Економіка праці та соціально-трудові відносини – Гриньова B. M. – СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
Безробітні – громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.
Безробіття – соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина працездатного населення не може знайти роботу, яку вона здатна виконувати.
Вартість робочої сили – сукупність витрат підприємця, пов’язаних з використанням робочої сили, щодо забезпечення необхідних для нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримання її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім’ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.
Виробіток – кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньо-облікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць.
Внутрішній ринок праці – робочі місця зовнішнього ринку праці, які не потребують високої кваліфікації й використання складних технологій; характеризується нестабільною зайнятістю і низьким рівнем заробітної плати.
Відтворення населення – історично і соціально-економічно зумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь.
Доходи населення – сукупність коштів і витрат у натуральному вираженні для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.
Державне регулювання зайнятості населення – система соціально-економічних й організаційно-правових заходів, які розробляють і реалізують органи державної влади, спрямовані на забезпечення ефективної зайнятості трудових ресурсів.
Домашнє господарство – один із суб’єктів економічної діяльності, який забезпечує економіку ресурсами, насамперед трудовими і грошовими, а також використовує отримані кошти для забезпечення життєдіяльності людей.
Енергоозброєність праці – споживання всіх видів енергії на одного робітника за певний період.
Зайнятість населення – участь населення працездатного віку в суспільному виробництві.
Заробітна плата – винагорода або заробіток, обчислений у грошовому вираженні, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівнику за виконану роботу.
Заробітна плата основна – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці.
Заробітна плата додаткова – винагорода за працю понад встановленими нормами, за трудові успіхи, винахідливість та особливі умови праці.
Інтенсивність праці – міра напруженості людини, яка визначається кількістю фізичної та розумової енергії, витраченої за одиницю часу.
Керівники – працівники, які поділяються на дві групи: лінійні – керівники всіх рангів, у функції яких входить загальне керівництво тим або іншим виробничим процесом в цілому (ділянкою, цехом); функціональні – особи, що керують функціональними відділами й службами управління.
Кон’юнктура ринку праці – співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці.
Кооперування праці – досягнення раціональних пропорцій у затратах праці різних видів.
Людський капітал – сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми певний запас знань, навичок, здібностей.
Міграція – це будь-яке, незалежно від мети, регулярності і тривалості, територіальне переміщення з одного населеного пункту в інший, яке може призвести до зміни постійного місця проживання.
Моніторинг соціально-трудових відносин – система періодичного збору, узагальнення та аналізу соціальної інформації і подання визначених даних для прийняття стратегічних і тактичних рішень на державному, регіональному і місцевому рівнях.
Мінімальна заробітна плата – законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю.
Населення – це сукупність людей, яка історично або природно сформувалася, у процесі виробництва постійно відновлюється і проживає на визначеній території (в селі, місті, районі, регіоні або країні).
Найманий працівник – громадянин, який уклав індивідуальну трудову угоду з роботодавцем, і, відповідно до цієї угоди, набув відповідних прав і обов’язків.
Натуральні доходи – продукція особистого підсобною господарства, яка використовується для особистого споживання, а також трансферти в натуральній формі.
Номінальні доходи – величина нарахованих виплат і натуральних видач.
Нормування праці – процес визначення об’єктивно необхідних витрат робочого часу в усіх сферах діяльності людини.
Організація праці – спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.
Первинний ринок праці – робочі місця, спрямовані на внутрішній ринок праці, який характеризується стабільною зайнятістю, високою оплатою праці, вимагає високого рівня кваліфікації працівників і надає можливості професійного і кар’єрного зростання.
Продуктивність праці – ступінь ефективності процесу праці. В її визначенні вихідною категорією є праця.
Професійні спілки – масові організації, що об’єднують найманих працівників, пов’язаних спільними соціально-економічними інтересами. У світовій економіці відомо також інші організаційні форми об’єднання найманих працівників.
Реальні доходи – номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги.
Робітники – виробничий персонал, що здійснює свою трудову діяльність у матеріальному виробництві з переважною часткою фізичної праці: основний і допоміжний.
Роботодавець (як суб’єкт соціально-трудових відносин відповідно до міжнародної класифікації) – людина, що працює самостійно і систематично надає роботу одній або багатьом особам.
Робоче місце – первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності.
Сезонне безробіття виникає у зв’язку з сезонним характером деяких робіт.
Службовці – виконавці, що здійснюють допоміжну роботу з реалізації функцій управління (табельник, касир та ін.).
Споживчий кошик – сума витрат, споживчий мінімум, необхідний для підтримки життєвого рівня споживачів (продовольчих покупок, оплати послуг) у розрахунку на одну особу за категорією, тобто для забезпечення прожиткового мінімуму працюючого.
Структурне безробіття – це безробіття, яке обумовлене зміною, з одного боку, споживчого попиту на товари, а з іншого – зміною структури виробництва, що реагує на зміну споживчого попиту.
Трудомісткість – показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто зворотна величина виробітку).
Трудовий потенціал – сукупність якісних і кількісних характеристик персоналу підприємства та населення країни.
Трудові ресурси – частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.
Фахівці – особи, діяльність яких у сфері управління вимагає вищої освіти (економісти, юристи, інженери-технологи, інженери-механіки, бухгалтери, диспетчери, аудитори та ін.);
Фрикційне безробіття – безробіття, яке виникає, коли частина працюючих добровільно змінює місце роботи або шукає нову роботу після звільнення.
Фондоозброєність – це показник оснащеності праці виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньооблікової чисельності робітників або працівників.
Фондовіддача – загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів. Визначається відношенням річного обсягу випуску продукції у грошовому вираженні до середньорічної (без урахування зношеності) балансової вартості основних виробничих фондів.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)