Економіка підприємств – Горбонос Ф. В. – Розділ 2. Підприємство як суб’єкт господарювання
2.1. Підприємство та його складові
Для забезпечення нормального рівня життєдіяльності суспільство здійснює безліч видів конкретної праці. Об’єднуючись у трудові колективи, люди створюють окремі організації, що виконують певну діяльність і досягають певної мети. їх дії відбуваються за визначеними правилами.
Мета і характер роботи організацій різноманітні. Одні виробляють предмети споживання (харчі, одяг, взуття), інші створюють інвестиційні товари, які використовуються в процесі виробництва (трактори, автомобілі, комбайни, верстати і под.) або сировину для переробної промисловості (руда, шкіра, зерно, цукрові буряки, льон тощо). Є організації, з допомогою котрих транспортними засобами доставляють сировину і готову продукцію до місця споживання. Існують також організації, які надають виробничі послуги організаціям, що зберігають продукцію, переробляють її, забезпечують електроенергією, засобами зв’язку, матеріально-технічними засобами. І, врешті, є організації” котрі надають послуги безпосередньо людям, забезпечують їм життєвий комфорт, звільняють від повсякденних побутових турбот та ін.
В умовах ринкової економіки ці організації мають економічну свободу, автономність, розвиваються і діють згідно зі Статутом. Називаються вони підприємствами.
Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений підприємцем або групою підприємців, має права юридичної особи і здійснює діяльність, спрямовану на виробництво продукції, виконання робіт або надання послуг з метою задоволення суспільних потреб та одержання прибутку.
Підприємство є виробничою одиницею з виробничо-технічною цілісністю, власною організаційно-адміністративною структурою і господарською самостійністю. Кожне підприємство має історично сформовану назву – Завод, фабрика, шахта, майстерня, ательє, кооператив, агрофірма, товариство, асоціація, фермерське господарство Тощо. Вони можуть охоплювати кілька виробничих одиниць, у тому числі “дочірні” або відокремлені інші виробничі й комерційні структури. Але кожне з них є юридичною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, товарний знак і володіє певним майном. Підприємства зі статусом юридичної особи відповідають цим майном за всіма своїми зобов’язаннями.
Якщо не брати до уваги різновид виробленої продукції кожним конкретним підприємством, то можна виділити загальні ознаки, притаманні їм усім.
Насамперед, підприємство – це сукупність Засобів виробництва (рис. 2.1). Засоби виробництва для кожного підприємства, що виробляє певний вид продукції, мають особливості, відповідають специфіці технології та способу виготовлення продукції. Наприклад, технологія виробництва продукції тваринництва істотно відрізняється від технології виробництва продукції птахівництва і за способом отримання генетичного матеріалу, і за годівлею, одержанням продукції.
Суттєвою ознакою всіх підприємств є Сукупність працівників, об’єднаних загальним процесом праці. Між ними виникають різноманітні відносини, що називаються виробничими. Вони охоплюють:
– організаційні відносини, зумовлені особливостями технології виробництва і поділом праці в межах підприємства (послідовність виконання робіт, взаємодія окремих підрозділів і ланок);
– зв’язки, зумовлені власністю на засоби виробництва (розподіл, управління та ін.);
– зв’язки з іншими підприємствами як суб’єктами господарювання.
Рис. 2.1. Складові підприємства і результат їх взаємодії
Усі ці й інші зв’язки не існують окремо один від одного, а характеризуються сукупністю та єдністю і в такий спосіб надають визначеності й цілісності підприємству як особливій окремій ланці господарської системи.
Результатом взаємодії між виробниками, засобами виробництва і природою є продукція (робота або послуги).
Елемент внутрішнього середовища й основа підприємства – Люди, працівники, котрим притаманний певний фаховий склад, кваліфікація та інтереси. До них належать керівники, спеціалісти і рядові працівники. їхній досвід, уміння, намагання та зусилля визначають результати роботи підприємства. Важливою функцією цього елементу є забезпечення стабільності кадрового складу, визначення й утримування оптимальної кількості трудових ресурсів, здатної забезпечити стабільну роботу та конкурентоспроможність діяльності підприємства. Вагоме значення мають такі процеси, як підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів, розв’язання внутрішніх соціальних
І трудових конфліктів, створення здорового мікроклімату в трудовому колективі.
Важлива роль засобів виробництва, з допомогою яких виробляється продукція. їх досконалість і відповідність технологіям, надійність і комплектність визначають рівень і масштабність виробництва.
Особливе місце посідає інноваційна діяльність підприємства з метою запровадження технологій, нової техніки й обладнання, нової організації виробництва, а також ноу-хау.
Для придбання сировини, матеріалів, добрив, машин і обладнання, енергоносіїв, виплати заробітної плати працюючим і здійснення інших комерційних операцій підприємству потрібні гроші. Вони можуть бути на розрахункових рахунках у банку та касі підприємства. За їх відсутності, але у випадку нагальної потреби, підприємства використовують кредити. Дуже важливо правильно оцінити прогноз грошових надходжень і розподіл їх за напрямами діяльності: на процес виробництва, інноваційну діяльність і матеріальне стимулювання кадрового потенціалу.
Винятково важливе значення для успішного функціонування підприємства має інформація. її можна поділити на комерційну, технічну й оперативну*
Комерційна інформація орієнтує підприємство на те, яку продукцію і скільки необхідно виробляти, за яку ціну і кому ЇЇ реалізовувати, які витрати несе підприємство на виготовлення та реалізацію продукції, і які отримає доходи.
Технічна інформація характеризує якість і кількість продукції, повідомляє про технологію виробництва, наявність і потребу в сировині та матеріалах, про стан і забезпеченість матеріально-технічними засобами, необхідними для здійснення виробництва, про послідовність виконання операцій та ін.
Оперативну інформацію використовують для визначення завдань працюючим, здійснення контролю обліку і регулювання виробничого процесу, коригування управлінських і комерційних операцій.
За допомогою інформації всі складові компоненти підприємства діють синхронно, цілеспрямовано – на виробництво певного виду продукції, відповідної кількості та якості.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)