Економіка праці та соціально-трудові відносини – Іляш О. І. – Аудит у трудовій сфері
Аудит у трудовій сфері – це система заходів зі збору інформації, її аналізу й оцінки на цій основі ефективності діяльності підприємства з організації праці та регулювання соціально-трудових відносин та їхньої відповідності критеріям чинного українського законодавства.
З переходом до ринкових відносин метою аудиторської діяльності стають проблеми економічного й ефективного використання ресурсів робочої сили. Аудиторська діяльність покликана виявляти проблеми, що виникають в організації, досліджувати їхні причини та розробляти рекомендації щодо їх усунення.
Об’єктом аудиту в трудовій сфері є трудовий колектив, персонал підприємства та його діяльність.
Джерелами для аудиторського розгляду та аналізу є:
– інформація відділів праці й заробітної плати, планового відділу, бухгалтерії;
– акти ревізій, перевірок;
– документи відділу кадрів – пояснювальні записки, протоколи виробничих нарад, листи, догани, заяви і скарги працівників, а також опитування, інтерв’ю і соціологічні тести.
Аудит у трудовій сфері класифікується за такими ознаками:
– періодичністю проведення;
– повнотою охоплення об’єктів, що вивчаються;
– залежно від методів аналізу.
Відповідно до періодичності проведення аудит поділяють на:
– поточний – здійснюється згідно зі встановленим регламентом за певний період часу;
– оперативний – передбачає оперативне розпорядження керівництва;
– систематичний – проводиться у визначений час і повторюється через певний проміжок часу;
– разовий – передбачуваний у період зниження ефективності функціонування підприємства.
Залежно від повноти охоплення об’єктів, що вивчаються, аудит може бути:
– повним – охоплює аспекти використання праці;
– локальним – здійснюється за певними об’єктами;
– тематичним – аналізуються всі об’єкти, а аудит відбувається в зв’язку з виникненням певної проблеми.
Залежно від методів аналізу аудит поділяють на:
– комплексний – застосовується весь арсенал відомих методів;
– суцільний – аналізується обсяг виконаних робіт усіма працівниками підприємства;
– вибірковий – дослідженню підлягають працівники, обрані за спеціальною методикою.
Основні напрями аудиту конкретизуються для кожного окремого підприємства і залежать від цілей аудиту. Тому аудит У трудовій сфері здійснюється в трьох напрямах:
– економічному – визначення конкурентоспроможності підприємства у трудовій сфері, оцінка ефективності функціонування служб управління трудовими ресурсами та доцільності проведення аудиту;
– соціально-психологічному – передбачає оцінку соціально-трудових відносип на підприємстві;
– організаційно-технологічному – перевірка документації та аналіз показників, що засвідчують легітимність і ефективність діяльності підприємства.
Аудит трудових показників здійснюється за планом і зазвичай у чотири етапи:
– підготовчий етап, що передбачає розробку внутрішньофірмових документів (наказів, розпоряджень, у яких визначені терміни, завдання, виконавці й учасники аудиту), а також планів і програм розгляду аналізованої інформації;
– збір інформації – спостереження, виміри, опитування, обробка статистичних даних, зіставлення бухгалтерських та інших даних;
– обробка інформації – порівняння організації праці на аналогічних підприємствах, з’ясування причин плинності кадрів, виявлення та обгрунтування втрат робочого часу тощо;
– узагальнення і представлення оцінних результатів, висновків і рекомендацій замовникові.
Існує безліч методичних прийомів аудиту, що передбачає використання різноманітних схем поєднання методів аналізу і, загалом, характеризують інфраструктуру аудиту в трудовій сфері
Саме тому аудит у трудовій сфері охоплює:
– аудит ефективності управління персоналом, в якому використовується безліч методик, що дає змогу оцінити ефективність кадрових управлінських заходів у вартісному виразі. За допомогою таких категорій, як втрати і упущені можливості, аудитор показує адміністрації й керівникові підприємства серйозність економічних втрат від непрофесійного управління соціально-трудовими процесами, зокрема від втрат робочого часу, можливість нових підходів до управління персоналом;
– аудит ефективності використання персоналу – припускає аналіз чисельності, структури, руху працівників на підприємстві загалом і його підрозділами у динаміці; аудит використання робочого часу, продуктивності праці; витрати фонду оплати праці; навчання і соціальні потреби;
– аудит використання робочого часу – розпочинається з аналізу планового обсягу робочого часу. Порівняння планових (розрахункових, базисних) показників з фактичними дає змогу виявити неефективні втрати робочого часу;
– аудит якості праці – охоплює велику кількість умов і показників, зокрема: певний рівень кваліфікації працівників, відсутність порушень техніки безпеки тощо. Як показник трудової діяльності якість праці можна застосовувати, переносячи її зміст на якість продукції;
– аудит продуктивності праці – має на меті з’ясування ступеня виконання виробничих планів зі зростання продуктивності праці та її динаміки, вивчення впливу підвищення продуктивності праці на обсяг господарської діяльності, впливу факторів – на продуктивність праці;
– аудит витрат коштів на оплату праці – передбачає низку послідовних розрахунків: визначення розмірів заробітної плати за категоріями персоналу; обгрунтування форм і систем оплати праці; аналіз ефективності систем преміювання; аналіз розподілу і використання засобів, що спрямовуються у фонд споживання.
Дані аудиту й аналізу дають змогу виявити резерви ефективнішого використання робочої сили на основі розвитку прогресивних форм організації та стимулювання праці, а також чинники, що забезпечують кількісну і якісну зміну трудових показників і показників соціального розвитку трудових колективів.
Отже, використання авторами запропонованої системи аналізу трудових показників є одним із засобів удосконалення практики планування та господарського керівництва у сфері праці, позаяк припускає вивчення рівня і динаміки будь-якого окремого показника в тісному зв’язку й взаємозалежності від зміни рівня і динаміки всіх інших.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)