Економіка підприємств – Горбонос Ф. В. – Розділ 3. Класифікація, види підприємств та основи підприємницької діяльності

3.1. Поняття “виробництво”, “підприємництво” і “підприємство”

У процесі виробництва в аграрних підприємствах між людьми, між людьми і засобами виробництва складаються особливі взаємовідносини, властиві сільському господарству. їх особливість пов’язана з тим, що люди, використовуючи засоби виробництва, впливають на предмети праці, використовуючи при цьому сили природи (рис. 3.1).

Виробництво – це створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства. Щоб здійснювався процес виробництва, необхідно забезпечити:

– цілеспрямовану працю, робочу силу;

– предмети праці (на це повинна бути спрямована діяльність людей);

– засоби праці, за допомогою яких люди перетворюють предмети праці на споживчі вартості.

Економіка підприємств   Горбонос Ф. В.   Розділ 3. Класифікація, види підприємств та основи підприємницької діяльності

Рис. 8.1. Виробничий процес аграрного підприємства

У процесі виробництва створюється кінцевий або проміжний продукт, що повинен відповідати передбаченій споживчій якості. Сучасне виробництво має на меті якнайкраще використати науково-технічний прогрес, щоб механізувати й автоматизувати виробничі процеси і Водночас не завдати шкоди довкіллю.

Виробництво може успішно та динамічно розвиватися за умови наявності чинників, які характеризують постійний рух виробничих ресурсів і результатів господарської діяльності між підприємствами та галузями економіки. Механізм регулювання потоків простий. Він грунтується на принципах саморегуляції. Ресурси спрямовуються в те виробництво, де можна отримати більше прибутку. Формування і використання потенціалу виробництва за суттю є Підприємництвом.

Підприємництво – це ініціативна господарсько-комерційна діяльність окремих фізичних і юридичних осіб, зорієнтована на одержання прибутку.

Така діяльність може здійснюватися однією особою на власний ризик і під особисту відповідальність окремої фізичної особи-підприємця або юридичної особи-підприємства незалежно від форм власності, без будь-якого втручання.

Державні закони, що діють в економічній сфері, визначають, переважно, компетенцію держави і дозволену межу втручання в роботу підприємств лише в окремих випадках. Приватні, кооперативні, акціонерні й інші підприємства не звільняються від державного контролю за:

– прибутками та сплатою податків;

– санітарними умовами виробництва і технікою безпеки;

– екологічною безпекою діяльності підприємства;

– правовим захистом працівників.

Відповідно до чинного законодавства підприємства несуть повну відповідальність за всі види діяльності. При цьому діяльність підприємства не повинна створювати перешкод для інших підприємств та організацій, а також погіршувати умови життя громадян у помешканнях, розташованих поруч.

Держава зазвичай не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, як і підприємство – за зобов’язання держави або інших суб’єктів господарювання.

У внутрішньому середовищі адміністрація підприємства має створювати належні умови праці й відпочинку персоналу та вирішувати питання соціально-економічного характеру, залучаючи до цього трудовий колектив. Укладаючи Трудову угоду, необхідно звернути особливу увагу на дотримання:

– санітарних умов праці й безпеки виконання робіт;

– режиму роботи підприємства та його підрозділів, у тому числі тривалості робочого дня;

– тривалості й оплати відпусток;

– умов і форм оплати праці за категоріями працівників.

Прийнято розрізняти дві моделі підприємництва з альтернативним варіантом їх поєднання.

Класична модель переважно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства. При цьому дії підприємця зосереджуються на оцінці наявних ресурсів і виявленні реальних можливостей досягнення мети виробництва. Висувається завдання забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів.

Інноваційна модель грунтується на активному використанні інноваційних організаційно-управлінських, технологічних та економічних рішень у сфері бізнесу. Послідовність реалізації цієї моделі виявляється в системі дій:

– наукове обгрунтування основної мети виробництва;

– всебічна оцінка ринкового середовища і пошук альтернативних можливостей реалізації підприємницької ідеї;

– достовірна та реальна оцінка власних матеріально-грошових ресурсів і їх можливості використання для досягнення мети;

– пошук додаткових джерел необхідних ресурсів на потреби виробництва;

– достовірний аналіз потенційних можливостей конкурентів на ринку того чи іншого виду продукції;

– розроблення концепції та практична реалізація завдань інноваційного характеру.

Підприємства у бізнесовій діяльності повинні дотримуватися Певних принципів:

– вільний вибір бажаного виду діяльності;

– залучення на добровільних засадах матеріальних і трудових ресурсів;

– самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції;

– вільне ціноутворення, що передбачає встановлення цін на товари та послуги, які підприємство вважає за доцільне;

– самостійне і вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати обов’язкових платежів і податків;

– самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Місцеві органи й інші організації не мають права втручатися в діяльність підприємств та виконання ними внутрішніх адміністративних і господарських функцій. їм надано право лише контролювати правомірність господарської діяльності й вимагати від керівництва підприємства дотримання чинного законодавства країни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Економіка підприємств – Горбонос Ф. В. – Розділ 3. Класифікація, види підприємств та основи підприємницької діяльності