Економіка праці та соціально-трудові відносини – Іляш О. І. – Словник основних термінів

АКОРДНА ОПЛАТА ПРАЩ – форма відрядної оплати праці, за якою загальну суму заробітної плати робітникові (або зазвичай колективові робітників) встановлюють за весь обсяг виконаної роботи (акорд) на підставі реальної обгрунтованості норм виробітку, витрат необхідного часу роботи і відрядних розцінок на окремі види робіт або операцій. Нараховану суму сплачують за умови своєчасного та якісного виконання всього комплексу запрограмованих робіт. Якщо ж для прискорення виконання робіт потрібно матеріально зацікавити виконавців у економії часу і витрат, то за поточний місяць, враховуючи обсяги фактичного своєчасного виконання робіт за А. о. п., здійснюють виплату спеціальних премій (акордно-преміальна оплата). Інформування робітника щодо обсягу робіт, терміну їх виконання і розміру майбутнього додаткового заробітку сприяє підвищенню продуктивності праці та якості виконуваної роботи.

АНКЕТА (від франц. еnquete – розслідування, лат. іnquігеге – розслідувати, шукати) – 1. Спеціально розроблений дослідниками (спеціалістами) опитувальний лист (картка) для отримання інформації, не передбаченої органами державної, відомчої чи іншої статистики, способом опитування респондентів (юридичних або фізичних осіб). Використовується при проведенні соціологічних, політичних, маркетингових обстежень (досліджень) для оцінки поточної ситуації (ставу справ) або

Визначення перспектив (прогнозу) розвитку досліджуваних процесів. 2.

Спеціальний бланк (картка) для одержання інформації про певну особу

(дату народження, адресу, освіту, професію тощо).

АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ – комплексна оцінка кожного робочого місця на його відповідність нормативним вимогам за технічним, організаційним рівнем, умовами праці ft техніки безпеки. Є важливою частиною програми підвищення науково-технічного рівня виробництва, визначення основних напрямі” та етапів впровадження досягнень науки і техніки.

АУДИТ (від лат. audire — слухати) – аналіз (ревізія) господарсько* фінансової діяльності підприємства, організації, установи, що здійснюється спеціалізованими незалежними службами з метою оцінки їх ефективності використання трудових ресурсів, виявлення недоліків, резервів господарювання, а також розробка рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності діяльності.

БАЛАНС ПРАЦІ – система показників, яка характеризує співвідношення наявних трудових ресурсів та їх використання і дає можливість зіставляти потребу в робочій силі та визначати джерела її задоволення.

БАЛАНС РОБОЧОГО ЧАСУ – розрахунок фактично відпрацьованого часу середньосписковим працівником підприємства за зміну, добу, рік.

БЕЗРОБІТНИЙ – людина працездатного віку, яка потребує роботи, але не може працевлаштуватись через незалежні від неї обставини.

БЕЗРОБІТТЯ – стан неповної зайнятості працездатного населення суспільно корисною працею. Явище, коли частина активного населення хоче працювати, але не може реалізувати свої можливості; коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї; коли кількість наявних робочих місць не відповідає суспільно необхідній кількості. Безробітними вважаються працездатні громадяни, які не можуть одержати роботу відповідно до своєї освіти, професії, ступеня кваліфікації, котрі зареєстровані на біржі праці. Рівень Б. визначається відношенням кількості безробітних до загальної чисельності працездатного населення країни. Вирішення проблеми Б. безпосередньо пов’язане з розвитком суспільного виробництва, підприємництва, насамперед, малого і середнього бізнесу.

БЕЗРОБІТТЯ ПРИХОВАНЕ – зростання показників низької зайнятості працездатного населення у суспільному виробництві. Така ситуація складається в галузях як матеріального, так і нематеріального виробництва за умов економічної нестабільності, кризи перевиробництва.

БІРЖА ПРАЦІ – організація, яка здійснює реєстрацію безробітних, сприяє їх працевлаштуванню, а також є посередником між робітниками та роботодавцями в здійсненні акту влаштування, наймання на роботу, забезпечення організації, підприємств трудовими ресурсами.

БРИГАДА (від франц. brigade, італ. brigata – товариство, загін) – група людей, які виконують спільну роботу (завдання), спільно зацікавлені в її наслідках і несуть відповідальність за її результати.

ВАРТІСНІ ПОКАЗНИКИ – вид статистичних показників, які характеризують різноманітні суспільно-економічні явища та процеси у вартісному вимірі.

