Економіка підприємств – Горбонос Ф. В. – 9.3. Лізинг як особлива форма інвестицій
Пошук інвестиційних джерел за кордоном поки що не дає бажаних результатів. Тому необхідно водночас шукати й інші джерела. Розв’язанню проблеми нестачі фінансових ресурсів може сприяти порівняно нова форма економічних відносин – лізинг.
Лізинг – це вид оренди, якому притаманні елементи позичкових операцій, що надає йому схожість з кредитом. Він охоплює компоненти і внутрішньої, і зовнішньої діяльності. Лізинг – це термін англійського походження, що означає “брати і здавати майно в оренду”.
Згідно із Законом України “Про лізинг”, лізинг – це господарська операція, відповідно до якої суб’єкт підприємницької діяльності передає матеріальні цінності іншому суб’єктові підприємницької діяльності в користування за плату. Лізинг розглядають як операцію з розміщення рухомого і нерухомого майна, що спеціально закуповується лізинговою компанією, стає її власністю, але здається в оренду.
Лізинг – особливий вид інвестиційної діяльності. Згідно з ним, лізингодавець дає лізингоотримачеві засоби на певний термін і за певну плату, при цьому право власності залишається у лізингодавця на термін дії договору.
Лізинг – це також вид оренди різних машин, техніки, обладнання, транспортних засобів, комп’ютерів, виробничих приміщень тощо, зазвичай з подальшим переданням їх у власність лізингоодержувачу.
Лізинг є:
– формою забезпечення вкладень в основні фонди, доповнюючи канали фінансування;
– прогресивним методом матеріально-технічного забезпечення;
– способом збуту машин і устаткування.
Переваги лізингу:
– можливе використання нової дорогої техніки і високих технологій без значних одноразових затрат;
– стовідсоткове кредитування, що не вимагає негайної сплати;
– можна випробувати машини, а потім їх викупити;
– запобігає моральному старінню техніки;
– лізингові платежі повністю відносять на собівартість продукції;
– майно не зараховують на баланс підприємства і немає потреби сплачувати податок на майно;
– лізинг доступний малим і середнім підприємствам;
– можна (в перспективі) придбати обладнання за залишковою вартістю, за бажанням.
По суті, лізинг – пільгова галузь інвестиційної діяльності. Основою лізингової угоди є операція лізингодавця, що купив майно за повну вартість і внаслідок періодичних внесків відшкодовує цю вартість. Отже, лізинг варто розглядати як передання майна у тимчасове користування в умовах строковості, повернення платності та цільового характеру використання. Це товарний кредит в основні фонди.
Лізинг має багато різновидів і постійно розвивається (рис. 9.2).
Лізинговавець (лізингова компанія) – фізична або юридична особа, що придбала засоби у власність і передає їх у тимчасове володіння та використання лізингоодержувачеві за певну платню і на договірних умовах. Лізингодавець є фінансуючою
Рис. 9.2. Схема лізингу
Організацією, яка придбала у продавця лізингове майно на умовах, що воно буде передане в лізинг лізингоодержувачу. Лізингодавцями можуть бути:
– установи банку або його філії, фінансові компанії, кредитні установи, в статуті яких передбачений цей вид підприємницької діяльності;
– фінансово-лізингова компанія, створена спеціально для здійснення лізингових операцій, основною функцією якої є фінансування лізингової операції;
– спеціалізована лізингова компанія, яка, окрім фінансового забезпечення лізингової операції, бере на себе весь комплекс послуг нефінансового характеру (утримання, ремонт майна, консультації щодо його використання та ін.);
– будь-котра фірма або підприємство, в статуті якої зазначений такий вид діяльності, що має фінансові джерела для проведення лізингових операцій.
Лізингоодержувач – фізична або юридична особа, яка бере майно в користування, відповідно до договору лізингу.
Продавець – фізична або юридична особа, що продає лізингодавцю майно, яке є предметом договору лізингу.
Банки та страхові компанії надають кредити для придбання майна й обладнання, застраховують його.
Відповідно до окупності майна лізинг поділяють на фінансовий та оперативний.
Основним є фінансовий лізинг майна з повною сплатою його вартості. Фінансовий лізинг – комплекс економічних і майнових відносин, що виникають у зв’язку з придбанням майна у власність з подальшим його передаванням у тимчасове користування за відповідну платню на термін, наближений за тривалістю до строку його експлуатації й амортизації всієї або більшої частини вартості майна.
Для аграрних підприємств фінансовий лізинг є привабливим способом придбання основних засобів. Проте цей вид інвестування не набув широкого застосування в Україні. Його розвиток стримує високий ризик лізингових операцій для лізингодавця через низьку платоспроможність більшості підприємств і низький рівень їх ділової етики.
Наголосимо, що при лізингу:
– лізингодавець повертає вартість майна й отримує прибуток;
– не передбачається технічне обслуговування майна;
– не передбачається участь третьої сторони;
– не дозволяється розривати угоду;
– повертається об’єкт угоди;
– можна скласти нову угоду за пільговою ставкою;
– можна придбати майно за залишковою його вартістю.
