Економіка праці та соціально-трудові відносини – Акулов М. Г. – 7.1. Поняття, зміст і завдання організації праці
7.1. Поняття, зміст і завдання організації праці
Організація праці є об’єктивною необхідністю і невід’ємною складовою частиною трудової діяльності людини. Вона повинна сприяти вдосконаленню всіх процесів праці та виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.
Організація праці людей на будь-якому підприємстві є обов’язковою умовою його ефективного функціонування, тому що праця є третьою і найважливішою складовою частиною процесу матеріального виробництва.
Організація праці на підприємстві являє собою розподіл загального обсягу робіт та визначення потрібних пропорцій у кількості виконавців, розміщення працівників та досягнення узгодженості в їхніх діях, за якої продуктивно використовується техніка, матеріальні та трудові ресурси.
Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.
Це певний порядок побудови і здійснення трудового процесу, завдяки якому забезпечується формування та функціонування системи ефективної взаємодії працівників із засобами виробництва та між собою з метою досягнення бажаних результатів.
Отже, організація праці повинна розглядатись із двох боків:
По-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов’язаних елементів та відповідає цілям виробництва;
По-друге, як систематична діяльність людей щодо впровадження нововведень в існуючу організацію праці для приведення її у відповідність із досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.
Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників:
– рівень науково-технічного прогресу, система організації виробництва;
– психологічні фактори, особливості екологічного середовища;
– чинники, обумовлені характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління.
Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.
В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні, соціальні, психофізіологічні та морально-психологічні завдання, а також наступні узагальнені напрямки організації праці на підприємстві (рис. 7.1).
Рис. 7.1. Основні завдання та напрямки організації праці на підприємстві
Під формою організації праці розуміється об’єднання працюючих у певній структурі на принципах раціонального поділу праці та кооперації їхньої праці. Під поділом праці розуміється спеціалізація працюючих на виконанні певних функцій або їх комплексу. Кооперація є системою виробничих взаємозв’язків між групами чи окремими виконавцями в процесі роботи.
Під організацією підбору персоналу та його розвитком розуміють планування персоналу, профорієнтацію і професійний відбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар’єри тощо.
Під нормуванням праці розуміють визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва; оптимізацію режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Під вдосконаленням нормування праці розуміють раціоналізацію трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу; поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці.
Організація праці на підприємстві конкретизується в організацію трудових процесів.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)