Економіка підприємства – Гринчуцький В. І. – 5.2. Державне регулювання ринку (економіки)
Державне регулювання ринку – Сукупність методів, способів, засобів впливу держави на економіку для забезпечення нормальних умов роботи ринкового механізму та підтримки тих сфер економіки, де ринкові механізми недосконалі. Державне втручання у функціонування ринкової економіки реалізується через державне регулювання економіки.
Державне регулювання економіки – це вплив держави на діяльність господарюючих суб’єктів і ринкову кон’юнктуру з метою забезпечення нормальних умов функціонування ринкового механізму. Воно реалізується шляхом проведення економічної політики. Економічна політика – система заходів, сукупність дій з управління економікою, що включає певний набір елементів, основними з яких є:
O антициклічна політика;
O галузева політика;
O антимонопольна політика;
O грошово-кредитна політика;
O соціальна політика;
O задоволення попиту на послуги і товари колективного користування;
O боротьба з безробіттям тощо.
Загальна функція держави в процесі регулювання економіки – забезпечення умов для пом’якшення впливу на економіку механізму циклічного розвитку. З цією метою держава проводить Антициклічну політику, яка включає комплекс законодавчих актів, адміністративних заходів дії на попит і пропозицію населення та суб’єктів господарської діяльності для виведення економіки з кризового стану, а також утримання стадії економічного буму. Базою реалізації анти-циклічної політики є державний бюджет.
Монополією держави є Організація грошового обігу. Змінюючи кількість грошей, що обертаються на національному ринку, держава впливає на умови функціонування грошової системи. Важлива роль у цьому питанні відводиться Національному банку, який має в своєму розпорядженні великий набір інструментів (облікові ставки, операції з цінними паперами, резерви, адміністративні обмеження) для активного впливу на стан грошового ринку.
Держава, виступаючи гарантом прав людини, зобов’язана піклуватись про соціальну захищеність населення. Основний інструмент забезпечення фінансування цього процесу – податкове законодавство. Державою створені спеціальні органи: як податкова інспекція, фонд соціального страхування, Міністерство праці та соціальної політики України тощо.
Ринкові механізми не реалізують автоматично право на працю для кожного члена суспільства. Тому боротьба з безробіттям покладена на державу. Держава повинна регулювати ринок праці в цілях підтримки певного рівня зайнятості, матеріального забезпечення людей, які втратили робочі місця. Вирішальну роль тут відіграє трудове законодавство і державні організації, що контролюють його виконання. Крім того, елементами економічної політики є галузева і Антимонопольна політика.
Держава відіграє основну роль у Задоволенні попиту на послуги і товари колективного користування: національну оборону, державне управління, єдину енергетичну систему, національні мережі комунікацій, охорону громадського порядку, вакцинацію тощо. Крім того, вона підтримує ті галузі людської діяльності, які не можуть у повному обсязі функціонувати на комерційній основі (наука, освіта, культура, охорона здоров’я тощо).
Забезпечуючи нормальне функціонування національних ринків, держава проводить відповідну Зовнішньоторговельну політику, контроль за міжнародною міграцією капіталу і робочою силою, впливає на валютні курси, управляє платіжними балансами тощо. Деякі напрями діяльності державних органів у сфері ринкових відносин поданні в табл. 5.3.
Таблиця 5.3. Державне регулювання ринку
Напрями | Спосіб реалізації |
Стабілізація виробництва Вирівнювання рівнів економічного розвитку регіонів Підтримка конкуренції Фінансування науково-технічного прогресу Дотація соціально значущих галузей Стабілізація і оздоровлення грошової системи Подолання надмірної майнової диференціації населення Соціальна захищеність населення Контроль за міжнародною міграцією капіталу і робочою силою | Податкова й інвестиційна політика Регіональна економічна політика Антимонопольна політика Здійснення науково-технічних цільових програм Інвестиційна політика Фінансова і антиінфляційна політика Політика регулювання доходів Соціальна політика Зовнішньоторговельна політика |
Система ринкових відносин висуває до державного регулювання низку вимог. Недопустимими є будь-які дії держави, що деформують внутрішні взаємозв’язки елементів ринку. Необхідно зменшити адміністративний контроль з боку держави над цінами. Економічні стимулятори, які застосовуються державою, не повинні ослабляти або підміняти собою ринкові стимули.
Для регулювання економіки держава використовує як економічні, так і Адміністративні методи. Існують сфери, де застосування адміністративних методів ефективне і не суперечить ринковому механізму. Наприклад, виправданим є жорсткий державний контроль за монопольними ринками, контроль за екологічною безпекою, підтримка мінімальних параметрів добробуту населення (гарантованого мінімуму заробітної плати, доплат з безробіття тощо), захист національних інтересів у системі світового господарства (ліцензування експорту тощо).
Існує тісний взаємозв’язок економічних і адміністративних методів державного регулювання ринку, оскільки економічний регулятор містить елементи адміністрування, в той же час у кожному адміністративному регуляторі є економічна складова. Найважливішим фактором забезпечення ефективності державного регулювання ринкових відносин слід вважати раціональне поєднання на користь розвитку національної економіки економічних та адміністративних методів дії на ринок.