Економіка підприємства – Ковальчук І. В. – 12.3. Система оподаткування
Особлива роль у фінансовій політиці належить податковій політиці. Податки є одним з найважливіших видів державних доходів, які одержує держава на підставі владних повноважень.
Податкова політика – це сукупність заходів законодавчої та виконавчої влади щодо формування і застосування затверджених на законодавчому рівні економічних інструментів та відповідних рішень, що мають сприяти зростанню платежів до бюджету, а також врахування змін чинної системи визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів. Податкова політика визначає ступінь ефективності використання ресурсів в економіці. Виявом податкової політики, яка проводиться в державі та формується державними структурами, є система оподаткування.
Система оподаткування – це сукупність податків, зборів й обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів1, що стягуються в порядку, встановленому відповідними законами держави. Система оподаткування формується вищими органами виконавчої та законодавчої влади країни.
Податки (у найзагальнішому тлумаченні) – це обов’язкові платежі, встановлені державою для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів держави. Зібрані податки формують дохідну частину державного та місцевих бюджетів, а деякі з них можуть бути безпосередньо спрямовані до державних цільових фондів. Кошти, стягнуті із суб’єктів господарювання та фізичних осіб у вигляді податків або інших, подібних за суттю, платежів, спрямовуються на утримання органів державної влади, фінансування бюджетних галузей (охорони здоров’я, освіти, культури тощо), утримання автомобільних шляхів та інших благ загального користування, соціальний захист населення тощо.
Податки виконують такі функції:
– фіскальну, що полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання державою своїх функцій;
– економічну, через яку держава впливає на процеси відтворення, заохочуючи або стримуючи їх розвиток, підсилюючи або послаблюючи процес накопичення капіталу, стимулюючи попит населення тощо.
У складі економічної функції можна виділити регулюючу (реалізується через вплив податків на різні напрямки розвитку економічних підносимо і рівень ефективності діяльності підприємств) та стимулюючу (встановлюючи ті чи інші податки, надаючи пільги окремим галузям, держава мас можливість здійснювати підтримку виробництва окремих видів товарів, стимулювати їх виробництво).
При побудові системи оподаткування маємо дотримуватися таких принципів:
– однократність оподаткування;
– чіткість податкових умов;
– стимулювання науково-технічного прогресу, технічного оновлений виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світові ринки високотехнологічної продукції;
– заохочення підприємницької виробничої діяльності й інвестиційної активності – наприклад, через введення пільг з оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;
– обов’язковість – впровадження норм зі сплати податків і зборів, визначених на основі достовірної інформації про об’єкти оподаткування і встановлення відповідальності за порушення податкового законодавства;
– рівнозначність і пропорційність;
– рівність, недопущення виявів податкової дискримінації;
– соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених прошарків населення шляхом впровадження економічно обгрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі й надвисокі доходи;
– стабільність – забезпечення незмінності податків, зборів та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
— економічна обгрунтованість;
– рівномірність сплати;
– доступність.
Об’єктами оподаткування можуть бути: доходи громадян; прибуток підприємств; додана вартість; вартість продукції;
Спеціальне використання природних ресурсів; майно юридичних і фізичних осіб; фонд оплати праці підприємств та пі.
До об’єктів оподаткування застосовують рідні ставки податків, а саме:
– адвалорна (“ad valoren” – тарифи з оголошеної вартості) – у процентах до бази оподаткування (“оголошеної вартості”);
– специфічна – у твердих сумах з одиниць виміру миси, об’єму, кількості або іншого натурального показника;
– змішана – одночасно в процентах до бази оподаткування и у твердих сумах до натуральних показників.
Період оподаткування включає строки поданий декларацій і строки внесення платежів до бюджету, які закріплені законодавчо.
Важливим інструментом податкової політики і податкові стимули, що запроваджуються а метою підтримки платників податків (вітчизняних експортерів, незахищених персти населення тощо). До податкових стимулів належать податкові пільги, відстрочки податкових платежів, реструктуризація недоїмки за платежами, списання податкової заборгованості, звільнення під сплати пені тощо.
Податкові пільги – це законодавчо закріплені повні або часткові звільнення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Вони можуть встановлюватися шляхом: зменшення бази оподаткування; зменшений об’єкта оподаткування; запровадження знижених податкових ставок; зменшення нарахованих сум податків, зборів та оборотних коштів платежів; звільнення від сплати податків певних категорій платників; надання відстрочення або у сплаті податків.
Це одним інструментом податкової політики і податкові санкції, які передбачають покарання платника податків за вчинення податкового правопорушення. Розрізняють такі види податкових санкцій: неустойка, штраф, пеня.
Неустойка – ц сума, яку платник податків сплатити податковим органам у вішалку невиконаний своєчасного виконання податкових зобов’язань, що законодавством. Неустойка встановлюється у відсотках до суми невиконаного зобов’язання або у формі підвищеного тарифу. Різновидами неустойки с штрафі неня.
Штраф – це платіж за порушення платниками податків зобов’язань перед державою. Він стягується у твердій сумі або у відсотках до суми невиконаного зобов’язання.
Пеня – це санкція за несвоєчасне виконання податкових зобов’язань. Вона застосовується у разі прострочення сплати податкових та неподаткових платежів. Як правило, пеня нараховується у відсотках до суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення.
Платники податків несуть відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність сплати податків, зборів та обов’язкових платежів.
Система оподаткування в Україні передбачає встановлення вилучень на користь держави у вигляді:
– податків, які встановлюються з метою забезпечення державою виконання її функцій. Податки – це плата державі за виконання нею певних функцій (управління, оборона, соціальна політика, охорона здоров’я, освіта тощо);
– плати: передбачаються певні взаємовідносини між державою і платником податків за використання корисних копалин, води, землі тощо. Ці відносини можуть виникати тоді, коли держава є власником наданих суб’єктам господарювання у користування ресурсів;
– відрахувань або зборів, що передбачають цільове призначення платежів, наприклад, відрахування до державного Пенсійного фонду, відрахування на геологорозвідувальні роботи тощо.
Класифікація податків подана в табл. 12.3.
Таблиця 12.3. Класифікація податків
Класифікаційна ознака | Вид податків | |
1 | 2 | |
Форма оподаткування | – Прямі: встановлюються безпосередньо (прямо) щодо платника податку – до його доходу, прибутку, майна. Наприклад, податок на прибуток, плата заземлю, податок із власників транспортних засобів; | |
Непрямі: встановлюються опосередковано щодо платника податку, їх обсяг не залежить від величини отриманих доходів або майна. Наприклад, акцизний збір, мито | ||
Економічний зміст об’єкта оподаткування | – Податки на доходи; – податки на споживання; – податки на майно | |
Рівень державних структур, які встановлюють податки | Загальнодержавні: встановлюються вищим законодавчим органом країни (Верховною Радою України) й обов’язкові до сплати на всій території держави; Місцеві: встановлюються місцевими органами влади (сільськими, міськими радами) відповідно до переліку і в межах граничних ставок і стягуються лише на визначеній території | |
Вид платника податку | – Податки, що сплачуються фізичними особами як громадянами держави; – податки, які сплачуються юридичними особами – суб’єктами підприємницької чи інших видів діяльності |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)