Економіка розвитку – Царенко О. М. – Глава 4. Інформатика, інформаційні технології як передумови розвитку економіки

§ 1. Інформатика – комп’ютерна наука

Відомо, що слово інформатика (“Informatique”) уперше було введено в наукову термінологію французькими вченими на початку 1970-х років. В англомовних країнах паралельно використовується термін “computer Science” – комп’ютерна наука.

Створення і широке використання в повсякденному житті сучасного суспільства новітніх технологій збирання та обробки інформації, різних інформаційно-пошукових, моделюючих, аналітичних і управлінських систем обумовили виникнення цікавого і значного феномена, характерного для новітньої історії людства. Вдосконалення засобів обчислювальної техніки, систем телекомунікацій та інформаційних технологій не лише повною мірою виявляє свою виробничу, технологічну й соціальну корисність, поліпшуючи умови нашої праці і побуту, вони радикальним чином змінюють саму природу людських і виробничих відносин у сучасному суспільстві.

На даному етапі становлення і розвиток нової наукової дисципліни, здатної формулювати і вивчати основні закономірності процесу інформатизації сучасного світу, є об’єктивною і настійною необхідністю. Інформатика виникла в рамках сучасних теорій управління складними динамічними процесами і була покликана додати теоріям практичної спрямованості, зорієнтованої на створення наукових основ функціонування складних інформаційних систем, що грунтуються на широкому використанні новітніх технологій інформаційного обміну.

Будучи комплексною науковою дисципліною, інформатика вивчає всі аспекти проектування, розробки і використання систем обробки даних. При цьому вона виявляє загальні закономірності впливу цих систем на різні сфери соціально-економічного життя людини і суспільства.

Таким чином, інформатика сьогодні – це не тільки теорія інформаційного обміну, не тільки технологія обробки інформації та інформаційних потоків, це ціла соціально-технологічна інфраструктура, яка органічно переплітається з соціальною сферою і чинить на неї все більш істотний вплив. Вивчення природи і методів впливу новітніх інформаційних технологій на соціальну сферу сучасного суспільства на сьогодні є основним компонентом інформатики як комплексної наукової дисципліни. Розширення застосування засобів обчислювальної техніки і телекомунікацій помітно змінює загальне соціальне середовище сучасного суспільства, розширюючи при цьому горизонти наукових та практичних пізнань, стимулюючи процеси вдосконалення інформаційних технологій. Такий взаємний вплив обумовлює стрімкий розвиток всієї інформаційної інфраструктури суспільства, що, у свою чергу, є потужним прискорювачем розвитку новітніх засобів інформаційного обміну.

Інформатика стала частиною нашої повсякденної дійсності. Сьогодні вона змінює не тільки матеріальні основи багатьох соціально-економічних і науково-технічних процесів, але й наші уявлення про навколишній світ, про форми і методи його пізнання. Інформатику рівною мірою можна віднести і до прикладних, і до фундаментальних наук. Така неоднозначна класифікація випливає з самої природи виникнення і розвитку інформатики як складної сукупності загальнотеоретичних і прикладних наукових дисциплін.

З одного боку, інформатику можна розглядати як фундаментальну, природну науку, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, питання, пов’язані з процесами збирання, зберігання, передачі, перетворення і використання інформації. Інформатика є природною фундаментальною наукою, оскільки формулює єдині, загальні закони обробки інформації для різних сфер діяльності людини. Ці закони мають загальнонауковий характер і однакові прояви в найрізноманітніших галузях наукових знань.

З іншого боку, інформатика має яскраво виражені прикладні аспекти, пов’язані з функціонуванням цілком конкретних інформаційних технологій і систем, орієнтованих на задоволення прикладних інформаційних потреб людини і суспільства. У цьому значенні інформатика формулює цілком конкретні методи і правила проектування і створення систем обробки інформації, технології використання цих систем для розв’язання прикладних завдань автоматизації рутинних обчислювальних і логічних процедур.

У зв’язку з багатогранністю і багатоваріантністю поняття інформатики будь-яке спрощене визначення буде містити лише найбільш загальні риси, що відображатимуть суть поняття без урахування його предметної області. З погляду предметної області інформатику слід розуміти як науку, що вивчає комп’ютери, принципи їх побудови, роботу і практичне застосування для обробки інформації. Крім цього, інформатика вивчає питання теоретичних і практичних аспектів проектування обчислювальних систем, електроніки, математики і логіки. Діапазон предметної області інформатики визначається від технології розробки програмного забезпечення, програмування і архітектури комп’ютерної техніки до штучного інтелекту і робототехніки.

Часто терміном “інформатика” позначають сукупність фундаментальних і прикладних дисциплін, що вивчають властивості інформації, а також способи накопичення, обробки, подання і передачі інформації за допомогою певних технічних засобів.