ВАРТІСТЬ ЖИТТЯ – сума (вартість) товарів, платних послуг, життєзабезпечуючих благ, необхідних для нормального життя людини.

ВИБІРКОВЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ – вид несуцільного спостереження за вибірковим методом. В. с. вимагає правильного відбору одиниць сукупності, застосовується під час аналізу бюджетів населення тощо.

ВИРОБІТОК – відтворює кількість продукції, що вироблена одним робітником за одиницю часу.

ВИТРАТИ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ – суми виплат на заробітну плату, за виконану роботу робітників і службовців разом з різними нарахуваннями, у тому числі податками, а також включаючи різного виду доплати: за роботу в позаурочний робочий час, у нічний час, у вихідні й святкові дні, за сумісництво, невикористані відпустки тощо.

ВИХІДНА ДОПОМОГА – грошові виплати особам, безпідставно звільненим з роботи (не з їхньої вини, причини).

ВИХІДНИЙ ДЕНЬ – день щотижневого відпочинку громадян. При 5-денному робочому тижні робітникам і службовцям надається два В. д. на тиждень, а при 6-денному робочому тижні – один В. д. Загальним В. д. у більшості держав світу є неділя. Для працівників підприємств, організацій, де робота не може бути перервана в загальний В. д. у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (крамниці, підприємства побутового обслуговування, промислові підприємства з безперервним виробничим циклом), В. д. встановлюється окремо. На безперервно діючих підприємствах В. д. надають у різні дві тижня (за графіком) кожній групі працівників. Якщо у виняткових випадках (аварії тощо) працівника залучали до роботи у В. д., за письмовим наказом адміністрації йому надають інший день відпочинку протягом найближчих двох тижнів.

ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНІ – сукупність матеріальних юридичних засобів, що забезпечують реалізацію конституційних соціально-економічних і соціально-політичних прав членів суспільства.

ГРОШОВІ ВИТРАТИ НАСЕЛЕННЯ – витрати окремих громадян, сімей, домашніх господарств на придбання товарів і послуг, утримання житла, ведення господарства, на освіту, культурологічні заходи, придбання цінних паперів, на сплату податків, зборів, інші платежі.

ГРОШОВІ ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ – основні види особистих доходів населення, окремих громадян, їх сімей, що одержують з різних джерел у вигляді заробітної плати, пенсій, стипендій, різного роду допомог, дотацій, доплат, гонорарів, виграшів, дивідендів, а також від продажу власне виготовлених товарів та надання послуг, від здачі в оренду рухомого і нерухомого майна тощо.

ДЕКВАЛІФІКАЦІЯ – втрата професійних знань (досвіду, навичок). ДЕМОГРАФІЧНА СТАТИСТИКА – галузь статистики, яка вивчає чисельність і структуру (склад) населення за певними ознаками: за соціальними групами, професійним складом, за віком, сімейним станом, рівнем освіти, національним та етнічним складом, рідною мовою тощо.

ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ – прискорене зростання населення світу, що є наслідком революції суспільного здоров’я.

ДЕМОГРАФІЯ (від грец. demos – народ і grapho – пишу) – наука про населення (народонаселення) як сукупність людей, що проживають у межах певної території. Д. вивчає склад, рух та закономірності розвитку населення і питання політики народонаселення; чисельність, розміщення і склад населення (за статтю, віком, сімейним станом, національністю і рідною мовою, освітою, заняттями, соціальним станом тощо). Д. тісно пов’язана а іншими суспільними науками, в яких розглядаються окремі проблеми народонаселення: соціологією, географією, етнографією, медициною, екологією тощо.

ДОБРОБУТ – ступінь (повнота) забезпеченості населення країни, окремої соціальної групи, сім’ї, особи життєво необхідними засобами, матеріальними, соціальними, культурними й духовними благами. Д. відображає рівень життя людей і залежить від рівня розвитку продуктивних сил, економічного стану держави, виробничих відносин та принципів розподілу результатів праці.

ДОГОВІР ТРУДОВИЙ – угода між працівником і його винаймачем (роботодавцем) про характер, зміст, умови, організаційні й технологічні засади та оплату праці. Д. т. може укладатися як тимчасовий, з випробувальним терміном, на час виконання робіт, на визначений або невизначений строк. Див.: Трудовий контракт,

ДОДАТКОВА ПРАЦЯ – праця, затрачена працівниками суспільного виробництва на створення додаткового продукту.

ДОДАТКОВИЙ РОБОЧИЙ ЧАС – частина робочого часу, протягом якого створюється додатковий продукт у сфері матеріального виробництва..

