Економіка підприємства – Гринчуцький В. І. – 12.1. Загальна характеристика та види інноваційних процесів на підприємстві
План
12.1. Загальна характеристика та види інноваційних процесів на підприємстві.
12.2. Реалізація інноваційного процесу на підприємстві.
12.3. Науково-технічна підготовка виробничих нововведень.
12.4. Оцінювання економічної ефективності нововведень.
12.1. Загальна характеристика та види інноваційних процесів на підприємстві
Підвищення ефективності сучасного виробництва та забезпечення конкурентоспроможності продукції грунтується в основному на нових рішеннях у сфері техніки та технології, а також на застосуванні нових організаційних форм та економічних методів господарювання, які використовують на різних стадіях циклу “наука-виробництво” та реалізують відповідні ланки управління на рівні підприємств, об’єднань, наукових і проектних організацій. Прийняття та реалізація таких рішень і є змістом інноваційних процесів.
Під інноваційними процесами розуміють сукупність безперервно здійснюваних у просторі та часі якісно нових, прогресивних змін. Ці зміни мають назву процесів впровадження “нової техніки”. Тут під поняттям “нова техніка” розуміють вперше реалізовані результати наукових досліджень і прикладних розробок, які містять винаходи та інші науково-технічні досягнення, нові або вдосконалені технологічні процеси виробництва, знаряддя й предмети праці, які забезпечують при їх використанні на всіх рівнях управління підвищення техніко-економічних показників виробництва або вирішення соціальних та інших завдань його розвитку. За своїм характером інноваційні процеси (нововведення) поділяються на технічні, організаційні та соціально-економічні.
Технічні нововведення охоплюють процеси освоєння випуску нових видів продукції (виробів, нових знарядь чи предметів праці), а також процеси впровадження нових й вдосконалення діючих технологічних процесів виробництва.
Організаційні нововведення охоплюють процеси впровадження нових форм і методів організації наукової та виробничої діяльності трудових колективів, таких як: нові методи та форми організації виробництва усіх виробничих підрозділах підприємства; нові організаційні структури управління науковою і виробничою діяльністю підприємства; нові форми та методи організації праці на підприємстві.
Виходячи з вище сказаного, можна запропонувати схему класифікації та взаємозв’язку інноваційних процесів на промислових підприємствах (рис. 12.1).
Рис 12.1. Класифікація та взаємозв’язки інноваційних процесів на підприємстві
Соціально-економічні нововведення охоплюють процеси активізації людського фактора, а також процеси щодо вдосконалення економічних методів управління наукою та виробництвом шляхом: підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, морального стимулювання їх творчого ставлення до праці та системи охорони здоров’я, вдосконалення виховної роботи в колективі шляхом впровадження та вдосконалення внутрішньовиробничого госпрозрахунку, повної реалізації функцій прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, аналізу результатів діяльності, а також удосконалення систем оплати праці та матеріального стимулювання.
Як видно з рис. 12.1, технічні новинки мають безпосередній вплив на організаційні нововведення, а ті, в свою чергу, потребують змін у господарському механізмі. Тісний взаємозв’язок між технічними, організаційними та соціально-економічними інноваційними процесами є двостороннім. Тобто економічні нововведення можуть зумовлювати зміни в організації виробництва тощо. Так, упровадження автоматизованої системи управління технологічним процесом (АСУТП) як нововведення не тільки істотно змінює організацію виробництва, а й приводить до кардинальних змін у сфері управління. З іншого боку, введення внутрішньовиробничого господарського розрахунку приведе не лише до чіткішої організаційної структури управління виробництвом і працею, а може спричинити необхідність технічних нововведень. Наприклад, введення матеріального стимулювання підрозділів за економію матеріальних ресурсів чи збільшення цін на них змусить цех перейти на використання безвідходних технологій.
Або інший приклад. Завдання активізації людського фактора потребує поліпшення охорони праці, що приводить до необхідності вдосконалення організації виробничих процесів і одночасно введення нових засобів праці (зміни технології). Сказане доводить, що більшість нововведень носить комплексний характер, а отже, свідчить, що межі між технічними, організаційними та соціально-економічними нововведеннями умовні.
За масштабом впливу на ефективність функціонування науки й виробництва всі нововведення поділяють на глобальні й локальні.
Глобальні нововведення здебільшого є принципово новими, які об’єктивно приводять до революційних, докорінних, якісних змін у науці, техніці, технології, організації управління і, найголовніше, в характері трудової діяльності. Це мало місце в 50-х роках XX ст., коли з відкриттям транзистора, а пізніше – інтегральних схем розпочалася науково-технічна революція, яка є глибоким всесвітнім явищем, яке істотно вплинуло на загальний рівень ефективності науки і виробництва.
Локальні нововведення становлять основу еволюційних перетворень у сфері людської діяльності, які не мають істотного впливу на загальний рівень ефективності виробництва.