Ядро інформатики як прикладного наукового напряму складає інформаційна технологія – сукупність конкретних технічних і програмних засобів, за допомогою яких виконуються найрізноманітніші операції з обробки даних. Іноді інформаційні технології називають комп’ютерними технологіями, а також прикладною інформатикою. Вирішальне значення для прикладної інформатики мають безпосередньо засоби обчислювальної і телекомунікаційної техніки, зокрема, комп’ютер як технічний пристрій, призначений для обробки інформації.

Узагальнююче визначення інформатики, яке відображає в найбільш короткій формі її основні риси, можна сформулювати таким чином: інформатика – це наука, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також закономірності її створення, передачі та використання в різних сферах діяльності людини і суспільства.

Прикладною метою інформатики є розробка більш ефективних методів використання інформаційних потоків і визначення шляхів оптимізації процесів практичного використання різноманітної інформації.

Головною функцією інформатики є обгрунтування засобів і методів технологічного забезпечення інформаційних процесів, а отже, якісна зміна природи їх перебігу на основі застосування сучасних засобів обчислювальної і телекомунікаційної техніки, математичного моделювання й програмного управління.

Будь-який з наукових напрямків покликаний виробляти і систематизувати об’єктивні знання про дійсність з метою їх опису і пояснення, формулювати і тлумачити основні закономірності, що складають предмет його вивчення. Стосовно інформатики можна стверджувати, що об’єктом вивчення даної наукової дисципліни є різноманітна інформація в усіх її видах з усіх сфер життєдіяльності сучасного суспільства.

Інформація* зароджуючись та існуючи в межах якої-небудь сфери людської діяльності, набуває вузькоспеціального галузевого характеру. У процесі вивчення такого роду інформації виробляються специфічні методи її подання і обробки. Це обумовлює поділ інформатики на деякі прикладні наукові напрями. Дані напрями існують залежно від вигляду і суспільного призначення інформації, що розглядається в них. Об’єктом вивчення таких “спеціальних” розділів інформатики є різні типи “спеціальної” інформації, а предметом – закономірності інформаційного обслуговування в межах тієї чи іншої системи соціальної комунікації.

Із загальнотеоретичного погляду для інформатики не має значення конкретний зміст інформації. Об’єктом вивчення інформатики в даному контексті є інформація як така, а предметом – інформаційні процеси, тобто процеси збирання, зберігання, обробки і поширення інформації, а також способи управління даними процесами і загальні закономірності впливу інформаційних процесів на характер соціальних комунікацій в суспільстві загалом.

У сучасних умовах інформаційні системи – це складні взаємопов’язані обчислювальні й телекомунікаційні системи, об’єднані в локальні та глобальні обчислювальні мережі, покликані задовольняти безупинно зростаючі інформаційні потреби суспільства.

За останні роки виробилася стійка тенденція до об’єднання традиційних функцій управління з функціями управління інформаційними ресурсами та інформаційними системами підприємств і установ. Процес злиття цих функцій в єдину управлінську систему обумовлений потребою в нових, більш досконалих методах і прийомах обробки інформації в повсякденній діяльності управлінського персоналу. Він об’єктивно обумовлений технологічною революцією в галузі обчислювальної техніки, що сприяло демократизації і доступності інформаційних систем, перетворивши мільйони кінцевих користувачів цих систем на інформаційних менеджерів.

З урахуванням змін в архітектурі побудови інформаційних систем і в принципах організації інформаційних технологій в сучасному суспільстві змінюється характер взаємовідносин персоналу в процесі здійснення виробничої діяльності, як в межах окремого підприємства, так і в економіці в цілому. Найважливіша роль інформаційних систем і технологій буде і надалі полягати в забезпеченні необхідного рівня обслуговування клієнтів і користувачів даних систем за допомогою інтеграції різноманітних інформаційних ресурсів.

Тому подальший розгляд питань інформатизації сучасного суспільства, застосування нових інформаційних технологій і побудови на їх базі сучасних інформаційних систем потребує чіткого визначення таких базових понять інформатики, якими є інформаційна технологія та інформаційна система.

У сучасних умовах технології збору і переробки інформації орієнтовані на створення складних обчислювальних систем. Метою створення таких систем є не лише накопичення і зберігання інформації, вони покликані максимально зблизити виконавця і керівника, який зобов’язаний приймати управлінські рішення, – з одного боку та інформаційні сховища – з іншого, де б вони не знаходилися, у будь-який момент часу. Крім безперешкодного доступу до інформації, нові технології інформаційного обміну надають управлінцю можливість застосовувати принципово нову методологію оптимізації процесу в прийнятті рішень.

