Економіка розвитку – Царенко О. М. – § 5. Бюджетний облік
Важливе значення має і чітко налагоджена система обліку доходів і витрат бюджету, оскільки всі без винятку юридичні і фізичні особи є платниками податків, тобто забезпечують наповнення доходів як державного, так і місцевих бюджетів.
Державний бюджет України і місцеві бюджети концентрують показники утворення і використання грошових коштів держави.
Важливе державне значення має процес виконання Державного і місцевих бюджетів, який не може бути забезпечений без чіткої організації бюджетного обліку.
Основне завдання бюджетного обліку – забезпечення своєчасного і повного надходження доходів до бюджету, своєчасного фінансування заходів, передбачених витратною частиною бюджету, забезпечення цільового використання коштів бюджету в галузях господарства і, особливо, ефективного використання їх за призначенням.
Значення бюджетного обліку зростає в період, коли в економіці і державі відбуваються процеси ринкових перетворень. Головним завданням бюджетного обліку в цей період є забезпечення чіткої організації бухгалтерського обліку у використанні бюджетних коштів, державної дисципліни у всіх органах управління, які виконують бюджет, жорсткого режиму економії при фінансуванні витрат бюджету та їх використанні.
Отже, бюджетний облік відображає виконання бюджету через облік доходів, витрат, грошових коштів бюджету на рахунках, фінансування заходів, передбачених і затверджених в бюджеті, фондів, резервів і рахунків, що створюються в процесі виконання бюджету, касового виконання бюджету і виконання кошторисів витрат бюджетних установ. Тому бюджетний облік дає повну картину виконання бюджетів всіх рівнів.
Бюджетний облік як один з видів бухгалтерського обліку є науково обгрунтованою системою нагляду, відображення, класифікації та узагальнення і контролю за кількісними та якісними показниками виконання бюджету.
Зміст бюджетного обліку найбільш повно виявляється в його функціях: наглядових, відображення, узагальнення, контролю виконання бюджетів усіх рівнів і забезпечення збереження коштів бюджету, – які взаємопов’язані і доповнюють одна одну.
Функція нагляду виконується у процесі створення і використання грошових коштів держави – бюджету як за доходами, так і витратами.
Функція відображення грунтується на тому, що всі операції, які виконуються за рахунок бюджетних коштів, згідно з кошторисами витрат або по прибутковій частині за видами доходів відображаються у відповідних первинних бухгалтерських документах, рахунках або інших бухгалтерських документах.
Функція узагальнення здійснюється при проведенні всіх операцій за розрахунками, результатом яких є баланс доходів і витрат як бухгалтерський звіт.
Приведені функції забезпечують і кількісний, і якісний облік виконання бюджетів усіх рівнів, змін, внесеного в нього в процесі виконання, який надає можливість виявити відхилення від затверджених у бюджеті асигнувань і внести відповідні зміни до бюджету або кошторису витрат; тобто через виконання згаданих функцій органи влади забезпечують управління бюджетами всіх рівнів відповідно до своїх повноважень.
Функція контролю виявляє себе при проведенні бюджетного обліку надходжень доходів за їх видами і обліком виконання витратної частини бюджету по відповідних галузях, установах і організаціях, які фінансуються з бюджету, тобто використання бюджету за призначенням, цільовим використанням коштів згідно зі щоквартальним розкладом за розділами, параграфами і статтями.
За допомогою бюджетного обліку виявляються всі порушення бюджетного законодавства, невиконання вимог відносно режиму економії бюджетних коштів.
Бюджетний облік враховує всі кошти бюджету за всіма рахунками в установах або ж передані тому чи іншому органу влади, управління або юридичній особі, яка того вимагає. Він необхідний для забезпечення зберігання бюджетних коштів шляхом відображення всіх операцій, що виконуються через бюджет, в бухгалтерських документах, складання бухгалтерського балансу і звіту про виконання бюджету. Бухгалтерський облік виконання бюджету надає можливість ставити перешкоди крадіжкам, розтраті та іншим порушенням у виконанні бюджетів всіх рівнів. У цьому чітко виявляється функція бюджетного обліку щодо забезпечення збереження бюджетних коштів.