ДОПЛАТА – кошти, доплачуванні понад встановлений норматив, ліміт, тарифні ставки, у зв’язку з виникненням особливих умов, обставин.

ДОПОМОГА – матеріальна допомога, кошти, які надаються матеріально незабезпеченим або Малозабезпеченим людям.

ДОПОМОГА З БЕЗРОБІТТЯ – грошові Виплати зі спеціальних державних фондів безробітним громадянам, визнаним і зареєстрованим відповідними державними органами1, для забезпечення прожиткового мінімуму. Один із засобів соціального захисту населення.

ДОПОМОГА З ПРИВОДУ ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ – один з видів соціального страхування робітників і службовців. Див.: Допомога з соціального страхування.

ДОПОМОГА З СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ – матеріальна допомога працівникам у випадку тимчасової втрати працездатності через хворобу, вагітність, пологи та ін. Фонд Д. з с. с. створюється за рахунок внесків держави, юридичних і фізичних осіб.

ДОХІД ГРОМАДЯН – формується переважно завдяки грошовим надходженням: заробітній платі, пенсіям, стипендіям, дивідендам, доходам від підприємницької діяльності.

ЕКСТЕНСИВНІСТЬ ПРАЦІ – просте кількісне збільшення маси застосованої праці для виробництва продукту. Е. п. протилежна інтенсивності

Праці, тобто праці, пов’язаної зі ступенем її напруженості у процесі виробництва.

ЕМІГРАНТ (від лат. еmigrans (еmigrantis) – той, що виселяється) – особа, яка виїхала зі своєї країни в іншу з різних причин (економічних, політичних, релігійних).

ЕМІГРАЦІЯ (від лат. emigratio – виселення, переселення) – переміщення населення з країн постійного проживання в інші країни, зумовлене соціально-економічними, політичними, релігійними та іншими причинами. Найпоширенішою є економічна, або трудова Е., що поділяється на постійну й тимчасову, сезонну, маятникову.

ЗАЙНЯТІСТЬ – участь населення в трудовій діяльності, в тому числі навчанні, службі в армії, веденні домашнього господарства, догляді за дітьми та людьми похилого віку. 3. зазвичай вважають суспільно корисну діяльність громадян, що дає заробіток. До категорії зайнятих належать ті, що працюють за наймом, особи, що самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, фермери). Рівень залучення до трудових процесів залежить від співвідношення між кількістю працездатного населення і кількістю робочих місць, а також від відповідності робочих місць можливостям працівників використати їх, що обмежується професією, досвідом роботи, знаннями тощо.

ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ ДОХІД – сукупний офіційно підтверджений грошовий дохід особи, який вона отримує з усіх джерел надходження; підстава для оподаткування.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА – форма оплати праці робітників і службовців підприємств, фірм, компаній, установ державної й недержавної форм власності. Це частина національного доходу, яка відшкодовує затрати, необхідні для праці; є головним джерелом матеріальних засобів для відтворення робочої сили. Розподіляється в грошовій формі між працівниками відповідно до кількості та якості затраченої праці. 3. п. є одним з економічних важелів, завдяки якому здійснюється стимулювання праці, виражає економічні відносини між суспільством і окремими виробниками, а також між підприємством та його працівниками.

ЗВІЛЬНЕННЯ З РОБОТИ – припинення трудових відносин між робітником або службовцем і підприємством (установою, організацією). Чинне законодавство про працю передбачає можливість припинення трудового договору за згодою сторін, за власним бажанням працівника,, за ініціативою адміністрації.

ІММІГРАНТ (від лат. Іmmigrans (immigraintis) – який уселяється) – іноземець, який оселився в певній країні на постійне проживання.

ІММІГРАЦІЯ (від лат. іmmigratio, від іmmigro – вселяюся, в’їжджаю, проникаю) – в’їзд іноземців у країну на тривале або постійне проживання.

КАДРОВА ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА – система заходів, спрямована на забезпечення кожного робочого місця і посади персоналом відповідної професії, спеціальності й кваліфікації.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ – вимоги, що висуваються до працівників, службовців певних професій, учасників загальної справи, маркетингових акцій, програм, торгів тощо.

КВАЛІФІКАЦІЯ – характеризує якість, складність праці; є сукупністю спеціальних знань і навичок, які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

КВАЛІФІКАЦІЯ РОБІТНИКА – рівень професійної підготовки і технічних знань робітника та набутий практичний досвід. Для оцінки К. р., а також робіт, які він виконує, користуються спеціальними тарифно-кваліфікаційними довідниками, розробленими окремими галузевими структурами, великими компаніями, міністерствами. Рівень кваліфікації може визначатись за кваліфікаційними розрядами, де нижчим є 1-й, а найвищим – 6-й розряд (залежно від галузі народного господарства, фірми, компанії).