Інформаційна технологія – це цілеспрямована організована сукупність різних інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, яка забезпечує високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розподіл даних, можливість доступу до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.

Поняття “система” в науково-технічній літературі використовується для визначення сукупності взаємопов’язаних елементів, що становлять єдине ціле, функціонування яких спрямоване на отримання конкретного корисного результату. В інформатиці прийнято розрізняти такі види систем: система управління, автоматизована система управління, автоматизована інформаційна система, автоматична інформаційна система і т. д.

Інформаційна система – це комунікаційна система, побудована на основі застосування сучасних інформаційних технологій, що забезпечують збір, обробку і поширення інформації про певний об’єкт і надають працівникам різного рівня інформацію, необхідну для реалізації їх основних функцій та прийняття управлінських рішень.

Як видно, поняття “інформаційна технологія” та “інформаційна система” досить тісно пов’язані між собою. Основна ж їх відмінність полягає в тій предметній області, яку кожне з них визначає. Поняття “інформаційні технології” включає в себе конкретні реалізації найбільш загальних функцій по збиранню, обробці, передачі та розподілу інформації незалежно від організаційної структури підприємства або установи. У свою чергу, інформаційна система – це певна сукупність різних інформаційних технологій, орієнтована на безпосередні потреби конкретного споживача цих технологій.

Сьогодні існує достатня кількість технологій збирання інформації, яка може бути представлена у найрізноманітнішому вигляді (текстова, спеціалізовані та універсальні структуровані бази даних, графічна інформація, відео-й аудіоінформація і т. д.). Існує також численний перелік технологій зберігання та обробки зібраної інформації. Незалежно від вищеназваних технологій відомо безліч способів передачі та поширення інформації, які, базуючись на сучасних засобах телекомунікацій, здатні оперативно передавати дані будь-яких форматів і обсягів на значні відстані та з високою швидкістю. Ці структурно незалежні, розрізнені технології, хоч і мають вражаючі можливості та високі експлуатаційні показники, здатні вирішувати лише конкретне, іноді досить обмежене коло завдань.

У межах будь-якого підприємства або установи, які поставили перед собою мету максимально використати можливості, що надаються даними технологіями в комплексі, слід говорити про побудову на їх основі спеціалізованих інформаційних систем, які містять у своєму складі як окремі елементи підсистему первинного збору інформації, її зберігання і обробки, передачі та поширення інформації. Кожна із зазначених підсистем, у свою чергу, містить дрібніші підсистеми, які грунтуються на застосуванні тих чи інших сучасних інформаційних технологій. Наприклад, для збирання первинних даних можуть бути використані досить різні технології. Текстова інформація може бути введена в комп’ютер за допомогою таких методів і прийомів;

Ручне введення текстової інформації;

Сканування і розпізнавання відсканованих текстів;

Автоматизований переклад текстів;

Автоматизована перевірка орфографії.

Введення графічної інформації може бути здійснене кількома способами:

Ручне введення графічної інформації;

Сканування і подальше ручне або машинне редагування відсканованих зображень;

Отримання і редагування графічних зображень (точки, лінії, основні геометричні фігури) програмним шляхом.

Перелік конкретних способів і методів збирання, зберігання, обробки і розподілу інформації може бути продовжений, але він повністю залежить від конкретних потреб і завдань, що стоять перед установою або підприємством. Специфіка їх діяльності і визначає схему побудови конкретної інформаційної системи, яка працює в даному підприємстві або організації. Сьогодні найбільш поширеною є інформаційна система, побудована за вищезазначеною методологією.

Отже, сучасні інформаційні технології доцільно розглядати відповідно до вирішення конкретних завдань, тобто як елементи, що складають деяку інформаційну систему.

Побудова і використання інформаційних систем на базі сучасних інформаційних банківських технологій, технологій у виробничій та соціально-економічній діяльності сприяє підвищенню ефективності праці і забезпечує принципово новий рівень і нову якість управління. В цих умовах докорінно змінюються технології організації інформаційних процесів всередині найрізноманітніших за своєю економічною і організаційною суттю структур виробничо-господарської діяльності. Процес управління в умовах застосування інформаційних систем грунтується на нових підходах, на принципово нових економіко-організаційних моделях, що відображають структурно-динамічні властивості керованого об’єкта. Крім цього, застосування методів інформаційно-кібернетичного синтезу для дослідження складних соціально-економічних об’єктів дозволяє побудувати адекватні реальному світу моделі та з точною достовірністю прогнозувати поведінку об’єкта, що моделюється, в реальній ситуації. Це дає можливість здійснювати ефективне управління всіма процесами, що відбуваються всередині об’єкта, і процесами його взаємодії з навколишнім світом.

