Економіка підприємств – Горбонос Ф. В. – Розділ 4. Підприємство в сучасній системі господарювання
4.1. Зв’язки та зовнішнє середовище підприємства
Економічні умови розвитку та функціонування аграрних підприємств постійно змінюються. В останні роки, у зв’язку з переходом до ринкових відносин, такі зміни стали радикальними. Це пояснюється тим, що засади діяльності суб’єктів підприємництва змінюються під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх обставин. Кожне аграрне підприємство не може здійснювати діяльність ізольовано (рис. 4.1), а в певному контакті з іншими суб’єктами господарювання. Ці зв’язки можуть мати слабкий, середній і міцний характер. Залежно від ступеня активності вони швидко або повільно впливають на діяльність підприємства і торкаються його інтересів. Існують зв’язки горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні виникають між підприємствами однієї галузі (рис. 4.2).
Вони передбачають систему взаємовідносин між виробниками аналогічного продукту, які об’єднують зусилля на виконанні певної функції (в ринковій економіці – через створення (організацію) спільного підприємства). Це співпраця пілпоиємети.
Рис* 4.1. У підприємства відсутні зв’язки
Рис* 4.2. Можливі варіанти виникнення горизонтальних зв’язків
Що спеціалізуються на виробництві однотипних видів сільськогосподарської продукції або обрали спільний напрям діяльності. Найдоцільнішими можуть бути горизонтальні зв’язки:
– між підприємством з насінництва зернових, кормових, картоплі, технічних й інших сільськогосподарських культур і товарними підприємствами;
– між підприємствами з вирощування саджанців і підприємствами, які займаються садівництвом.
Сільське господарство, з його численними аграрними підприємствами всіх форм власності (підсобні, індивідуальні, фермерські, товариства, приватні агрофірми та ін.), належать до другої сфери агропромислового комплексу (рис. 4.3). Його можна вважати зовнішнім середовищем аграрного підприємства, беручи до уваги те, що всі підприємства галузі одне відносно одного є конкурентами.
До зовнішнього середовища варто віднести першу сферу агрокомплексу, яка охоплює галузі, що забезпечують його засобами виробництва. Це галузі промисловості, котрі, надаючи ресурси процесові виробництва, створюють базу для індустріалізації аграрних підприємств і технічного прогресу
Рис. 4.3. Взаємозв’язки та функціональна структура АПК
В переробній промисловості та заготівельній системі. У такий спосіб вони виконують функції обслуговування аграрних підприємств, забезпечуючи ритмічність, потоковість і масовість виробництва сільськогосподарської продукції. І, як наслідок, відбуваються якісні перетворення продуктивних сил аграрних підприємств, удосконалення виробничих відносин.
Сюди належать тракторне, сільськогосподарське та продовольче машинобудування, машинобудування для тваринництва І кормовиробництва, виробництво устаткування для підприємств з первинної переробки сільськогосподарської сировини, елеваторно-складського господарства, виробництво мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин і тварин, мікробіологічна і кормова промисловість, виробництво засобів виробництва
До зовнішнього середовища належать також галузі, підприємства й організації, що обслуговують аграрні підприємства, переробляють сільськогосподарську продукцію (третя сфера АПК): підприємства м’ясної та молочної промисловості, підприємства харчової промисловості, підприємства з первинної переробки сільськогосподарської сировини, підприємства й організації сільськогосподарського будівництва, підприємства та організації з виробничо-технічного обслуговування сільського господарства і под.
З огляду на це, в аграрному виробництві виділяють декілька взаємопов’язаних стадій:
– виробництво засобів виробництва для всієї системи;
– виробництво сільськогосподарської продукції;
– виробництво товарів споживання, виготовлених із сільськогосподарської сировини;
– виробничо-технічне і технологічне обслуговування всіх стадій виробництва;
– реалізація кінцевого продукту.
У цій сфері виробляється майже 50 % кінцевої продукції, зосереджено близько 60 % виробничих фондів і 60 % кількості працюючих у народному господарстві України. Сільське господарство посідає чільне місце не лише в агропромисловому комплексі, айв усьому народному господарстві. Продукція сільського господарства, будучи головним джерелом задоволення матеріальних благ, відіграє надзвичайно важливу роль в існуванні та розвитку людства:
– вона не може бути відтворена і вироблена в інших сферах або замінена іншими видами продукції;
– вона дає основну масу сировини для легкої та харчової промисловості, а також продукти, які населення споживає безпосередньо, без переробки сировини; її використовують 80 галузей народного господарства;
– сільськогосподарське виробництво має прямий вплив на розвиток галузей промисловості, що забезпечують його засобами виробництва (тракторобудівна, автомобілебудівна, виробництва сільськогосподарських машин, хімічна та ін.);
– у сільському господарстві виробляється близько 98 % продуктів харчування як товарів першої життєвої на^луі тт”Л”тї майже 100 % продукції харчової; приблизно 76 % продукції текстильної промисловості одержують із сільськогосподарської сировини;
– у загальному роздрібному товарообороті 75 % становлять товари, вироблені безпосередньо в сільському господарстві або із сільськогосподарської сировини, в тому числі на продовольчі товари припадає близько 50 %;
– у суспільному продукті народного господарства частка продукції, виробленої в аграрних підприємствах, становить близько 26-ЗО % і в національному доході – майже ЗО %.
Наведені дані засвідчують не лише місце сільського господарства як галузі в народногосподарському комплексі, а й характеризують ступінь його розвитку, що істотно впливає на зростання реальних доходів населення і суспільних фондів споживання. У цьому виявляються роль і значення сільського господарства в економіці країни.
Система сучасного сільського господарства України характерна різноманітністю організаційних форм господарювання. Так, станом на 1 січня 2007 р. функціонувало 67858 агроформувань ринкового типу, з них: приватних підприємств – 4112; господарських товариств – 7545; сільськогосподарських виробничих кооперативів – 1373; фермерських господарств – 42 932; державних сільськогосподарських підприємств – 371; суб’єктів інших форм господарювання – 1525.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)