КВАЛІФІКОВАНИЙ ПРАЦІВНИК – досвідчена особа з високим рівнем професійної кваліфікації.

КЕРІВНИКИ – працівники, котрі обіймають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів. Це директори, начальники, керуючі, завідувачі, головні спеціалісти, майстри, голови, а також заступники керівників, що обіймають перелічені посади.

КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ – єдиний законодавчий акт, що містить у систематизованому вигляді норми, які регулюють трудові відносини робітників і службовців на території країни.

КОЕФЩІЄНТ МЕХАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ – відношення кількості робітників (відпрацьованих людино-днів, обсягу робіт), зайнятих на механізованих роботах, до загальної чисельності робітників (відпрацьованих людино-днів, загального обсягу робіт).

КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ – виплати, спрямовані на компенсацію витрат, яких зазнали раніше. Становлять грошове відшкодування недоотриманого доходу, невикористаної відпустки, витрат на переїзд тощо.

ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР – сукупність способів впливу на економічну діяльність, таких як фізична енергія, мотивація, ставлення до роботи, рівень кваліфікації, рівень освіти, здатність до ефективної організації діяльності та вміння управляти діяльністю і багато інших характерних ознак. Л. ф. поряд з фактором землі й капіталу належить до основних факторів виробництва.

МАТЕРІАЛЬНА ДОПОМОГА – речова або грошова допомога, надана працівникам підприємств, установ або іншим особам, що не передбачає повернення.

МАТЕРІАЛЬНЕ СТИМУЛЮВАННЯ – 1. Сукупність економічних форм і методів, що формують мотиви трудової діяльності людини та її ставлення до праці, зацікавленість у результатах праці. 2. Матеріальні стимули, пов’язані з кількістю праці, професіоналізмом, ставленням до праці. До М. с. належить: підвищення рівня грошової оплати праці” одержання додаткової винагороди за працю та інші стимули (подарунки, пільги тощо).

МЕТОД МОМКНТНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ – реєстрування фактів на певну дату або момент. Моментні спостереження здійснюють тоді, коли досліджуване явище не підлягає швидким змінам. Напр., зміни у складі населення, у розподілі його за соціальними ознаками, статтю, віком та ін. Вони можуть бути вдало відображені при повторенні перепису населення через більш-менш тривалі проміжки часу.

МІГРАЦІЯ БЕЗПОВОРОТНА – переселення людей з остаточною зміною постійного місця проживання.

МІГРАЦІЯ ВНУТРІШНЯ – переселення людей, пов’язане зі зміною місця проживання і місця роботи всередині країни, між її регіонами.

МІГРАЦІЯ ЗОВНІШНЯ – переселення людей у вигляді еміграції за межі країни та імміграції в країну.

МІГРАЦІЯ МАЯТНИКОВА – переміщення працівників, спричинене регулярними поїздками до місць роботи, учнів, студентів до місць, навчання, які знаходяться в іншій місцевості, з поверненням у місця постійного проживання.

МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ – переміщення людей, робочої сили, пов’язане зі зміною постійного місця проживання або поверненням до нього. Може бути цілеспрямована, організована і неорганізована (стихійна), добровільна, примусова і вимушена. Виникає під дією економічних факторів (зазвичай), політичних і фатальних (унаслідок стихійного лиха).

МІГРАЦІЯ СЕЗОННА – переміщення людей у певні періоди року (сезонних працівників, відпочивальників, туристів тощо).

МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ – спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції, товарів залежно від умов і можливостей: дешевші природні ресурси, робоча сила, наявні потужності тощо. М. п. п. сприяє розвитку міжнародної торгівлі, є базою розширення світового ринку.

МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА – офіційно встановлений державою мінімальний рівень оплати праці у вигляді мінімальної місячної ставки чи почасової оплати. Він періодично змінюється залежно від фінансових можливостей держави. Використовується для обчислення розмірів державних податків, платежів, штрафів. Значення М. з. п. не завжди відповідає величині прожиткового мінімуму.