Предметом бюджетного обліку є кошти Державного бюджету та бюджетів всіх рівнів бюджетної системи і процес їх використання. Об’єктом бюджетного обліку є прибуткова і витратна частини бюджету, кошториси витрат на утримання установ, організацій та інші заходи, фінансовані з бюджету. Методом бюджетного обліку є сукупність прийомів, які використовуються для отримання необхідних даних по виконанню бюджету, використанню коштів.
Організація бюджетного обліку необхідна не тільки для забезпечення прибуткової і витратної частин бюджету, але й для орієнтації керівництва відносно економічного розвитку держави і регіонів.
Облік бюджетних надходжень здійснюють не тільки Міністерство фінансів і його органи на місцях, державне казначейство, але й державна податкова адміністрація по податках, зборах та інших надходженнях, а також по зарахуваннях коштів бюджету на рахунки Національного банку України і його регіональні управління разом з комерційними банками, яким надане урядом право на роботу з бюджетом, вони виконують і роботу за дорученням фінансових органів в частині виконання бюджету. Контроль за виконанням Державного бюджету здійснює Державне казначейство, яке веде облік використання коштів по галузях і разом з Мінфіном оперативно реагує на всі зміни при виконанні бюджету.
Процес бюджетного обліку не обмежується діяльністю фінансових органів, казначейства і податкових адміністрацій. Його здійснюють міністерства, відомства, установи і організації, які фінансуються з відповідних бюджетів, у розмірах, передбачених бюджетом або кошторисами витрат.
Головною метою Міністерства фінансів є забезпечення виконання Державного бюджету України, а фінансових органів – виконання місцевих бюджетів, яке потребує чіткої інформації про виконання доходної і витратної частин бюджету.
Залежно від періоду виконання бюджету доходи можна розділити на планові та касові, а витрати – на фактичні та касові.
Планові доходи – доходи, які заплановані в бюджеті, нараховуються державною податковою адміністрацією і повинні за її даними надійти в доходну частину відповідних бюджетів, включаючи всі види податків.
Касові доходи бюджету – доходи, які фактично надійшли на рахунки бюджету всіх рівнів. Завдяки цьому можна чітко визначитися щодо виконання доходів бюджету, тому що їх надходження враховується за джерелами і видами надходжень. Результати виконання доходної частини бюджетів визначаються за касовими доходами.
Фактичні витрати бюджету – витрати, проведені за рахунок бюджету тим або іншим установам, організаціям; вони містять і витрати, які проведені, але не оплачені через відсутність коштів і які враховуються за місцем проведення витрат. Здебільшого це бюджетні установи, які і надсилають звіти про фактичні витрати фінансовим органам. Фінансові органи узагальнюють отримані звіти про виконання кошторисів витрат по кожному органу та установі і готують відповідні пропозиції.
Касові витрати бюджету – кошти, перераховані Державним казначейством або фінансовими органами і видані безготівково чи готівкою міністерствам, відомствам, установам. їх облік надає можливість контролювати загальний стан виконання бюджету, а порівняння з фактичними витратами відбиває хід виконання бюджету за витратами.
Облік операцій по виконанню доходів бюджету здійснює державне казначейство на основі даних податкової адміністрації за джерелами надходження і ланками бюджетної системи. Він ведеться відповідно до чинного законодавства. Державна адміністрація не тільки здійснює облік доходів, а разом із казначейством та фінансовими органами контролює установи банків по своєчасному зарахуванню податків, зборів та інших платежів на рахунки відповідних бюджетів і своєчасне виконання ними доручень по перерахуванню коштів розпорядникам: міністерствам, відомствам, установам і організаціям.
У Державному казначействі, Міністерстві фінансів і в його органах та державній податковій адміністрації облік виконання бюджетів покладено на відповідні структурні підрозділи, у тому числі бухгалтерію. Бухгалтерський облік грунтується на чіткій системі суворої документації: кожна операція здійснюється на основі відповідного документа, у разі відсутності документів операції не здійснюються. Такими документами можуть бути платіжні доручення про перерахування коштів, розпорядження про стягнення коштів або чек на отримання готівки та ін.
У фінансових органах по виконанню бюджету документами бухгалтерського обліку є розпис витрат на відкриття кредитів, повідомлення про зміни відкритих кредитів і доручення про закриття кредитів, платіжні доручення про перерахування коштів бюджетним установам і т. п.
