Економіка торгівлі – Марцин B. C. – 3. Прогнозування і планування витрат обертання торгового підприємства (за загальним обсягом і окремими статтями)
Як правило, прогнози витрат обігу розробляють на 2-3 роки в кооперативному і державному секторах економіки. Метою розробки таких прогнозів є визначення очікуваних прибутків на майбутній рік. Без знання своїх можливостей щодо отримання відповідних прибутків підприємство не може прийняти рішення стосовно прогнозу господарської діяльності на майбутній період, не зможе виявити джерела фінансування розвитку матеріально-технічної бази. Підприємства часто потребують прогнозів і на більш тривалий термін. Про це свідчить досвід роботи торгових підприємств. З подоланням кризової ситуації в Україні роль прогнозів економічних показників, в тому числі й витрат обігу, буде зростати.
Процес прогнозування витрат обігу складається з таких етапів:
1. Аналізу показників витрат обігу у взаємозв’язку з кінцевими результатами за 3-5 минулих років та їх критичної оцінки.
2. Визначення тенденцій зміни витрат обігу за статтями і загальним обсягом.
3. Вивчення частки загальної величини затрат у доходах від торгової діяльності за попередні 3-5 років, виявлення причин зміни і прогнозування цієї частки.
4. Розрахунку впливу факторів на зміни витрат обігу за окремими статтями і загальним обсягом у прогнозованому періоді.
Частіше прогнози розробляють за основними статтями витрат обігу (які займають більше 70 % в їх сукупній величині). Остаточну частину розходів оцінюють за їхньою часткою у витратах обігу за минулі 3-5 років. Потім сумують основні статті розходів і їх решту частини, і на цій основі визначають загальну величину витрат обігу. Підходи до прогнозування і планування витрат обігу, в більшості, ідентичні. Вони починаються з розрахунку окремих статей.
Основними методами прогнозування, планування витрат обігу за окремими статтями є:
-дослідно-статистичний метод, техніко-економічних розрахунків, що базується на використанні норм, нормативів, лімітів;
-прямі розрахунки витрат за статтями, виходячи з базисної величини з урахуванням особливостей формування і тенденцій виміру окремих елементів затрат;
-метод економіко-математичного моделювання шляхом визначення впливу основних факторів на рівень розходів за статтями і в цілому на підприємстві.
Одним із принципів розробки плану є оптимізація їх показників. Зменшення витрат обігу є однією з умов зниження роздрібних цін, посилення своїх позицій на ринку в умовах конкуренції. Підприємства повинні виконувати розрахунки очікуваних змін витрат обігу в майбутньому періоді.
Такі розрахунки дозволяють пов’язати перспективи розвитку матеріально-технічної бази, підготовки кадрів і досягнення високих кінцевих результатів із фінансовими ресурсами і служать основою вдосконалення планування витрат обігу. Кожне підприємство повинно враховувати різні фактори і управляти процесами так, щоб використовувати їх з метою підвищення ефективності господарської діяльності.
Узагальнюючи сказане, слід зазначити, що планування витрат обігу охоплює такі стадії:
1. Передплановий аналіз витрат обігу в цілому.
2. Розрахунок максимально можливої суми витрат для забезпечення беззбиткової роботи підприємства.
3. Розробку основних напрямів, що забезпечують режим економії витрат обігу.
Завершальним етапом планування витрат обігу є розрахунок плану витрат у розрізі окремих статей. Починають розрахунок з тих статей, які мають найбільшу питому вагу. Візьмемо статтю 1 “Витрати на перевезення”. Вони плануються залежно від умов постачання товарів, які встановлюються під час укладення договору поставки. Якщо в ньому міститься умова “франко-перевізник”, витрати перевезення залізничним, водним і повітряним транспортом здійснюються за рахунок підприємства торгівлі. Виходячи з асортименту і обсягу товарів, що завозитимуться на склад підприємства торгівлі від іногородніх постачальників або продаватимуться іногороднім покупцям, визначається обсяг вантажообороту з перевезенням товарів залізничним, водним і повітряним транспортом, який розраховується в тоннах. Якщо в угоді відсутнє положення про обсяг перевезення товарів у тоннах, розрахунок вантажообороту відбувається шляхом ділення передбаченої кошторисної вартості товарів на середню вартість 1 т товару. Середня вартість тонни товару визначається діленням суми вартості цього товару на його масу брутто, вказану в цих розрахунках або в супровідних транспортних документах.
Після розрахунку вантажообороту із завезення і реалізації товарів визначається відстань, на яку перевозитимуться товари вагонами, контейнерами, насипом, великою чи малою швидкістю. Розрахунки витрат проводяться за чинними на окремих видах транспорту тарифами і розцінками на вантажно-розвантажувальні роботи. До цих витрат додається вартість обладнання вагонів, утримання провідників, вартість навантаження і розвантаження товарів на станціях, пристанях і в летовищах силами нештатних робітників (крім витрат з навантаження автотранспорту), інші транспортні витрати (утримання власних під’їзних колій, подача вагонів, збереження вантажів на станціях, пристанях та інші витрати, які включаються до накладних залізниць і водного транспорту).
