Економіка праці та соціально-трудові відносини – Акулов М. Г. – 2.2. Трудові ресурси: сутність та показники виміру
Вироблення ефективної державної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та забезпечення його зайнятості потребує вивчення трудових ресурсів.
Трудові ресурси – це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.
Трудові ресурси являють собою категорію, що займає проміжне положення між економічними категоріями “населення” і “сукупна робоча сила”.
Щоб зрозуміти сутність поняття “трудові ресурси”, треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на:
– осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);
– осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки – від 16 до 59 років, чоловіки – від 16 до 64 років включно);
– осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки – з 60, чоловіки – з 65 років).
Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці – це інваліди 1-ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці – це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.
До трудових ресурсів належать:
– населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п’ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими й шкідливими умовами праці);
– працюючі особи пенсійного віку;
– працюючі особи віком до 16 років.
До їхнього складу включаються також особи працездатного віку, потенційно здатні до участі в праці, але зайняті в домашньому і особистому підсобному господарстві, на навчанні з відривом від виробництва, на військовій службі.
Трудові ресурси розподіляють на наступними ознаками (рис. 2.3):
Рис. 2.3. Класифікаційні ознаки трудових ресурсів
У структурі трудових ресурсів з позиції їхньої участі в суспільному виробництві виділяють дві частини: активну (функціонуючу) і пасивну (потенційну).
Поняття “трудові ресурси” ширше, ніж поняття “економічно активне населення”, оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих, що навчаються на денному відділенні. Реально за поняттям “трудові ресурси” стоїть кількість населення, яку можна примусити працювати, тобто яка фізично здатна працювати.
Величина трудових ресурсів залежить від офіційно встановлених вікових меж – верхнього і нижнього рівнів працездатного віку, частки працездатних серед населення працездатного віку, чисельності осіб, що беруть участь у громадській праці та тих, хто знаходиться за межами працездатного віку.
Вікові межі встановлюються в кожній країні чинним законодавством. В Україні працездатним віком вважається: у чоловіків – 16-65 років, у жінок – 16-60 років. Межі працездатного віку в різних країнах неоднакові. У ряді країн нижня межа встановлена 14-15 років, а в окремих країнах – 18 років. Верхня межа в багатьох країнах складає 65 років для всіх чи 65 років – для чоловіків і 60-62 роки – для жінок.
Середня тривалість життя і вік виходу на пенсію в окремих країнах наведені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
СЕРЕДНЯ ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ І ВІК ВИХОДУ НА ПЕНСІЮ В ОКРЕМИХ КРАЇНАХ
Країна | Середня тривалість життя | Вік виходу на пенсію (загальний) | ||
Чоловіки | Жінки | Чоловіки | Жінки | |
Україна | 62.7 | 73,5 | 65 | 60 |
Росія | 59,8 | 72 | 60 | 55 |
США | 71 | 78 | 65 | 65 |
Німеччина | 72 | 78 | 65 | 60 |
Великобританія | 72 | 79 | 65 | 60 |
Австрія | 72 | 79 | 65 | 60 |
Угорщина | 65 | 74 | 60 | 55 |
Польща | 67 | 76 | 65 | 60 |
Франція | 72 | 81 | 60 | 60 |
Австралія | 74 | 80 | 65 | 60 |
Швеція | 80 | 83.7 | 65 | 65 |
Провідну роль у трудових ресурсах відіграє населення в працездатному віці.
Працездатне населення – це сукупність осіб, переважно працездатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до участі в трудовій діяльності.
На практиці розрізняють загальну і професійну працездатність. Загальна працездатність припускає наявність у людини фізичних, психофізіологічних, вікових даних, що визначають здатність до праці і не зумовлюють необхідність спеціальної підготовки. Професійна працездатність – це здатність до конкретного виду праці, що здобувається в процесі спеціального навчання.
Чисельність трудових ресурсів може бути збільшена за рахунок природного приросту населення в працездатному віці, скорочення частки непрацездатних серед осіб працездатного віку, перегляду вікових меж працездатності.
У сучасних умовах основними джерелами поповнення трудових ресурсів є: молодь, котра вступає в працездатний вік; військовослужбовці, що вивільняються зі збройних сил у зв’язку зі скороченням чисельності армії; вимушені переселенці з країн Балтії, Закавказзя, Середньої Азії.
Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються такими показниками, як абсолютний приріст, темпи росту і темпи приросту.
Абсолютний приріст Визначається на початок і кінець розглянутого періоду. Звичайно це рік чи більш тривалий відрізок часу.
Темп росту Обчислюється як відношення абсолютної чисельності трутових ресурсів наприкінці даного періоду до їхньої величини на початку періоду. Якщо розглядаються темпи за ряд років, то середньорічний темп визначається як середня геометрична за формулою:
Де Т пр. сер. – середньорічний темп приросту.
Кількісна оцінка тенденцій стану і використання трудових ресурсів дозволяє враховувати і визначати напрямки підвищення їх ефективності.
Кількісна та якісна характеристика трудових ресурсів доповнюється такими аспектами:
(1 votes, average: 5,00 out of 5)