Економіка підприємства – Гетьман О. О. – 11.5. Напрямки зменшення собівартості продукції на підприємстві
Розрахунок зменшення собівартості продукції відбувається під впливом дії таких техніко-економічних чинників, як: підвищення технічного рівня виробництва, покращання організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виготов л юваної продукції тощо.
Урахування змін вказаних факторів визначає таку послідовність розрахунку напрямків зменшення собівартості:
– виходячи з рівня витрат базового року визначається собівартість товарної продукції планового року;
– за тими ж чинниками визначається рівень зниження собівартості продукції.
Методика розрахунку напрямків зменшення собівартості продукції за окремими факторами виглядає таким чином:
1. Розрахунок зменшення собівартості продукції у результаті підвищення техні-ко-технологічного рівня виробництва (DСттр) відбувається за формулою (11.1):
Де C0, C1 – витрати на одиницю продукції до і після проведення заходів;
Q0, Q1 – кількість продукції, виготовленої відповідно до і після впровадження відповідних заходів.
2. Розрахунок зменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшення матеріальних витрат (DСМв) здійснюється за формулою (11.2):
Де Смво – сума матеріальних витрат базового року;
Ів, Інв, Іц – індекси зміни обсягів виробництва, норм витрат і цін на матеріали відповідно, частка одиниці.
3. Розрахунок зменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшення витрат по заробітній платні (DСзп) здійснюється за формулою (11.3):
Де Сзпо – сума витрат на заробітну плату базового року;
Ів, Іт, Ізп – індекси зміни обсягів виробництва, трудомісткості виробів та оплати праці, частка одиниці.
4. Розрахунок зменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшення відрахувань в соціальні фонди від заробітної плати (ДСвзп) здійснюється за формулою (11.4):
Де DСзп – (економія) внаслідок зменшення витрат по заробітній платі;
Івсф – індекс обов’язкових відрахувань від заробітної плати в соціальні фонди, частка одиниці.
5. Розрахунок зменшення собівартості продукції внаслідок економії на умовно-постійних витратах (DСуп) при зростанні обсягів виробництва продукції здійснюється за формулою (11.5):
Де Супо – загальна сума умовно-постійних витрат базового року; /в – індекс зміни обсягів виробництва продукції, частка одиниці.
6. Розрахунок зменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшення амортизаційних відрахувань (DСА) здійснюється за формулою (11.6):
Де САО – загальна сума амортизаційних відрахувань базового року;
ІФ, І/м – індекси зміни середньорічної вартості основних виробничих фондів і фондомісткості продукції відповідно, частка одиниці.
7. Розрахунок зменшення собівартості продукції за рахунок зміни структури (асортименту) виготовлюваної продукції (DСас) здійснюється за формулою (11.7):
Де Сасо – собівартість асортименту продукції базового року;
Сі1 – собівартість конкретної і-ої одиниці продукції у плановому періоді;
Qіt – обсяг виготовлення і-ої продукції в плановому періоді.
8. Розрахунок загального зменшення собівартості продукції (АС) визначається як сума зменшення витрат за всіма розглянутими факторами і обчислюється за формулою (11.8):
11.6. Показники оцінки витратності виробництва
Оцінка витратності виробництва продукції на конкретному підприємстві здійснюється з метою визначення його виробничого потенціалу та можливостей оптимізації виробничої програми. Основними показниками оцінки витратності виробництва є:
1) потреба в сировинно-матеріальних ресурсах на одиницю виробленої підприємством продукції (Ссм1), яка обчислюється за формулою (11.9):
Де Нсмі – норми витрат сировини і матеріалів на виробництво продукції,’ в натуральних вимірниках (т, кг, мэ, л, км, кВт-години тощо);
Цсмі – покупна ціна сировини чи матеріалів, грн за одиницю;
2) загальні витрати на основну сировину та матеріали, паливо та електроенергію, газ та воду, напівфабрикати в собіввртості продукції (Ссм) визначаються за формулою (11.10):
Де Нсмі – норми витрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції, в натуральних вимірниках (т, кг, м, л, км, кВт-години тощо);
Цсмі – ціна сировини чи матеріалів, грн за одиницю;
Q – обсяг виробленої продукції в натуральних одиницях (виробнича програма підприємства);
3) сума умовно-змінних витрат у собівартості продукції (Сзм) визначається за юрмулою (11.11):
Де Взі – умовно-змінні витрати на виробництво продукції, які залежать від змін обсягів виробництва продукції. До них відносять витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати та комплектуючі, паливо, електроенергію, пару, воду, стисле повітря тощо, заробітну плату основних виробничих працівників-відрядників з відрахуваннями;
4) сума умовно-постійних витрат у собівартості продукції (Суп) обчислюється за формулою (11.12):
Де Вп – умовно-постійні витрати у собівартості продукції, які не залежать від змін обсягів виробництва продукції. До них відносять витрати на утримання й експлуатацію устаткування, на освоєння виробництва, цехові та інші загаль-новиробничі витрати.
