Економіка підприємств – Горбонос Ф. В. – 6.4. Види земель і землезабезпеченість підприємств
Усі землі України становлять єдиний державний земельний фонд і за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
– землі сільськогосподарського призначення – надані для потреб сільськогосподарського виробництва;
– землі житлової і громадської забудови – визначаються межами міст, селищ та інших сільських населених пунктів;
– землі природно-заповідного й іншого природоохоронного призначення;
– землі оздоровчого призначення;
– землі рекреаційного призначення;
– землі історико-культурного призначення;
– землі лісового фонду – вкриті й також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства;
– землі водного фонду – зайняті річками, озерами, водоймищами, болотами, а також землі на берегах водоймищ у межах захисних смуг;
– землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони й іншого призначення.
Належність земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії в іншу здійснюють органи державної влади.
Найважливішими угіддями в країні є землі сільськогосподарського призначення. Такими землями визнаються ті, які надані для потреб товаровиробників і використовуються сільськогосподарськими підприємствами, фермерами та господарствами населення для виробництва сільськогосподарської продукції.
Станом на 1 січня 2007 р. площа сільськогосподарських угідь в Україні становила 41675,9 тис. га, в тому числі ріллі – 82446,2, сіножаті – 2423,1, пасовища – 45515,7 тис. га.
Структура земельних угідь – це відсоткове співвідношення площ різних угідь у складі загальної земельної площі або площі сільськогосподарських угідь.
За потреби аграрні підприємства можуть змінювати призначення тієї чи іншої ділянки. Процес переведення одних угідь в інші називають Трансформацією.
Критерієм, який характеризує рівень забезпеченості селян землею, була площа сільськогосподарських угідь, що припадала на один сільський двір. Такий підхід у визначенні земле-забезпеченості зберігся дотепер. Аналіз сучасного стану густоти населення України в регіональному контексті засвідчує, що західні області найбільш густонаселені, а південні та східні регіони суттєво відрізняються від них. У середньому на мешканця України припадає 0,84 га сільськогосподарських угідь; у Миколаївській – 1,26 га, Кіровоградській – 1,45 га, Тернопільській – 0,74 га, Рівненській – 0,55 га, Львівській – 0,30 га. За останні 20 років землезабезпеченість в Україні знизилась з 1,06 га до 0,67 га ріллі на жителя.
Через зменшення площі сільськогосподарських угідь звужуються потенційні можливості для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості – сільськогосподарською сировиною. Академік О. Яблуков називає чотири основні явища, що спричиняють деградацію грунтів:
– ерозія, механічне руйнування грунтів водою і вітром;
– опустелювання, аридизація – все більше грунтів стають непридатними для сільського господарства через висушування;
– токсифікація, зараження грунтів різними антропогенними речовинами;
– прямі втрати через відведення сільськогосподарських угідь під міські будівлі, дороги тощо.
У цих умовах центральне місце має зайняти робота, спрямована на охорону земельних ресурсів, і відповідальність за порушення земельного законодавства.
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються в користування:
– громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
– сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
– сільськогосподарським науково-дослідним установам і навчальним закладам, сільськогосподарським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
– несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян для ведення підсобного сільського господарства.
У Земельному кодексі передбачено норми, що регулюють відносини з приватними, державними та комунальними несільськогосподарськими підприємствами, установами й організаціями. Приватні, державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи, організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)