Економіка підприємства – Гетьман О. О. – 1.2. Нормативно-правові основи функціонування підприємств
Підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог ст.62-71 Господарського Кодексу України, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до нього.
Якщо законом не встановлено інше, підприємство в своїх діях керується статутом.
Згідно із ст.65 ГКУ управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Якщо на підприємстві використовується наймана праця, між власником (або уповноваженим ним оргеном) і трудовим колективом (або уповноваженим ним органом) повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.
Особливості створення підприємства
Створення підприємства і налагодження його роботи є доволі клопітливою, надзвичайно вибагливою і досить ризиковою справою.
Як визначається в ст.56 ГКУ, суб’єкт господарювання може бути утворений за таких умов:
– за рішенням власника майна або уповноваженого ним органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого суб’єкта господарювання з додержанням вимог чинного законодавства;
– шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб’єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.
Установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.
В установчих документах повинні бути зазначені:
– найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання;
– мета і предмет господарської діяльності;
– склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень;
– порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків;
– умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
У засновницькому договорі передбачені зобов’язання:
– утворити суб’єкт господарювання;
– визначити порядок спільної діяльності щодо його утворення;
– узгодити умови передачі йому свого майна;
– встановити порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників;
– узгодити порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом;
– передбачити порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
Статут суб’єкта господарювання повинен містити:
– відомості про його найменування і місцезнаходження;
– мету і предмет діяльності;
– розмір і порядок утворення статутного та інших фондів;
– порядок розподілу прибутків і збитків;
– відомості про органи управління і контролю, їх компетенцію;
– відомості про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання;
– інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством.
Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут акціонерного товариства, крім зазначених відомостей, повинен містити також:
– відомості про види акцій, що випускаються;
– їх номінальну вартість;
– співвідношення акцій різних видів;
– кількість акцій, що купуються засновниками;
– наслідки невиконання зобов’язань щодо викупу акцій.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім зазначених загальних відомостей, повинен містити:
– відомості про розмір часток кожного з учасників;
– розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
Статут затверджується власником майна (засновником) суб’єкта господарювання чийого представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.