Економіка підприємства – Іванілов О. С. – 24.5. Показники собівартості виготовленої продукції
Важливий узагальнюючий показник собівартості виготовленої продукції – витрати на гривню товарної продукції – дуже універсальний, тому що може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва та наочно показує прямий зв’язок між собівартістю й прибутком. На його рівень впливають об’єктивні та суб’єктивні, зовнішні та внутрішні фактори. Обчислюється він як відношення загальної суми витрат на виробництво й реалізацію продукції до вартості виробленої товарної продукції в діючих цінах. Цей показник можна використовувати для розрахунку витрат на 1 грн товарної продукції в базовому та плановому році:
А) базовий рік
Де Вб – витрати на 1 грн товарної продукції;
Сб – собівартість товарної продукції;
Об – обсяг товарної продукції.
Б) плановий рік
Де Впл – витрати на 1 грн товарної продукції;
Спл – собівартість товарної продукції;
Опл – обсяг товарної продукції.
Також розраховують відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції:
Де Пзи – відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції.
Серед важливих показників, що характеризують собівартість продукції, можна виокремити такі:
Вихідна собівартість товарної продукції в плановому році:
Де Свих – вихідна собівартість товарної продукції в плановому році
Планова собівартість продукції:
Де Свих – сума економії витрат з усіх техніко-економічних факторів.
Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу частку у її структурі:
А) зниження собівартості продукції (см, грн) унаслідок зменшення витрат на матеріали та сировину можна розрахувати за такою формулою:
Де Н1 – норма витрат матеріалів до здійснення заходу;
Н2 – норма витрат матеріалів після здійснення заходу;
Цод – ціна одиниці матеріального ресурсу;
О – обсяг випуску продукції після здійснення заходу.
Для розрахунку цього показника можна застосовувати індексний метод (См, %), який може вплинути на всі чинники:
Де Ім – індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;
Іц – індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;
Пм – частка матеріальних витрат у собівартості продукції;
Б) зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці (Сп, %), що має місце лише при випередженні цим показником темпів зростання заробітної плати, або зниженні трудомісткості виготовлення продукції (Ст, грн). розрахунок проводиться за такою формулою:
Де Т – трудомісткість одиниці продукції до здійснення заходу;
Тс1 – ссрсдньогодинна тарифна ставка робітників до здійснення заходу;
ТС2 – серсдньогодинна тарифна ставка робітників після здійснення заходу;
Пд. з/п – середній відсоток додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;
Пв. з/п – встановлений процент відрахувань на соціальні заходи.
Для розрахунку зростання продуктивності праці застосовують індексний метод:
Де Іс. а/п – індекс зростання середньої заробітної плати;
Ір. п/п – індекс зростання продуктивності праці;
Пз/п – частка заробітної плати в собівартості продукції;
В) зниження собівартості продукції (Су-п, грн) унаслідок зміни структури й обсягу продукції, що спричинює зниження умовно-постійних витрат, можна розрахувати за такою формулою:
Де ΔОпл – приріст обсягу випуску продукції у плановому ропі;
Ву-п – сума умовно-постійних витрат у базовому році.
Для розрахунку цього показника можна застосовувати індексний метод (Су-п, %):
Де Іу-п – індекс зростання умовно-постійних витрат;
Іо – індекс зростання обсягу виробництва;
Пу-п – частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції.
Скорочення довготривалості виробництва спричинює зменшення непрямих витрат (Сл) на величину:
Де Кт – частина умовно-змінної (залежної від тривалості виробництва) складової накладних витрат;
Нн. в – величина непрямих витрат у відсотках до собівартості продукції;
Тпл. – планова тривалість виробництва;
Тб. р – тривалість виробництва в базисному періоді. Зростання виробітки робітників порівняно з виробітком у базисному періоді зменшить непрямі витрати на величину (Св):
Де Кв – коефіцієнт, за яким визначають частку непрямих витрат, що залежать від виробітку;
Впл – середній виробіток одного робітника за планом;
Вб. р – середній виробіток одного робітника в базисному періоді.
Зниження рівня непрямих витрат від зменшення частки основної заробітної плати робітників (Сз) можна знайти за такою формулою:
Де Кз – коефіцієнт, за яким визначають частку непрямих витрат, що залежать від частки основної заробітної плати;
Зпл – частка основної заробітної плати за планом;
Зб. р – частка основної заробітної плати в базисному періоді.
Коефіцієнти Кт, Кв, Кз що входять до складу трьох останніх формул, визначаються для кожного підприємства, виходячи з його особливостей. Орієнтовно можна прийняти Кт = 50 %, Кв = 16 %, Кз = 22 % від загального добутку непрямих витрат.
На підприємстві можуть застосовуватися й інші заходи щодо зниження собівартості продукції, наприклад, за рахунок підвищення рівня механізації робіт, зниження частки запасів тощо.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)