Для узагальнення даних бухгалтерського обліку і визначення стану виконання бюджету фінансові органи на основі отриманих місячних, квартальних, піврічних, річних звітів розпорядників кредитів і даних податкових адміністрацій та інших фінорганів складають звіти про виконання бюджету: місячні, квартальні, піврічні, річні.
Фінансування витрат з бюджету здійснюється за річними, із щоквартальним розбиттям розпису, бюджетом за доходами і витратами в рамках бюджетних призначень у міру виконання кошторисів витрат.
Суми коштів, затверджені в бюджеті за окремими заходами, – це бюджетні асигнування або, як їх ще називають, бюджетні кредити. Вони визначають граничну суму коштів, яка може бути використана на проведення заходів, передбачених бюджетом або кошторисом витрат.
Керівники установ та організацій, які фінансуються з бюджету і отримують кошти для використання за цільовим призначенням* є розпорядниками кредитів або коштів бюджету. Вони поділяються на розпорядників коштів Державного бюджету (міністерства, відомства та інші організації, які фінансуються з цього бюджету) і місцевих бюджетів (обласного, міського, районного). Потрібно виділяти розпорядників коштів за підпорядкуванням. Наприклад, начальник управління охорони здоров’я буде головним розпорядником кредитів, а головні лікарі медичних установ – розпорядниками кредитів.
Поділ розпорядників кредитів на головних розпорядників і розпорядників залежить від структури управління галузями або соціально-культурними установами.
Головні розпорядники кредитів розглядають і затверджують кошториси витрат підвідомчих установ і на їх основі складають зведений кошторис витрат загалом по міністерству, відомству, управлінню і надають його відповідно Міністерству фінансів або фінансовим органам залежно від того, з якого бюджету фінансуються витрати. Вилучені кошти, згідно з кошторисом, розподіляють між підвідомчими установами. Вони ж несуть повну відповідальність за цільове використання коштів і витрати за призначенням.
Вилучені від головних розпорядників кошти розпорядники кредитів використовують у межах кошторису, який увійшов у зведений кошторис, на утримання своєї установи і для передачі підвідомчим установам, якщо вони є, та на інші заходи, передбачені кошторисом, і несуть повну відповідальність перед головними розпорядниками кредитів за їх використання.
У процесі складання і затвердження бюджетів враховується економічний стан розвитку тієї чи іншої області, району і дефіцит бюджету, що є в наявності. Однак кожний бюджет повинен мати кошти, необхідні для фінансування запланованих заходів у межах доходів і витрат, доведених у контрольних показниках вищестоящим бюджетом (Державний бюджет відносно бюджету Автономної Республіки Крим і областей, а вони – до міських і районних бюджетів). Це сприяє виникненню взаємовідносин між бюджетами різних рівнів і взаємними розрахунками, які грунтуються на отриманні дотацій або субвенцій. Дотації або субвенції визначаються в Державному бюджеті для місцевих бюджетів у твердих сумах.
Розрахунки між бюджетами відображаються на рахунках обліку доходів і витрат бюджету. Якщо Державний бюджет передав до обласного бюджету дотацію, то останній заносить її на рахунок доходів, а Державний бюджет – у витрати.
При виникненні взаємних розрахунків у процесі виконання бюджету, наприклад, при передачі фінансування витрат на утримання окремих вищих навчальних закладів з державного до обласного бюджету, вищестоящий орган, у даному випадку Мінфін, визначає суми коштів на утримання і терміни платежів. Терміни платежів встановлюються поквартально з урахуванням того, що всі розрахунки по бюджетах повинні бути закінчені до кінця року і бути рівномірними. Як правило, передача фінансування установ або заходів з одного бюджету до іншого – досить рідкісне явище.
Взаємні розрахунки між бюджетами можуть виникати при зміні законодавства про оподаткування і введення окремих податків протягом бюджетного року, що змінює доходи тих або інших бюджетів, а це змінює й взаємовідносини між ними і потребує проведення взаємних розрахунків. Цю функцію виконує бюджет вищого рівня, який обчислює збільшення доходів відносно затверджених в бюджеті і різницю забирає до свого бюджету або змінює норматив відрахувань від податку, зменшуючи його і збільшуючи відрахування до свого бюджету.
Стан взаємних розрахунків між бюджетами відображають у звіті про виконання бюджету, де вилучені кошти показують в доходах, а передані – у витратах.
