Економіка підприємств – Горбонос Ф. В. – Розділ 3. Класифікація, види підприємств та основи підприємницької діяльності
3.1. Поняття “виробництво”, “підприємництво” і “підприємство”
У процесі виробництва в аграрних підприємствах між людьми, між людьми і засобами виробництва складаються особливі взаємовідносини, властиві сільському господарству. їх особливість пов’язана з тим, що люди, використовуючи засоби виробництва, впливають на предмети праці, використовуючи при цьому сили природи (рис. 3.1).
Виробництво – це створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства. Щоб здійснювався процес виробництва, необхідно забезпечити:
– цілеспрямовану працю, робочу силу;
– предмети праці (на це повинна бути спрямована діяльність людей);
– засоби праці, за допомогою яких люди перетворюють предмети праці на споживчі вартості.
Рис. 8.1. Виробничий процес аграрного підприємства
У процесі виробництва створюється кінцевий або проміжний продукт, що повинен відповідати передбаченій споживчій якості. Сучасне виробництво має на меті якнайкраще використати науково-технічний прогрес, щоб механізувати й автоматизувати виробничі процеси і Водночас не завдати шкоди довкіллю.
Виробництво може успішно та динамічно розвиватися за умови наявності чинників, які характеризують постійний рух виробничих ресурсів і результатів господарської діяльності між підприємствами та галузями економіки. Механізм регулювання потоків простий. Він грунтується на принципах саморегуляції. Ресурси спрямовуються в те виробництво, де можна отримати більше прибутку. Формування і використання потенціалу виробництва за суттю є Підприємництвом.
Підприємництво – це ініціативна господарсько-комерційна діяльність окремих фізичних і юридичних осіб, зорієнтована на одержання прибутку.
Така діяльність може здійснюватися однією особою на власний ризик і під особисту відповідальність окремої фізичної особи-підприємця або юридичної особи-підприємства незалежно від форм власності, без будь-якого втручання.
Державні закони, що діють в економічній сфері, визначають, переважно, компетенцію держави і дозволену межу втручання в роботу підприємств лише в окремих випадках. Приватні, кооперативні, акціонерні й інші підприємства не звільняються від державного контролю за:
– прибутками та сплатою податків;
– санітарними умовами виробництва і технікою безпеки;
– екологічною безпекою діяльності підприємства;
– правовим захистом працівників.
Відповідно до чинного законодавства підприємства несуть повну відповідальність за всі види діяльності. При цьому діяльність підприємства не повинна створювати перешкод для інших підприємств та організацій, а також погіршувати умови життя громадян у помешканнях, розташованих поруч.
Держава зазвичай не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, як і підприємство – за зобов’язання держави або інших суб’єктів господарювання.
У внутрішньому середовищі адміністрація підприємства має створювати належні умови праці й відпочинку персоналу та вирішувати питання соціально-економічного характеру, залучаючи до цього трудовий колектив. Укладаючи Трудову угоду, необхідно звернути особливу увагу на дотримання:
– санітарних умов праці й безпеки виконання робіт;
– режиму роботи підприємства та його підрозділів, у тому числі тривалості робочого дня;
– тривалості й оплати відпусток;
– умов і форм оплати праці за категоріями працівників.
Прийнято розрізняти дві моделі підприємництва з альтернативним варіантом їх поєднання.
Класична модель переважно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства. При цьому дії підприємця зосереджуються на оцінці наявних ресурсів і виявленні реальних можливостей досягнення мети виробництва. Висувається завдання забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів.
Інноваційна модель грунтується на активному використанні інноваційних організаційно-управлінських, технологічних та економічних рішень у сфері бізнесу. Послідовність реалізації цієї моделі виявляється в системі дій:
– наукове обгрунтування основної мети виробництва;
– всебічна оцінка ринкового середовища і пошук альтернативних можливостей реалізації підприємницької ідеї;
– достовірна та реальна оцінка власних матеріально-грошових ресурсів і їх можливості використання для досягнення мети;
– пошук додаткових джерел необхідних ресурсів на потреби виробництва;
– достовірний аналіз потенційних можливостей конкурентів на ринку того чи іншого виду продукції;
– розроблення концепції та практична реалізація завдань інноваційного характеру.
Підприємства у бізнесовій діяльності повинні дотримуватися Певних принципів:
– вільний вибір бажаного виду діяльності;
– залучення на добровільних засадах матеріальних і трудових ресурсів;
– самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції;
– вільне ціноутворення, що передбачає встановлення цін на товари та послуги, які підприємство вважає за доцільне;
– самостійне і вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати обов’язкових платежів і податків;
– самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Місцеві органи й інші організації не мають права втручатися в діяльність підприємств та виконання ними внутрішніх адміністративних і господарських функцій. їм надано право лише контролювати правомірність господарської діяльності й вимагати від керівництва підприємства дотримання чинного законодавства країни.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)