Економіка підприємства – Гетьман О. О. – 10.3. Інноваційні цикли і показники дифузії на підприємстві
Відповідно до прийнятих міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового чи удосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового чи удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до надання соціальних послуг. Поряд з терміном “інновація” у вітчизняній літературі використовуються такі терміни як “нововведення”, “новація”.
Багатьма фахівцями ці поняття нерідко ототожнюються. Але, на наш погляд, поняття інновація, нововведення і новація варто розмежовувати. Нововведенням може бути будь-який винахід, спосіб, порядок, метод, запропоновані їх розробниками. Якщо це нововведення використовується (навіть в обмеженому масштабі), воно стає новацією. А вже якщо новація одержала значне поширення, вона здобуває нову якість і стає інновацією.
Основні характеристики нововведення, новації й інновації в залежності від різних класифікаційних ознак наведені в табл. 10.2.
Особливу роль в діяльності підприємства відіграють технологічні інновації, оскільки вони створюють базу для оновлення всіх виробничо-господарських процесів.
Під технологічними інноваціями слід розуміти матеріалізацію нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення вибагливих потреб споживачів.
Рис. 10.1. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні
Таблиця 10.2
Основний зміст і властивості нововведень, новацій та інновацій
| Термін | Стадія виробничого циклу | Зміст | Властивості |
| Нововведення | Початкова | Новий спосіб, відкриття, ноу-хау, винахід, патент, | Наявність новизни |
| Новація | Проміжна | Використання нововведення | Новизна, матеріалізація |
| Інновація | Кінцева | Поширення нововведення | Новизна, матеріалізація, поширення, комерціалізація |
Спід зазначити, що комерціалізація інновацій можлива лише в тому випадку, коли інновації виступають як товар на ринку. У випадку, коли інновації не мають товарної форми (нова техніка і технологія створюється для використання у виробничому циклі підприємства), комерціалізація є лише потенційною їх властивістю і може бути реалізована в перспективі. Швидка комерціалізація інновацій унеможливлюється в зв’язку з недостатньою ефективністю нової техніки і технології в існуючих економічних умовах. Життєвий цикл інновації обумовлений періодом від її зародження до заміни більш ефективним продуктом чи процесом і в значній мірі залежить від швидкості її дифузії.
Дифузія Інновації – процес поширення нововведення в нових умовах чи сферах застосування. У результаті дифузії зростає число виробників і споживачів, змінюються їхні якісні характеристики. У реальних інноваційних процесах швидкість дифузії залежить від ряду факторів, у тому числі від форми прийняття рішення, способу передачі інформації, властивостей самого нововведення, сприйнятливості до нововведень суб’єктів соціально-економічної системи.
Проникнення інновацій у виробничі процеси на підприємстві підпорядковується об’єктивному закону, представленому на рис. 10.2 кривою Фішера-Прайа.
Точка 1 характеризує перехід від інкубаційного періоду до прискореної дифузії нововведення у виробництво.
Точка 2 розмежовує дифузійні процеси і ступінь повного насичення підприємства певною новацією.
Точка 3 є межею між повним насиченням виробництва конкретною інноваційною розробкою і затуханням даної інноваційної діяльності.
Рис. 10.2. Інноваційна крива Фішера-Прайа
Слід зазначити, що повного, стовідсоткового проникнення нововведения у виробництво ніколи не відбувається, тому що динамізм розвитку спричиняє безперервну появу нових підприємницьких ідей (як) власне і є рушійною силою розвитку підприємства), розробку нових видів товарів (послуг), виготовлення (надання) яких відбувається паралельно з розвитком нових технологій.
Завдяки наведеній схематичній характеристиці інноваційного циклу видається можливим оцінити швидкість впровадження інновацій у виробництво (v) на кожному етапі дифузії за допомогою розв’язання диференційного рівняння (10.1)
Де Fi, F2 – рівень дифузії та рівень насичення інновацією виробництва відповідно;
T1,t2 – час на дифузію та насичення виробництва даною інновацією відповідно.
Для статистичної оцінки темпів дифузії інновацій у виробництво застосовують такі показники:
– рівень нової продукції (JH). виготовленої підприємством в загальному обсязі вироблюваних товарів (послуг), який визначається як відношення кількості найменувань нової продукції (NH) до загальної кількості найменувань товарного асортименту підприємства (Nзаг). тобто обчислюється за формулою (10.2):
– коефіцієнт оновлення продукції (kOH) представляє собою частину вартості тільки-но започаткованої у виробництві продукції (ВРнов) У сукупних надходженнях від реалізації всієї вироблюваної підприємством продукції на кінець звітного періоду (ВРкп) і визначається за формулою (10.3):
– коефіцієнт вибуття застарілої продукції, яка не відповідає сучасним потребам споживачів (kВИБ), представляє собою частину вартості продукції, що знімається. з виробництва (ВРст), У сукупних надходженнях від реалізації всієї вироблюваної підприємством продукції на початок звітного періоду (ВРпп) і визначається за формулою (10.4):
Якщо розуміти інноваційну діяльність як процес, який включає комплекс робіт, починаючи від зародження інноваційних ідей, здійснення фундаментальних досліджень, прикладних досліджень до конструкторських розробок та їх упровадження у виробництво, то ефективність науково-технічного прогресу буде визначатися успішною діяльністю спеціалістів в цій сфері, тому що саме від них надходить перший імпульс. Отже, на науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) припадає найвідповідальніша роль в інноваційному процесі.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)