МОТИВ – свідоме спонукання до дії для задоволення будь-якої потреби людини. Виникаючи на основі потреби, М. відображає її більш або менш адекватно. М. е обгрунтуванням вольової дії, віддзеркалює ставлення людини до вимог суспільства. М. відіграє важливу роль в оцінці дій і вчинків, від цього залежить, який суб’єктивний зміст має дія цієї людини. Напр., основним М. передку пі вільних пошуків є бажання зробити найкращий вибір. Безперервний пошук може мотивуватись бажанням створити базу даних і використовувати її в подальшому для прийняття рішень.

МОТИВАЦІЯ ПРАЦІ – процес цілеспрямованого формування у людей зацікавленого ставлення до праці та її результатів.

НАБІР ПЕРСОНАЛУ – поповнення чисельності необхідних підприємству категорій працівників за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел.

НАДУРОЧНА РОБОТА – робота, яку виконує робітник або службовець за розпорядженням або за згодою адміністрації підприємства (установи) понад встановлений для певної категорії працівників нормований робочий час. Згідно з Кодексом законів про працю України Н. р. дозволяється лише у виняткових випадках і оплачується у підвищеному розмірі. Компенсація її відгулом не допускається.

НАЙМАНА ПРАЦЯ – праця особи, яка працює за договором наймання на підприємстві, що належить іншому власникові.

НАРАХУВАННЯ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ – обов’язкові внески підприємств, організацій та установ усіх форм власності до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування та ін. Обчислюють у відсотках від загальної суми оплати праці за встановленими ставками. Вони не впливають на розмір заробітної плати, оскільки їх здійснюють за рахунок підприємств і включають до витрат виробництва чи обігу.

НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ – організація праці, яка грунтується на досягненнях науки і техніки, передовому досвіді й дає змогу найкращим чином об’єднати в єдиному процесі виробництва техніку і людей, забезпечити ефективне використання ресурсів та збереження здоров’я працівників.

НЕПОВНА ЗАЙНЯТІСТЬ – часткове безробіття; наявність працездатного населення, що має необхідність і бажання працювати, але не забезпечене роботою.

НЕПОВНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ – робочий день меншої тривалості, ніж передбачено законом для певної професії (посади). Встановлюється, щоби надати можливість працювати тим громадянам, які з тих чи інших причин (сімейне становище, зниження працездатності, поєднання праці з навчанням тощо) не можуть працювати повний робочий день.

НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ – тимчасова або постійна втрата працездатності внаслідок хвороби, нещасного випадку або з інших причин, неможливість займатися трудовою діяльністю з причин, що не залежать від людини. В Україні відповідно до законодавства – основна умова для призначення громадянам пенсії за інвалідністю, допомоги, надання окремих пільг.

НЕПРОДУКТИВНА ПРАЦЯ – праця, що не уречевлюється в матеріальному продукті, але є суспільно корисною і необхідною для забезпечення виробництва матеріальних благ.

НЕПРОМИСЛОВИЙ ПЕРСОНАЛ – працівники, зайняті у невиробничих підрозділах підприємства.

НОРМА ВИРОБІТКУ – визначає кількість продукції в натуральному виразі, яку повинен виробити один робітник чи бригада за певний проміжок часу за певних організаційно-технічних умов.

НОРМА ЧИСЕЛЬНОСТІ – необхідна для виконання певної роботи чисельність персоналу.

НОРМАТИВИ ОБСЛУГОВУВАННЯ – регламентовані величини витрат часу на обслуговування одиниці обладнання, робочого місця та інших виробничих одиниць. Застосовуються для визначення затрат праці допоміжних працівників.

НОРМАТИВИ ПРАЦІ – регламентовані величини витрат праці (часу) на виконання окремих елементів (комплексів) робіт, обслуговування одиниці обладнання, робочого місця тощо, а також чисельність працівників, необхідна для виконання управлінських функцій або обсягу робіт, прийнятого за одиницю виміру, залежно від конкретних організаційно-технічних умов і факторів виробництва.

НОРМАТИВИ ЧАСУ – величини затрат робочого часу, що обчислюються для визначення тривалості виробничих операцій та їхніх елементів. Н. ч. є вихідними матеріалами для встановлення технічно обгрунтованих норм часу на підприємствах, тому розробляють їх на основі вивчення безпосередньо на робочих місцях затрат робочого часу на окремі елементи операції, виконані в раціональних організаційно-технічних умовах.

НОРМИ СПОЖИВАННЯ – науково обгрунтована кількість матеріальних благ і послуг, що забезпечують людині найсприятливіші умови всебічного розвитку та задоволення фізичних і духовних потреб.