Інформаційні процеси в економіці потребують заходів щодо забезпечення виконання витрат бюджету при надходженні доходів у менших розмірах відносно затверджених, так звані випадаючі доходи. Різниця між витратами і доходами поповнюється за рахунок дотацій, субвенцій, а при тимчасових касових розривах – позик.
Позики, які у всіх випадках отримують у вищестоящих фінансових органах, називаються бюджетними.
Бюджетні позики надаються бюджетам нижчого рівня за рішенням або розпорядженням відповідних органів державного управління, які надають права фінансовим органам на виділення позики. У разі відсутності коштів у вищому фінансовому органі останній звертається за видачею позики до ще вищого органу. Наприклад, районний фінансовий орган звертається за отриманням позики в обласне фінансове управління, яке також не має вільних бюджетних коштів. Тоді фінансове управління з обласною держадміністрацією виходить на Кабінет Міністрів і Міністерство фінансів з проханням надати бюджетну позику області. Як правило, звернення до державних органів управління здійснюється тоді, коли до фінансового управління звертаються декілька фінорганів за отриманням позик. При цьому перевіряються всі розрахунки відносно дотримання необхідних умов та обгрунтованість розмірів позики.
Бюджетні позики надаються в межах бюджетного року і повинні бути погашені до кінця бюджетного року. Таким чином, бюджетна позика видається на короткий термін і підлягає обов’язковому поверненню.
Кошти бюджету використовуються в основному на утримання і проведення заходів щодо бюджетних установ, тому ці кошти потребують чіткого обліку, який виявляється в повноті обрахування всіх коштів, їх своєчасному обліку і достовірності інформації по використанню коштів на ті чи інші заходи.
Бухгалтерський облік у бюджетних установах є дієвим важелем управління процесом виконання кошторисів витрат; за його допомогою контролюється цільове призначення та ефективність використання коштів. Аналіз показників використання коштів надає можливість забезпечити впровадження жорсткого режиму їх використання і досягнути економії по витратах.
Облік використовується для відкриття кредитів, контролю за використанням грошових коштів, витрат, отриманих і переданих коштів, матеріальних цінностей. У всіх бюджетних установах, як і у фінансових органах, бухгалтерський облік здійснюється за єдиною системою, єдиною методологією. Як правило, він здійснюється централізованими бухгалтеріями лікувальних, освітніх, культурно-просвітницьких установ. Винятком є те, що бюджетні установи, які не належать централізованій бухгалтерії, ведуть облік самостійно.
Бухгалтерський облік установ освіти, охорони здоров’я, культури провадиться бухгалтеріями цих установ, а сільських і селищних установ – бухгалтеріями сільських, селищних рад народних депутатів.
Держава надала бухгалтерам необхідні повноваження для забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку, звітності і контролю за економним використанням бюджетних коштів та їх збереження.
Централізовані бухгалтерії ведуть облік і складають звіти про виконання кошторисів бюджетних установ, що обслуговуються ними. Вони ж складають кошториси витрат по цих установах і зведений кошторис витрат у встановлені терміни і подають їх до фінансових органів за підпорядкуванням.
Централізовані бухгалтерії забезпечують облік, нарахування і виплату заробітної плати по установах, здійснюють усі витрати, передбачені в кошторисах, контролюють економне їх використання.
Централізація обліку бюджетних установ надає можливість в умовах інфляційних процесів чітко орієнтуватися у виявленні першочергових заходів для фінансування як за окремими статтями витрат, так і окремих установ, вести облік на комп’ютерах.
У кінці місяця бюджетною установою складається звіт (балансу прибутків і витрат) по активу і пасиву.
У активі відображаються кошти за видами, розміщенням і використанням.
У пасиві відображаються кошти за джерелами їх надходжень.
Структура балансу бюджетної установи відрізняється від балансу підприємства, тому що установи отримують кошти з бюджету, а підприємства – як результат господарської діяльності.
Поточний бухгалтерський облік у бюджетних установах ведеться за планом рахунків, який затверджується Міністерством фінансів України. Він є єдиним для всіх бюджетних установ, тобто кожна установа здійснює облік за єдиними рахунками, який надає можливість складати зведений баланс за групами однорідних установ, наприклад, школи, лікарні, ветеринарні установи та інші установи і організації.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)