Економіка підприємства – Ковальчук І. В. – 9.4. Групування витрат на виробництво продукції за статтями калькуляції
З метою визначення доцільності виробництва певного виду продукції підприємство має знати поточні витрати, пов’язані саме з цією продукцією. Процес обчислення собівартості окремих видів продукції називають калькулюванням. Результатом цього процесу є калькуляція – економічний документ, з якого можна дізнатися про собівартість одиниці (1 кг, 1л) конкретного виду продукції. Калькуляційна одиниця – це засіб вимірювання об’єкта калькулювання (продукції, послуг) у визначених вимірниках.
Калькуляційні одиниці є таких видів:
– натуральні (т, л);
– умовно-натуральні (тонна умовного палива, тисяча умовних банок);
– вартісні (для послуг);
– одиниця часу (нормо-година, машино-день).
У статтях калькуляції витрати групуються за місцем їх виникнення та економічним призначенням. Принципова відмінність групування витрат за статтями калькуляції від групування витрат за економічними елементами полягає в наявності в калькуляції комплексних статей, що об’єднують різні за економічним змістом елементи за призначенням витрат, за місцем їх виникнення і способами розподілу між окремими видами продукції залежно від обсягів виробництва кожного виду. Групування витрат за статтями калькуляції (табл. 9.6) дає змогу виділити витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом, і витрати, що стосуються обслуговування виробництва й управління. До кожної з калькуляційних статей можуть бути віднесені будь-які з економічних елементів витрат.
Таблиця 9.6. Групування витрат за статтями калькуляції
Група витрат | Орієнтовні статті калькуляції | |
Прямі матеріальні витрати – вартість сировини й основних матеріалів, які становлять основу продукції, що виробляється, а також куплених напівфабрикатів, допоміжних та інших матеріалів і спожитої енергії, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат | – Сировина і матеріали; – куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби; – роботи і послуги виробничого характеру, надані сторонніми організаціями, спожиті безпосередньо у виробничому процесі; – паливо та енергія на технологічні цілі; – поворотні відходи (вираховуються) | |
Прямі витрати на оплату праці – витрати, які включаються до фонду оплати праці і можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат | – Основна заробітна плата робітників, зайнятих у виробничому процесі; – додаткова заробітна плата й інші заохочувальні та компенсаційні виплати робітників, зайнятих у виробничому процесі | |
Інші прямі витрати – інші витрати, що не увійшли до попередніх статей і можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат | – відрахування на соціальні заходи (% від витрат на оплату праці робітників, зайнятих у виробничому процесі); | |
– витрати на утримання й експлуатацію устаткування, включаючи амортизаційні відрахування на виробниче устаткування, витрати на його ремонт і обслуговування; – витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва (в частині їх списання зі статті “витрати майбутніх періодів”); – відшкодування зносу інструментів | ||
Загальновиробничі витрати – це витрати на виробництво продукції, які виникають на рівні цеху або іншого первісного структурного підрозділу підприємства, є непрямими і не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта, бо потребують розподілу. | Загальновиробничі витрати |
Наведені статті калькуляції є поточними витратами на виробництво продукції на рівні виробничого підрозділу, наприклад, цеху, і становлять відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку собівартість продукції (виробничу собівартість). У звіті про фінансові результати показник “собівартість реалізованої продукції” обчислюється саме за таким принципом. Проте в управлінському обліку в процесі ціноутворення може виникнути потреба у визначенні загальної величини поточних витрат як на виробництво, так і на реалізацію продукції, додаючи до виробничих так звані “адміністративні”, “збутові” та “інші операційні” витрати. Останні види витрат обчислюються по підприємству в цілому, а потім можуть бути розподілені між окремими видами продукції.
Складання калькуляцій на окремі види продукції здійснюється на стадії планування виробництва з метою формування економічно обгрунтованих витрат на певний вид продукції для визначення ступеня його прибутковості і привабливості для виробника. Повторно до калькуляції звертаються, аналізуючи ефективність діяльності підприємства чи його структурного підрозділу за звітний період. На цьому етапі проводять порівняння фактичних і планових значень статей калькуляції, аналізують причини відмінностей, здійснюють пошук резервів скорочення витрат і роблять висновок про доцільність продовження виробництва певного виду продукції.