Планування витрат на перевезення товарів залізничним, водним та повітряним транспортом здійснюється шляхом сумування витрат з перевезення, експлуатування, витрат на вантажно-розвантажувальні роботи й інших видів транспортних витрат.
Витрати перевезень товарів автомобільним транспортом розраховуються на весь вантажооборот, включаючи доставку товарів, які надходять від іногородніх виробників або посередників на склад підприємства з залізничних станцій, пристаней, летовищ, і доставку на залізничні станції, пристані, летовища товарів, які завантажуються зі складів іногороднім покупцям, доставку товарів із власних складі в на склади покупців, у роздрібну мережу, підприємствам громадського харчування і населенню.
За кожним із різновидів доставки розраховується обсяг вантажообороту шляхом ділення кошторисної вартості товарів, які надходитимуть, на середню вартість тонни цих товарів. Крім маси товару, в обсяг вантажообороту входить маса тари, в якій перевозиться товар. Маса тари визначається у відсотках до маси товару за даними маркування тари або дослідним шляхом. Загальна маса товарів і тари, що перевозитиметься, з урахуванням коефіцієнтів повторних перевезень складає транспортний вантажооборот, який використовується для розрахунку витрат на перевезення автомобільним транспортом. До цього обсягу додаються витрати на оплату вантажно-розвантажувальних робіт за розцінками за тонну маси, а також витрат на експедиційні операції, якщо це було передбачено угодами. Розрахунок ведеться аналогічно до планування витрат з перевезення товарів залізничним, водним та повітряним транспортом.
Розмір витрат з перевезення дрібними партіями планують, виходячи з чинних тарифів на замовлення автотранспорту та одну автомобілегодину його використання. Для проведення розрахунку визначають кількість перевезень та їх тривалість (з урахуванням тривалості навантажування і розвантажування автотранспорту).
Загальний розмір витрат на перевезення товарів дрібними партіями визначається як сума витрат перевезення автотранспортом плюс витрати на проведення вантажно-розвантажувальних робіт.
Стаття 2. Витрати на оплату праці розраховуються, виходячи зі штатної чисельності працівників, які забезпечують виконання обсягів робіт, та посадових окладів, надбавок доплат згідно з прийнятою в підприємстві торгівлі тарифною системою оплати праці. У складі витрат на цю статтю планують витрати на оплату праці працівників, які не включаються в штатний розклад і наймаються для виконання робіт за угодами (навантаження, розвантаження, переміщення товарів).
Стаття 3. Витрати на оренду та утримання основних фондів плануються окремо за елементами витрат:
1. Витрати на оперативну оренду будівель, складських і підсобних приміщень, споруд, холодильників, обладнання, інвентаря розраховуються відповідно до орендованої площі або місткості, кількості інвентаря та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду. До витрат обігу підприємств торгівлі, що перебувають у комунальній власності, зараховується орендна плата у межах сум, розрахованих заставками, які встановлюються місцевими органами державної виконавчої влади.
2. Витрати на опалення розраховуються, виходячи з площі опалювальних приміщень, видів палива та його вартості, тривалості опалювального сезону та норм витрат палива. У разі надходження тепла з ТЕЦ – виходячи з затверджених розцінок за пару і гарячу воду та кількість спожитої теплової енергії.
3. Витрати на освітлення розраховуються, виходячи з кількості спожитої енергії і чинних тарифів. Потрібна кількість електроенергії в кіловат-годинах розраховується залежно від кількості освітлювальних точок відповідно до норм освітлення на 1 м2 площі, від кількості й потужності різних електроприладів, двигунів, інших машин і обладнання, які споживають електроенергію.
4. Витрати на водопостачання та інші комунальні послуги розраховуються, виходячи з кількості спожитої води, обсягів послуг і чинних тарифів.
5. Витрати на вивезення сміття і відходів, утримання в чистоті приміщень і території розраховуються, виходячи з обсягів послуг і чинних тарифів. Вартість предметів і засобів догляду за приміщеннями, територією, обладнанням розраховується за кількістю і чинними цінами.
6. Вартість на протипожежні заходи розраховується, виходячи з вартості матеріалів, тарифів на зарядження і перевірку справності вогнегасників, а також відповідно до угод на послуги, що надаються органами пожежної охорони.
7. Витрати на перевірку і таврування ваг та інших вимірювальних приладів розраховуються, виходячи з їх кількості та середньої вартості обслуговування одного приладу.
8. Витрати на утримання охорони, яка не входить до штатного розкладу підприємства торгівлі, і на обслуговування засобів сигналізації визначаються, виходячи з укладених угод.
Як видно з наведеного, планування витрат обігу методом прямих техніко-економічних розрахунків потребує значного обсягу детальної інформації, що ускладнює процес його практичного застосування.
Простішим і поширенішим є використання факторно-аналітичного методу оцінки планового розміру витрат торгового підприємства. Розрахунок загальної суми витрат обігу факторно-аналітичним методом (або економіко-статистичним методом) базується на визначенні їх суми, виходячи з рівня змінних та обсягів умовно-постійних витрат, які фактично склалися в звітному періоді з урахуванням впливу на їх розмір окремих факторів, що матимуть місце у плановому періоді.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)