Економіка праці та соціально-трудові відносини – Гриньова B. M. – 10.2. Класифікація видів праці
Залежно від змісту, предметів, засобів та умов праці можна виділити такі її різновиди. Класифікаційна схема видів праці наведена на рис. 10.2.
Основними видами поділу праці на підприємстві є: функціональний, технологічний, предметний, професійний і кваліфікаційний.
Згідно з виконуваними функціями персонал підприємства поділяють на:
– службовців – виконавців, що здійснюють допоміжну роботу з реалізації функцій управління (табельники, касири та ін.)
– фахівців – осіб, діяльність яких у сфері управління вимагає вищої освіти (економісти, юристи, інженери-технологи, інженери-механіки, бухгалтери, диспетчери, аудитор
– робітників – виробничий персонал, що здійснює свою трудову діяльність у матеріальному виробництві з переважною часткою фізичної праці: основний і допоміжний.
– керівників, які підрозділяються на лінійних – керівники всіх рангів, у функції яких входить загальне керівництво виробничим процесом в цілому (ділянкою, цехом), та функціональних – особи, що керують функціональними відділами й службами управління.
Технологічний поділ праці обумовлений виділенням стадій виробничого процесу і видів робіт. Тобто, відповідно до особливостей технології на підприємстві можуть створюватися цехи і ділянки.
Предметний поділ праці передбачає спеціалізацію виробничих підрозділів і співробітників на виготовленні визначених видів продукції.
Професійний поділ праці характеризується знаннями і навичками, необхідними для виконання визначеного виду робіт, тобто професійною компетентністю працівників. Професійна компетентність працівників визначає здатність працівника якісно і безпомилково виконувати свої функції як у звичайних, так і в екстремальних умовах, успішно освоювати нове. Виділяють такі види компетенції:
— функціональна, що характеризується професійними знаннями й умінням їх реалізувати;
– інтелектуальна, яка виражається в здатності до аналітичного мислення і здійснення комплексного підходу до виконання своїх обов’язків;
– ситуативна, котра означає вміння діяти відповідно до ситуації;
– соціальна, яка припускає наявність комунікацій та інтегральних здібностей, вміння підтримувати відносини, правильно сприймати й інтерпретувати чужі думки, виявляти до них ставлення.
Кваліфікаційний поділ праці визначається розходженням виконуваних робіт і складністю. Це обумовлює різні терміни підготовки персоналу до виконання відповідних функцій. Кваліфікація працівників визначається такими факторами, як рівень загальних і спеціальних знань, стаж роботи в цей чи аналогічний період, необхідний для освоєння професії. Для керівників йдеться також про рівень організаційних навичок. Кваліфікація присвоюється спеціальною комісією на основі всебічної перевірки знань і досвіду певної особи та юридично закріплюється в документах: дипломах, свідоцтвах тощо.
10.3. Виявлення рівня задоволення працею
Визначення рівня задоволення працею займає важливе місце в системі управління персоналом. Це пов’язано з тим, що саме від ступеня задоволення працею залежить кінцевий результат трудової діяльності, який впливає на фінансово-економічний стан підприємства. Під час визначення рівня задоволення працею часто використовують гуманістичний підхід, який передбачає використання методів, притаманних соціології праці. Соціологія праці вивчає не тільки соціально-технологічні та соціально-економічні основи трудової діяльності, а й дає змогу використовувати індивідуальний підхід до кожного працівника в таких питаннях, як характер праці, матеріальні і моральні стимули і задоволеність працею. Постановка таких питань зумовлює вирішення комплексу більш конкретних завдань дослідження: виявлення ступеня загальної задоволеності працею окремих соціальних груп працівників підприємства, інтенсивності і взаємозв’язку факторів, що впливають на задоволеність трудовою діяльністю, вивчення структури мотивів, які спонукають до її активізації і розробка практичних рекомендацій з удосконалення системи стимулювання персоналу.
З цією метою на підприємстві розробляється анкета за участю провідних фахівців цього напряму. Анкета містить низку питань. Питання анкети поділяються на такі групи:
– ступінь задоволення організацією праці;
– ступінь задоволення обслуговуванням робочих місць;
– ступінь задоволення оплатою праці;
– ступінь задоволення харчуванням, медичним обслуговуванням та ін.
За наявності знання проблеми виділяється об’єкт і формується описова гіпотеза, тобто гіпотеза про структурно-функціональні зв’язки і класифікаційні характеристики досліджуваного соціального об’єкта для обробки результатів соціологічного обстеження. Якщо результати соціологічного дослідження не дають відповіді на запитання про причинно-наслідкові зв’язки досліджуваного об’єкта, дослідження закінчується класифікацією емпіричних даних, що стосуються структури об’єкта.
Запитання та завдання для самоконтролю
1. Чим відрізняється праця від роботи?
2. Які е основні стимули до праці?
3. Дайте характеристику основним видам праці.
4. Як визначається рівень задоволення працею?