ОСОБИСТЕ МАЙНО НАСЕЛЕННЯ – сукупність матеріальних благ для ведення домашнього господарства й особистого споживання, що є в особистій власності громадян. Є елементом національного багатства і поділяється на особисте майно виробничого (тварини, виробничий інвентар) і споживчого (житло, домашнє майно) призначення.

ОСОБИСТИЙ ДОХІД – грошовий прибуток працівника, що складається із заробітної плати і додаткових надходжень (дивіденди,, відсотки, рента, премії, трансферти). Обраховується до оподаткування. Розрізняють номінальний і реальний О. д.

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД – позабюджетний цільовий фонд, що формується з відрахувань підприємств, підприємців, організацій, з яких виплачуються пенсії громадянам.

ПЕНСІЯ – грошове забезпечення, регулярні грошові виплати, що надаються громадянам при досягненні ними певного віку, в зв’язку а інвалідністю, втратою годувальника та в інших передбачених законом випадках. Виплата П. здійснюється з пенсійного і страхових фондів, які утворюються як позабюджетні державні фонди та страхові, приватні пенсійні фонди підприємств.

ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА – сукупність постійних працівників, які отримали необхідну підготовку та (або) мають практичний досвід і навички роботи, перебувають в обліковому складі понад один день і виконують визначені функції.

ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ – здатність до праці, що залежить від стану здоров’я і віку працівника. Розрізняють П.: загальну здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці; професійну здатність працювати за певною професією, на певній посаді; спеціальну здатність працювати в певних несприятливих умовах; обмежену здатність працювати з певними обмеженнями; вікову заборону прийому на роботу дітей І підлітків до досягнення певного віку; неповну здатність до роботи з полегшеними умовами праці; умовну здатність до виконання роботи інвалідами першої і другої груп, які можуть за наявності певних умов, відповідно до рекомендації лікарсько-трудової експертної комісії, продовжувати трудову діяльність.

ПРАЦІВНИК – особа, що виконує роботу на підприємстві, в організації, установі.

ПРАЦІВНИКИ ПОЗАШТАТНІ – робітники і службовці, які виконують на підприємстві, в установі, організації роботу без зарахування їх до штатного (спискового) складу. Підставою виникнення трудових правовідносин з П. и. є укладення з ними трудової угоди на постійні чи тимчасові роботи на певний або невизначений термін.

ПРАЦІВНИК РИНКУ – висококваліфікований працівник фондової біржі, менеджер ринку цінних паперів, що вивчає процеси на фондовому ринку, оцінює тенденції, інформує учасників ринку про ціни, курс, дивіденди.

ПРАЦЯ – діяльність людини, яка вимагає від неї зусиль, енергозатрат, усвідомлення доцільності й необхідності виконання роботи.

ПРОДУКТИВНА ПРАЦЯ – праця в сфері матеріального виробництва, яка безпосередньо спрямована на створення матеріальних благ і є основою життя суспільства. До галузей, де застосовується переважно П. п., належать промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, видавнича діяльність, добування сировини та її переробка тощо.

ПРОДУКТИВНІ СИЛИ – засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага, а також люди, що здатні до праці, мають певні навички і знання, приводять у дію засоби виробництва, вдосконалюють їх.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ – показник ефективності використання ресурсів праці. Вимірюється кількістю продукції в натуральному або грошовому виразі, виробленої одним працівником за певний час (годину, день, місяць, рік).

ПРОДУКТ ПРАЦІ – матеріальний результат праці людини. Предмети праці, оброблені в процесі виробництва, що змінюють свою форму і перетворюються на П. п. їх поділяють на засоби виробництва і предмети споживання.

ПРОМИСЛОВО-ВИРОБНИЧИЙ ПЕРСОНАЛ – працівники, зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, заводських

Лабораторіях, дослідних та конструкторських підрозділах, а також в управлінні підприємством.

ПРОФЕСІЯ – 1. Вид трудової діяльності, що вимагає певних знань, трудових навичок, умінь, щоби кваліфіковано виконувати певну роботу. 2. Предмет постійних занять людини.

РЕАЛЬНА ГРОШОВА МАСА – відношення номінальної грошової маси до рівня цін, обчисленого за ціновим базисом.

РЕАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА – заробітна плата, що визначається кількістю споживчих товарів і послуг, яку можна на неї придбати. Залежить від розміру номінальної заробітної плати, рівня цін на споживчі товари і послуги, а також податків, що утримуються із заробітної плати. Р. з. п. зменшується за наявності інфляції, якщо вона не компенсується індексацією заробітної плати.