Після розрахунку суми умовно-змінних та умовно-постійних витрат на виробництво продукції обчислюють їх питому вагу (азм, Суп) в загальній виробничій собівартості виробництва продукції (Сзаг) за формулами (11.13-11.14):
5) матеріалоємність виробництва (Мє) – показник, який характеризує суму матеріальних витрат (Сем) в обсязі всієї виготовленої підприємством продукції (ВП). Він розраховується за формулою (11.15):
Де Ссм – сукупні витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати, необхідні для виготовлення певної продукції (без енерговитрат);
Ц – ціна одиниці виготовленої продукції відповідно до асортименту;
Qi – обсяг конкретного виду виготовленої продукції в натуральних одиницях в межах асортименту; п – асортимент продукції;
6) енергоємність виробництва (Еє) – показник, який характеризує суму витрат на оплату енергоресурсів (Се) в обсязі всієї виготовленої підприємством продукції (ВП). Він розраховується за формулою (11.16):
7) зарплатоємність виробництва (ЗПє) – показник, який характеризує суму витрат на оплату праці промислово-виробничого персоналу підприємства (ФОП) в обсязі всієї виготовленої підприємством продукції (ВП). Він розраховується за формулою (11.17);
8) собівартість обсягу виготовленої продукції (Сзаг) розраховується як сума всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Собівартість валової продукції як показник застосовується для внутрішніх потреб підприємства, на якому величина залишків незавершеного виробництва не є стабільною. За валовою продукцією обчислюється виробнича собівартість, за товарною і реалізованою – повна.
Собівартість товарної продукції (Стп) обчислюється за формулою (11.18):
Де Свп – собівартість валової продукції;
Знв0, Знв1 – вартість залишків незавершеного виробництва за собівартістю на початок і кінець розрахункового періоду відповідно.
Собівартість реалізованої продукції (Срп) обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції за формулою (11.19):
Де С тп – собівартість товарної продукції;
Звщв0, Звідв1 – собівартість залишків відвантаженої продукції на початок і кінець розрахункового періоду, яка не перейшла у власність покупця; Зскл0, Зскл1 – собівартість залишків товарної продукції на складі на початок і кінець розрахункового періоду;
9) собівартість одиниці виготовленої продукції (Сод) визначається за складеною калькуляцією або шляхом ділення загальної собівартості продукції (Сзаг) на обсяг її виробництва в натуральному вираженні (Q) за формулою (11.20):
10) витрати на 1 грн продукції (витрати на 1 грн валової продукції, витрати на 1 грн товарної продукції, витрати на 1 грн реалізованої продукції) (Zвп, Zтп, Zрп) обчислюються шляхом ділення собівартості продукції (Сзаг) (собівартості валової продукції Свп, собівартості товарної продукції Cтп, собівартості реалізованої продукції Срп на її обсяг у вартісному вираженні (обсяг валової продукції ВП, обсяг товарної продукції ТП, обсяг реалізованої продукції РП), тобто за формулами (11.21-11-23):
(1 votes, average: 5,00 out of 5)