Економіка торгівлі – Марцин B. C. – Тема 7. Товарооборот оптових підприємств
1. Суть, функції оптового товарообороту, його стан та напрями розвитку
Основними показниками обсягу діяльності оптової торгівлі є оптовий товарооборот, що характеризує продаж товарів народного споживання і виробничого призначення для подальшого їх перепродажу або переробки.
Особливості оптового товарообороту порівняно з роздрібним полягають у тому, що:
– оптовий товарооборот відбувається у сфері товарного обігу і товар не вибуває з цієї сфери, а залишається в ній;
-продаж відбувається між підприємствами (організаціями) за безготівковими розрахунками;
-план оптового товарообороту є показником діяльності оптових баз, самостійного значення не має і в цілому з торгівлі не розробляється.
Потреба оптового товарообороту в умовах ринку обумовлена суспільним розподілом праці, наявністю товарно-грошових відносин, а також комплексом виробничих, торговельних і транспортних факторів.
Фактори виробництва, що зумовлюють потребу оптового товарообороту, такі:
-нерівномірність розміщення виробництва і його концентрація в окремих економічних районах;
-спеціалізація виробництва на вузькому виробничому асортименті, що зумовлює потребу комплектування торговельного асортименту;
– сезонність сільськогосподарського виробництва вимагає накопичення, зберігання й оптового продажу продукції з виникненням потреби.
Виробничі фактори характеризують віддаленість процесів виробництва і споживання не тільки у просторі, але й у часі. Оптова торгівля через оптовий товарооборот покликана зблизити їх.
Торговельні фактори, що обумовлюють оптовий продаж товарів: – малі розміри магазинів, особливо у сільській місцевості;
– універсальний асортимент роздрібної мережі, який вимагає встановлення комерційних відносин із великою кількістю виробників, що практично неможливо;
– потреба невеликих партій товарів універсального асортименту; – сезонність споживання окремих товарів потребує накопичення сезонних товарів, що не під силу роздрібним підприємствам.
Транспортні умови, що перешкоджають встановленню прямих комерційних зв’язків роздрібної торгівлі й промисловості:
– віддаленість магазинів від виробників товарів і залізниць, поставки малих партій на великі відстані неефективні;
-мінімальні норми відвантажування товарів (вагон, контейнер, автомобіль) не під силу роздрібній торговельній мережі, особливо у фінансовому відношенні.
Отже, в умовах ринкових відносин зростає потреба оптового товарообороту, який гарантує роздрібній торговельній мережі невеликі партії широкого асортименту товарів і мінімальні відстані доставки. Світовий досвід підтверджує, що зростання виробництва товарів на великих підприємствах, спеціалізація виробництва спричиняє зростання кількості оптових посередників на ринках розвинутих країн.
Економічна суть оптового товарообороту визначається тими функціями, які він виконує. Виробникам товарів забезпечується реалізація їхньої продукції, а роздрібній торгівлі-забезпечення товарами в асортименті й у терміни, що відповідають попиту населення.
Для виконання цих функцій оптовому посереднику слід вирішувати цілий комплекс завдань:
– глибоке вивчення попиту населення, можливості підприємств-виробників для збалансування в регіоні попиту і пропозиції;
-накопичення, комплектування і зберігання товарних запасів; – формування широкого торговельного асортименту;
– контроль та активний вплив на виробника з метою збільшення випуску, розширення асортименту і покращення якості товарів;
-організацію раціонального транспортування товарів із мінімальними витратами часу і коштів.
Сьогодні оптові підприємства різної підпорядкованості не виконують покладених на них функцій, і, щоб вижити, відкривають власну роздрібну торгову мережу, забезпечують її товарами, тобто працюють на себе за рахунок оптової і роздрібної торговельної надбавки. При цьому значно зменшились обсяги товарообороту в порівняльних цінах, а роздрібна торговельна мережа, особливо в сільській місцевості, позбулася джерела товаропостачання.
В умовах економічної кризи це тимчасовий, але не найкращий вихід.
Шукаючи кращі виходи, варто створювати оптові об’єднання, відкриті акціонерні товариства, промислово-фінансові групи, торгові доми тощо. Тут повинні переплітатися інтереси виробників товарів, банків, оптових підприємств, які б сприяли відродженню оптової торгівлі, яка реалізувала б продукцію власного виробника, виконувала б усі покладені на неї функції розвитку роздрібної торгівлі і торговельного обслуговування населення.
Уже сьогодні в Україні функціонують підприємства нового типу – офіційні дистриб’ютори промислових підприємств. Активно розвивається мережа оптових ринків, продовольчих і непродовольчих товарів. Оптова торгівля в Україні відроджується на новій комерційній основі з урахуванням інтересів усіх ЇЇ учасників. Майбутнє – за промислово-фінансовими групами, які, залучивши банківський капітал, зможуть вийти на світовий ринок.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)