РЕАЛЬНІ ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ – грошовий вираз матеріальних благ, придбаних споживачами на кошти, одержані у вигляді заробітної плати, пенсії, а також на доходи від підприємницької діяльності, особистого підсобного господарства та ін. Р. д. н. враховують також надходження зі суспільних фондів споживання (охорона здоров’я, культурно-побутове обслуговування населення тощо).

РЕЗЕРВИ РОБОЧОГО ЧАСУ – джерела більш ефективного використання фонду робочого часу протягом робочого дня, місяця або року за рахунок скорочення простоїв, невиходів на роботу, запобігання втрат робочого часу протягом зміни тощо.

РИНОК ПРАЦІ – сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. Через Р. п. здійснюється продаж власником на певний строк своєї здатності до праці, яка в ринкових умовах є специфічним товаром;

РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ – показник, який характеризує стан ділової активності. Визначається відношенням кількості безробітних до загальної кількості зайнятих у господарстві.

РОБІТНИКИ – працівники підприємства, які створюють (виготовляють) продукцію (роботи, послуги). Залежно від відношення до процесу виробництва Р. поділяються на основних (які безпосередньо беруть участь у процесі виготовлення продукції) і допоміжних (які виконують функції обслуговування основного виробництва).

СЕЗОННЕ БЕЗРОБІТТЯ – безробіття, яке виникає внаслідок сезонного характеру деяких видів робіт, виробництв. Напр., узимку значно скорочуються польові роботи в сільському господарстві, припиняються роботи на торфорозробках, улітку не проводиться лісозаготівля тощо.

СЛУЖБОВЦІ – працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, господарське обслуговування, облік і контроль (діловоди, касири, стенографісти, табельники тощо). До цієї категорії належать також листоноші, телефоністи, оператори зв’язку, кур’єри, сторожі та ін.

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ – система державних і суспільних заходів, спрямованих на забезпечення матеріальних умов життя членів суспільства в старості, у випадку передчасної втрати чи значного обмеження працездатності внаслідок хвороби, каліцтва, поранення, а також у зв’язку із втратою годувальника. Основними видами С. з. є: пенсії за віком, інвалідам, працевлаштування інвалідів, їх професійно-технічне навчання, утримання за рахунок держави в будинках-інтернатах одиноких та інвалідів, забезпечення інвалідів ортопедичними виробами, а також транспортними засобами, надання путівок в оздоровчі заклади; допомога багатодітним сім’ям і одиноким матерям.

СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ – суспільні матеріальні й духовні умови, життєдіяльності людини. У широкому розумінні (макросередовиїце) охоплює суспільно-економічну систему загалом: продуктивні сили, виробничі відносини і відповідні інституції, суспільну свідомість, культуру, духовність. У вузькому розумінні (мікросередовище) йдеться про безпосереднє оточення людини: сім’ю, трудовий колектив тощо. С. с. суттєво впливає на формування особистості, її свідомість.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ законодавчо закріплена система державних гарантій та реалізації прав усіх політичних, соціально-демографічних груп громадян, окремих осіб щодо соціального забезпечення їх нормальної життєдіяльності. Ці гарантії здійснюються завдяки соціально-економічним, правовим та політичним чинникам, які сприяють реалізації права громадян на працю, допомогу на час безробіття, у випадку часткової чи повної втрати працездатності. Основними економічними заходами держави є: індексація доходів, заробітної плати, пенсій, стипендій під час інфляції й зростання індексу цін на товари і послуги; надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім’ям, одиноким матерям у випадку втрати годувальника; матеріальне забезпечення при досягненні пенсійного віку; підтримка населення під час стихійного лиха, екологічного надзвичайного стану. Для цього держава створює різні спеціальні фонди С. з. н. Див. також: Соціальне забезпечення.

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ – 1. Зосередження діяльності на відносно вузьких, спеціальних напрямах, окремих технологічних операціях або видах продукції. 2. Набуття спеціальних знань, навичок у певній галузі. 3. Поділ праці за її окремими видами, формами.

СПЕЦІАЛІСТИ – працівники, які мають високий рівень кваліфікації та виконують складні інженерно-технічні, економічні, управлінські, юридичні функції: інженери, бухгалтери, юристи, економісти, фінансисти та ін.

СПЕЦІАЛІСТИ ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ – спеціалісти зі значним досвідом практичної роботи та вищою спеціальною освітою.

СПЕЦІАЛІСТИ-ПРАКТИКИ – спеціалісти, які не мають спеціальної освіти, але мають великий практичний досвід і обіймають відповідні посади.