У табл. 9.7 наведено приклад калькуляції конкретного виду продукції хлібопекарного підприємства.
Таблиця 9.7. Калькуляція на хліб “Білий” 1 г, 0,8 кг на 18 січня 2001 р., калькуляційна одиниця – 1т
Стаття калькуляції | Сума витрат, грн | % до підсумку |
Сировина і матеріали | 844,05 | 81,6 |
Паливо й електроенергія | 30,76 | 3,0 |
Основна і додаткова заробітна плата | 35,4 | 3,4 |
Нарахування на заробітну плату | 13,28 | 1,3 |
Загальновиробничі витрати | 111,07 | 10,7 |
Собівартість (виробнича собівартість) | 1034,56 | 100,0 |
Незважаючи на те, що класично під калькуляцією як економічним документом розуміють перелік витрат на виробництво конкретного виду продукції, на підприємствах України дуже часто складають калькуляції на всю продукцію в цілому, додаючи при цьому до виробничої собівартості величину розподілених адміністративних і збутових витрат. Приклад такої калькуляції наведено в табл. 9.8.
Таблиця 9.8. Калькуляція продукції по підприємству
Калькуляційна стаття витрат | Сума витрат, тис. грн | % до підсумку |
1. Борошно | 11974,4 | 31,2 |
2. Зворотні заходи | -0,5 | -0,0 |
3. Інша сировина | 12 866,4 | 33,6 |
4. Накладні витрати: – на борошно | 157,9 | 0,4 |
– на сировину | 141,9 | 0,4 |
5. Пакувальні матеріали | 1 669,7 | 4,3 |
Разом сировина та матеріали | 26 809,8 | 69,9 |
6. Паливо | 668,8 | 1,8 |
7. Електроенергія | 128,6 | 0,8 |
8. Заробітна плата | 2 480,4 | 6,5 |
9. Відрахування на соціальні заходи | 921,1 | 2,4 |
10. Загальновиробничі витрати | 3 371,3 | 2,4 |
11. Втрати від браку | 0,0 | 0,0 |
12. Виробнича собівартість | 34 380,0 | 89,7 |
13. Адміністративні витрати | 1 608,0 | 4,2 |
14. Витрати на збут | 2 348,6 | 6,1 |
15. Разом витрати | 38 336,7 | 100,0 |
Приклад 9.4.
Підприємець прагне заснувати приватне підприємство з виробництва продукції “А”, реалізація якої здійснюватиметься на місці без транспортування і пакування в тару (витрати на пакування і транспортування відсутні). Технологічний цикл є безперервним і триває три тижні. Після закінчення виробничого процесу продукція відразу реалізується і грошові кошти знову вкладаються у виробництво. Виробництво здійснюється в орендованому приміщенні площею 75 кв. м. Орендна плата за 1 кв. м становить 15 грн на місяць. Технологічне устаткування продуктивністю 350 л продукції “Ам на добу коштує 39 780 грн і купується за рахунок власного капіталу підприємця. Витрати на транспортування і монтаж устаткування – 1500 грн. Ліквідаційна вартість устаткування планується на рівні 8 % від повної первісної вартості. Рекомендована система амортизації – рівномірна. Очікуваний строк експлуатації устаткування – 5 років. Здійснення виробництва продукції “А” потребує ліцензії, вартість якої 272 грн (строк дії – 3 роки). Для обслуговування виробничого процесу і керівництва підприємством запросять на роботу двох робітників з місячним окладом 300 грн і менеджера з окладом 500 грн на місяць. Відрахування на соціальні заходи – 38% від фонду оплати праці. Витрати сировини і матеріалів на 1 л продукції “А” становлять 0,472 грн, питомі витрати електричної енергії – 0,15 грн на 1 л. Сформуйте собівартість 1 л продукції “А” (табл. 9.9).
Отже, собівартість 1 л продукції “А” становить 0,935 грн.
Зауважимо, що розрахунки собівартості здійснюють за наведеною у прикладі схемою у разі, коли підприємство не є платником податку на додану вартість або коли продукція, що виробляється, звільнена від оподаткування цим податком. За умов, коли підприємство є платником податку на додану вартість, до складу собівартості продукції потрібно включати суму поточних витрат без ПДВ.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)