Економіка підприємства – Гринчуцький В. І. – 14.3. Партіонний та індивідуальний методи організації виробництва
Партіонний метод організації виробництва Характеризується виготовленням різної номенклатури продукції в кількостях, що визначаються партіями їх запуску-випуску. Партією називається кількість однойменних виробів, які по черзі обробляються під час кожної операції виробничого циклу з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Партіонний метод організації виробництва має такі характерні риси:
O запуск у виробництво виробів партіями;
O обробка одночасно продукції декількох найменувань;
O закріплення за робочим місцем декількох операцій;
O широке застосування разом з спеціалізованим устаткуванням універсального;
O використання кадрів високої кваліфікації та широкої спеціалізації;
O розташування устаткування переважно за групами однотипних верстатів.
Найбільше розповсюдження партіонні методи організації отримали в серійному і дрібносерійному виробництві, заготівельних цехах масового й великосерійного виробництва, де використовується високопродуктивне устаткування, яке перевершує за потужністю пропускну спроможність пов’язаних верстатів і машин в інших підрозділах.
Для аналізу партіонного методу організації виробництва використовуються такі нормативи: розмір партії, періодичність запуску-випуску, розмір запасу незавершеного виробництва і коефіцієнт серійності виробництва.
Розмір партії (П) – основний норматив. Розмір партії – це кількість однойменних деталей, які обробляються на одному робочому місці безперервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Чим більший розмір партії, тим повніше використовується устаткування, проте при цьому зростає обсяг незавершеного виробництва й сповільнюється оборотність обігових коштів:
При партіонному методі організації виробничого процесу розмір партії може дорівнювати:
Місячній виробничій програмі (М/1);
0,5 місячної програми (М/2);
0,25 місячної програми (М/4);
0,15 місячної програми (М/6);
0,125 місячної програми (М/8);
Добовій кількості деталей в партії (М/24).
Періодичність запуску-випуску партії деталей (ПЗв) – це період часу між двома запусками чергових партій деталей. Вона визначається за формулою:
Розмір запасу незавершеного виробництва (заділ) – це запас незавершеного продукту всередині виробничого циклу. Виділяють три види заділів – цикловий, страховий і оборотний. Розмір циклового заділу (ЗЦ ) визначають за формулою:
Оборотний заділ – це продукція, яка перебуває на складах тощо. Коефіцієнт серійності виробництва (КСер) визначається за формулою:
Якщо КСер = 20-30, то це одиничний тип організації виробництва; якщо КСер = 5-20 – серійний тип організації виробництва; якщо КСер = 3-5 – масовий тип організації виробництва.
За показниками економічної ефективності (зростання продуктивності праці, використання устаткування, зниження собівартості, оборотності обігових коштів) партіонні методи значно поступаються потоковим. Часта зміна номенклатури продукції, яка виготовляється, і пов’язане з цим переналагодження устаткування, збільшення запасів незавершеного виробництва та інші фактори погіршують фінансово-економічні результати діяльності підприємства. Проте з’являються можливості для повнішого задоволення попиту споживачів на різні різновиди продукції, збільшення частки на ринку, підвищення змістовності праці робітників. Найважливіші напрями підвищення ефективності партіонного методу:
O впровадження групових методів оброблення;
O впровадження Гнучких виробничих систем (ГВС).
Індивідуальний метод організації виробництва Характеризується виготовленням продукції в одиничних екземплярах або невеликими партіями, які не повторюються. Він застосовується при виготовленні складного унікального устаткування (прокатні стани, турбіни тощо), спеціального оснащення, в дослідному виробництві, під час виконанні окремих видів ремонтних робіт тощо. Відмітними особливостями індивідуального методу організації виробництва є:
O не повторюваність номенклатури виробів протягом року;
O використання універсального устаткування і спеціального оснащення;
O розташування устаткування за однотипними групами;
O розробка укрупненої технології;
O використання висококваліфікованих робітників широкого профілю;
O значна частка робіт з використанням ручної праці;
O складна система організації матеріально-технічного забезпечення, що створює великі запаси незавершеного виробництва, а також запаси на складі;
O високі витрати на виробництво і реалізацію продукції, низька оборотність засобів та рівень використання устаткування.
Нормативами індивідуального методу організації виробництва є:
Розрахунок Тривалості виробничого циклу виготовлення замовлення в цілому і окремих його вузлів;
Визначення Запасів або нормативу незавершеного виробництва.
Напрямами підвищення ефективності індивідуального методу організації виробництва є стандартизація, уніфікація деталей і вузлів, впровадження групових методів оброблення.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)