Оперативний лізинг характерний тим, що термін, на який майно передається в тимчасове користування, менший від нормативного терміну служби майна. При цьому:
– обов’язкове повернення цінностей орендодавцю;
– допускається розірвання угоди;
– не покриваються всі витрати на використання майна;
– термін угоди коротший за амортизаційний.
За способом передання майна лізинг може бути прямий, непрямий і зворотний.
Прямий лізинг: власник майна сам безпосередньо здає об’єкт у лізинг лізингоодержувачеві зі складанням двосторонньої угоди.
Непрямий лізинг: передання майна лізингоодержувачу відбувається через посередника.
Зворотний лізинг, або лізбек: майно здають у лізинг тій особі, в якої воно викуплене. Наприклад, лізингова компанія викупила завод і віддала його в оренду колективу підприємства.
Залежно від типу майна є лізинг:
– рухомого майна – транспортні засоби, трактори, автомобілі, комбайни;
– нерухомості – будівлі, споруди, передавальне устаткування, комунікації;
– обладнання – окремі машини й обладнання;
– груповий – оренда великих майнових комплексів (заводи, комбінати);
– “секонд-хенд” – оренда майна, що було в експлуатації.
За обсягом послуг лізинг поділяється на: Чистий лізинг, де зобов’язання повністю бере на себе лізингоодержувач (він сплачує всі податки і збори, несе витрати на використання обладнання, застраховує його); лізинг з повним набором послуг, які виконує лізингодавець; Лізинг з частковим набором послуг, що здійснює лізингодавець.
Залежно від сектору ринку лізинг поділяється на Внутрішній, коли всі учасники є з однієї країни, та Міжнародний, якщо хоча б один учасник – іноземець.
За характером платежу лізинг є з грошовим платежем і комбінованим (частково товаром).
9.4. Ефективність інвестицій
Традиційна методика розрахунку ефективності інвестицій, що грунтувалась на визначенні коефіцієнта ефективності й строку окупності, за сучасних умов часом не спрацьовує через низку моментів, оскільки не є комплексною і не відповідає вимогам ринкової економіки. Для підвищення рівня комплексності методики визначення ефективності інвестицій пропонують розробляти такі окремі розрахунки, які грунтуються на результатах ознайомлення з практикою оцінки ефективності інвестицій у зарубіжній економіці.
Джерело приросту капіталу і рушійна сила інвестицій – прибуток. Тому метою підприємства є подальше його збільшення. Приріст обов’язково повинен бути таким, щоб компенсувати інвестору втрати від використання засобів, котрі він має, і нагородити його за ризик, повернути втрати від інфляції в майбутньому.
Інвестування й отримання прибутку можуть бути декількох видів:
– послідовне проходження інвестицій і отримання прибутку – прибуток одержуємо зразу ж після введення в експлуатацію інвестованого майна:
– паралельне проходження інвестицій та отримання прибутку – можливе отримання прибутку до завершення інвестицій (після першого етапу):
– інтервальне проходження процесу інвестицій та одержання прибутку – коли між процесом інвестування й отриманням прибутку проходить певний час:
Важливим показником, що характеризує ефективність інвестицій, є Поріг рентабельності – це такий момент ” ні винності фірми, коли немає ні прибутку, ні втрат, тобто, доходи від реалізації дорівнюють власним змінним витратам на продукцію і постійним витратам за цей період. При здійсненні калькуляції порогу рентабельності виділяють дві головні категорії витрат:
– постійні, незалежні від масштабів діяльності, наприклад, амортизація, орендна плата, сплата відсотків за кредит, загальні витрати на адміністрацію, страхування майна;
– змінні, тісно пов’язані з кількістю продукції, скажімо, витрати сировини, енергії, на пакування і под.
Поріг рентабельності, або ступінь ризику здійснення інвестованого проекту можна визначити, застосувавши формулу
Наприклад, вартість реалізованої продукції становить 1300 грн, обсяг змінних витрат – 550 і постійні витрати – 250 грн. Використавши формулу, одержимо 33,3 %. Це означає, що при використанні потужності інвестованих засобів на 33,3 % буде нульовий варіант.
Визначення порогу рентабельності має особливе значення в процесі управління фірмою, зокрема на етапі її проектування, заснування і визначення необхідного обсягу інвестицій, оскільки дає змогу оцінити необхідний розмір підприємства для реалізації можливості його виходу на заданий рівень рентабельності. Цей метод допомагає швидко встановити: чи проектна ціна на продукцію є достатньою для покриття витрат, що супроводжують її виробництво, чи кількість продукції дасть можливість отримати потрібний дохід для покриття витрат на ЇЇ виробництво.
Важливим є графічний метод (рис. 9.3) визначення беззбитковості інвестицій, в основі якого міститься визначення обсягу продажу продукції, що забезпечує самоокупність, за формулою
(1 votes, average: 5,00 out of 5)