванні такого плану існує загроза артефакту через вплив результатів попереднього тестування на досліджуваних, що виявляється у вигляді їх сенсибілізації (підвищення чутливості) до експериментального впливу, оскільки як у попередньому, так і в підсумковому тестуваннях вимірюється залежна змінна. Крім того, джерелом артефактів може стати неодночасність тестування в обох групах одним експериментатором. Цей ефект частково долається за допомогою прийому рандомізації досліджуваних експериментальної і контрольної груп.
Структура плану:
Порівняння: 1) О1 і O2; 2) O3 і O4; 3) О2 і O4, можна здійснювати за параметричними критеріями t-Стьюдента і Б Фрідмана, якщо залежна змінна вимірюється в інтервальній шкалі.
Обчислюються три величини t для зазначених порівнянь.
Гіпотеза щодо значущого впливу незалежної змінної на залежну приймається у випадку, якщо виконуються дві умови: а) розбіжності між O1 і O2 є значущим, а міжO3 і O4 – незначущими і б) розбіжності між О2 і O4 є значущими.
Значно зручніше порівнювати не абсолютні величини, а приріст показників від попереднього тестування до підсумкового (8,).
Рекомендують також застосовувати коваріаційний аналіз за Фішером (МАNOVA). При цьому показники попереднього тестування розглядаються як додаткова змінна, а досліджувані поділяються на підгрупи залежно від показників попереднього тестування. У такий спосіб формується таблиця для опрацювання даних за методом МАNOVA (табл. 5.1).
Таблиця 5.1. УПОРЯДКУВАННЯ ДАНИХ ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРИМЕНТУ ДЛЯ ДВОХ ГРУП 3 ПОПЕРЕДНІМ І ПІДСУМКОВИМ ТЕСТУВАННЯМ ЗА МЕТОДОМ МАІЧОУА
Якщо залежна змінна вимірюється у порядковій шкалі, статистичне опрацювання даних здійснюється з використанням критеріїв T Вілкоксона і U Манна Уітні, а у шкалі найменувань – G критерію знаків і ф* критерію – кутове перетворення Фішера.
Оскільки критерій (ф* – кутове перетворення є багатофункціональним, його можна використовувати для статистичного опрацювання даних, які представлені також у шкалі інтервалів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)