СПЕЦІАЛІСТИ СЕРЕДНЬОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ – спеціалісти з певним практичним досвідом та середньою спеціальною або вищою освітою.

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ – виокремлюється в межах певної професії й характеризує відносно вузький різновид трудової діяльності.

СПОЖИВАННЯ НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ – середній рівень споживання продуктів і товарів у розрахунку на душу населення. Застосовують для порівняння споживання за областями, районами, групами сімей тощо. Обчислюють у натуральному і грошовому вираженні не тільки для населення загалом, але й за окремими суспільними групами.

СПОЖИВЧИЙ БЮДЖЕТ – сімейний бюджет, що складається з доходів і витрат сім’ї за певний проміжок часу (місяць, рік).

СПОЖИВЧИЙ КОШИК – набір товарів, що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) споживання людини або сім’ї. Використовується для розрахунку мінімального споживчого бюджету (прожиткового мінімуму), виходячи із вартості споживчого кошика у діючих цінах. Застосовується як база для порівняння розрахункових і реальних рівнів споживання.

СТИМУЛЮВАННЯ – економічне спонукання, використання матеріальних стимулів з метою впливу на виробників, споживачів, покупців таким чином, щоби вони чинили в інтересах осіб, котрі застосовують С.

СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ – склад населення країни або окремих її адміністративно-територіальних одиниць за певними ознаками (зайнятістю, джерелами засобів існування, віком, статтю, освітою тощо).

ТАРИФНА СИСТЕМА – сукупність нормативно встановлених ставок, тарифних коефіцієнтів (залежно від фаху, стажу роботи, кваліфікації, освіти, умов праці тощо), згідно з якими визначається рівень заробітної плати робітників.

ТАРИФНА СІТКА – сукупність розрядів тарифних коефіцієнтів, за якими диференціюють заробітну плату робітників залежно від складності праці та кваліфікації виконавців.

ТАРИФНА СТАВКА – розмір оплати праці робітників за одиницю робочого часу (годину, робочий день або місяць), виражений у грошовій формі. За Т. с. диференціюють і регулюють оплату праці залежно від кваліфікації робітників та умов праці.

ТРУДОВИЙ КОНТРАКТ – договір, що укладається між наймачем і найманим працівником у письмовій формі на певний строк або на період виконання конкретної роботи (підряд). Права, обов’язки і відповідальність сторін, умови оплати й організації праці визначають сторони угоди.

ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ – сукупна кількість громадян працездатного віку, які за певних ознак (стан здоров’я, психофізіологічні особливості, освітній, фаховий та інтелектуальний рівні, соціально-етнічний менталітет) здатні та мають намір провадити трудову діяльність.

ТРУДОВИЙ СТАЖ – стаж роботи, тривалість трудової діяльності працівника. Є підставою для одержання підвищеної заробітної плати, пенсії, допомоги за державним соціальним страхуванням, чергової та додаткової відпусток, пільг працівникам.

ТРУДОВІ РЕСУРСИ – загальна кількість наявного працездатного населення на території країни, адміністративно-територіальної одиниці або на підприємстві.

ТРУДОЄМНІСТЬ – економічний показник, який характеризує затрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції, відображає ефективність затрат живої праці й безпосередньо пов’язаний із собівартістю продукції.

УМОВИ ПРАЦІ – комплекс факторів, що характеризують виробничу ситуацію (умови) на робочих місцях і є важливою складовою життєвого рівня населення. ‘

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ – частина кадрової політики, основними функціями якої є планування потреби в певних категоріях робітників, набір та розставляння персоналу, визначення заробітної плати і пільг, професійна орієнтація й адаптація працівників до конкретних умов роботи, забезпечення процесу навчання персоналу, оцінка результатів трудової діяльності, підвищення або пониження в посаді, переміщення або звільнення.

УПРАВЛІНСЬКА ПРАЦЯ – праця працівників апарату управління, що є частиною сукупної суспільної праці (діяльність усіх керівних, інженерно-технічних працівників і службовців підприємств, а також міністерств та відомств).

УРЕЧЕВЛЕНА ПРАЦЯ – минула праця, уречевлена в матеріальних благах: засобах виробництва і предметах споживання. У. п. не створює нової вартості, а є лише умовою її створення. Вартість спожитих у процесі праці засобів виробництва переноситься на вироблений продукт (товар) повністю, засобів праці – частинами, в міру їх зношування.

УТРИМАННЯ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ – всі види грошових утр


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Економіка праці та соціально-трудові відносини – Іляш О. І. – Словник основних термінів