Щодо застосування інформаційні системи можна умовно поділити на такі класи:

Інформаційні системи управління банківськими процесами – здійснюють управління в системі електронних платежів і електронного ведення кореспондентських рахунків, обліку та документообігу;

Інформаційні системи управління технологічними процесами – здійснюють управління технологічним обладнанням у взаємозв’язку з конкретними виробничими циклами і процесами;

Інформаційні системи управління організаційними процесами – багаторівневі системи, що забезпечують інформаційну підтримку управління виробничо-господарськими і соціально-економічними процесами на всіх рівнях економічного життя суспільства;

Інформаційні системи управління науковими дослідженнями – забезпечують інформаційну підтримку розрахунків і наукових експериментів;

Інформаційні системи автоматизованого проектування і конструювання – забезпечують інформаційну, технічну і технологічну базу для виконання проектно-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт;

Навчальні інформаційні системи – забезпечують інформаційну і методологічну основу прогресивних способів отримання знань, корисних навичок і підвищення кваліфікації.

Крім цього, необхідно розрізняти автоматизовані й автоматичні інформаційні системи:

А) автоматизовані інформаційні системи – це системи, робота яких характеризується наявністю як ручних операцій (як правило, введення початкової інформації), так і автоматичних, що виконуються за допомогою засобів обчислювальної техніки;

Б) автоматичні інформаційні системи – це системи, в яких всі функції

Збирання, обробки і розподілу інформації виконуються автоматично.

У сучасних банках, установах і організаціях, як правило, застосовуються автоматизовані інформаційні системи, оскільки частка ручної обробки вхідного потоку інформації ще досить велика. Повна автоматизація застосовується в основному для здійснення управління банківськими операціями, виробничими і технологічними процесами на промислових підприємствах, транспорті, в енергетиці і т. д.

Сучасні вимоги до рівня інформаційного забезпечення управлінської діяльності вимагають принципово нових підходів у розв’язанні організаційних.

Технічних і технологічних проблем. У зв’язку з цим необхідно відмітити найбільш значущі чинники, що визначають ефективність створення і використання нових інформаційних систем:

– наявність науково обгрунтованої програми побудови інформаційної інфраструктури економічного об’єкта;

Постановка і вирішення конкретних завдань управління інформаційними і технологічними процесами з урахуванням заданих критеріїв ефективності;

Створення умов організаційно-функціональної взаємодії окремих структурних ланок економічного об’єкта;

Відповідність рівня технічного оснащення інформаційних процесів рівню моделі інформаційної взаємодії всередині економічного об’єкта;

Активна участь широкого кола фахівців у системі інформаційного забезпечення щодо прийняття управлінських рішень на різних ієрархічних рівнях управлінської структури.

Сьогодні практично будь-який керівник підприємства або установи все більш виразно усвідомлює нагальну необхідність використання сучасних технологій обробки інформації. Розвиток і виживання підприємств в умовах жорсткої конкуренції неможливий без розширення сфер застосування сучасних інформаційних технологій. Тому керівництво установ і підприємств має приділяти значну увагу розвитку інформаційної інфраструктури, а також безпосередньо брати участь в розробці планів інформаційної стратегії банку чи підприємства.

Не секрет, що досить часто питання узгодження планів господарської діяльності й планування інформаційних систем в межах однієї господарської одиниці вважаються абсолютно самостійними, а їх взаємозв’язок визначається лише безпосередніми витратами на придбання і розвиток засобів автоматизації виробничих процесів. Зазначений підхід, навіть при найвищому рівні фінансового забезпечення інформаційної інфраструктури установи, заздалегідь робить вельми сумнівною очікувану віддачу від вкладених коштів в інформаційне забезпечення такої установи. Тільки тоді, коли обидва процеси планування об’єднуються в єдиний процес, формуючи при цьому стійку й узгоджену позицію керівництва банку чи підприємства і фахівців інформаційних систем щодо стратегії корпоративного розвитку, можна достовірно прогнозувати реальні позитивні результати від застосування засобів обчислювальної і телекомунікаційної техніки.

Саме тому планування інформаційної інфраструктури будь-якого банку, підприємства або організації як складової частини планування загальної господарської діяльності є найважливішим етапом визначення стратегії їх розвитку у різних напрямах і на різну перспективу. В умовах зростаючої складності практично всіх видів економічної діяльності, ускладнення і зростання наукоємності технологічних процесів правильна постановка процесу планування корпоративних інформаційних систем є найважливішою умовою виживання будь-якого суб’єкта господарської діяльності в сучасних умовах.

Правильно налагоджений процес планування інформаційної інфраструктури забезпечує реальні вигоди, спираючись на які можна більш раціонально використати інформаційний потенціал банку, підприємства або установи для досягнення основних цілей його економічної діяльності та розвитку економіки держави в цілому.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)