Економіка підприємств – Горбонос Ф. В. – 18.1. Поняття та суть економічної ефективності
18.1. Поняття та суть економічної ефективності
Найважливішою узагальнювальною характеристикою результативності діяльності аграрних підприємств є ефективність виробництва. Кожен розуміє: ефективно – означає якісно і добре. Проте ці слова не тотожні, а економічний зміст поняття “ефективність” зовсім не означає дешево. Ефективність слугує критерієм повної та всебічної оцінки, оскільки об’єкт або захід може бути добрим частково, в певному розумінні, але недостатньо ефективним загалом. Недоцільно також вважати, що існує єдиний підхід до такої оцінки. Досвід і практика засвідчують: інколи на першому місці можуть постати окремі сторони або елементи об’єкта, які вважаються найважливішими.
Термін “ефект” (лат. Effectua – виконання, дія) означає результат, наслідок будь-якої дії, причини, сили. Відповідно ефективність варто розглядати як дієвість витрат, вкладених у певну діяльність з метою отримання бажаних результатів.
Ефективність – це складна економічна категорія, пов’язана з цілеспрямованою, раціональною людською діяльністю. Вона відображає певні виробничі відносини, що складаються між суспільством загалом і підприємствами, а також окремими працівниками. В ефективності відображається дія об’єктивних економічних законів, розвиток продуктивних сил, характер виробничих відносин. Вона є формою вираження мети виробництва. Отже, поняття “ефективність” має зміст за наявності мети, яка повинна бути досягнута. Основну ж мету виробництва становить віддача сукупних витрат, які беруть участь у процесі виробництва.
Ефективність має якісний і кількісний аспекти. Для оцінки ефективності виробництва та її вимірювання застосовують критерій і систему економічних показників.
Критерій – це ознака, на основі якої оцінюється діяльність або визначаються параметри на перспективу. Предметно критерій варто розуміти як якість, властивість ефективності, що відображає найістотнішу його суть, тобто є основним принципом оцінки. Він відображає певні виробничі відносини та якісний аспект цих відносин, тому повинен перебувати в нерозривному зв’язку зі специфічними економічними законами, насамперед з основним економічним законом цього способу виробництва. Критерій як вимір економічної ефективності конкретизується через показники. Вони, зазвичай, слугують лише кількісним виразом згаданого вимірника, відображаючи рівень і динаміку ефективності.
Основним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу і максимізація його за найменших затрат живої й уречевленої праці. Цей показник виступає як оцінка економічної ефективності всього народного господарства.
Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, окремих його галузей, господарської діяльності підприємств різних форм власності, їх підрозділів, виробництва окремих культур, агротехнічних і зоотехнічних заходів, упровадження в виробництво комплексів, нових технічних розробок, досягнень науки і техніки, передового досвіду тощо використовують часткові або локальні критерії. У кожному окремому випадку критерій може набувати конкретнішої форми з урахуванням характеру й особливостей виробництва.
Наприклад, для досягнення приросту урожайності певної культури та підвищення якості продукції визначають мінімальні витрати добрив, пального, засобів захисту, на оплату праці, а також витрати на охорону навколишнього середовища. У кінцевому підсумку всі часткові критерії повинні відповідати основному народногосподарському критерію. У зв’язку з цим критерієм економічної ефективності аграрного виробництва є збільшення обсягу чистої продукції за найменших затрат живої й уречевленої праці на її одиницю.
Ефективність – це досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці, конкретна форма економії часу. Отже, ефективність – це економічна категорія, яка відображає виробничі відносини щодо економії живої та уречевленої праці й показує кінцевий корисний ефект від. застосування засобів виробництва та живої праці.
Необхідно розрізняти поняття “ефект” та “економічна ефективність”. Ефект – це досягнутий результат у різних формах вияву від тих чи інших заходів, що застосовуються у сільськогосподарському виробництві. Стосовно умов ринкової економіки – це насамперед ступінь фактичної або очікуваної реалізації об’єктивних економічних інтересів власників засобів виробництва. Відповідно до взаємодії витрат і результатів виробництва, однаковий результат може бути отриманий різними способами і навпаки – однакові витрати можуть спричинити різний ефект. Економічний ефект може бути як додатною величиною, так і від’ємною, бути виробничим, у формі сільськогосподарської продукції й характеризувати доцільність проведення заходу, та економічним – у сфері економії ресурсів, праці, отримання прибутку, а також соціальним, що відображає стан умов праці й побуту працівників. Наприклад, ефект від застосування добрив виявиться у вигляді приросту врожаю, а від застосування преміксів – у збільшенні приросту живої маси тварин.
Проте одержаний результат сам по собі не дає уявлення про вигідність застосування добрив або преміксів, оскільки недостатньо характеризує трудову діяльність людей і не показує, ціною яких ресурсів вів отриманий. Один і той самий ефект можна одержати різними способами або з різним рівнем використання ресурсів, як і однакові затрати ресурсів можуть забезпечити різний ефект. Робити висновок лише за ефектом і оцінювати доцільність проведення заходу не можна. Ефект – це приріст врожаю, проте він не засвідчує вигідність застосування добрив. Повність відображає кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, показник економічної ефективності.
Процес взаємодії чинників і формування результатів виробництва можна подати у вигляді схеми (рис. 18.1).
Рис. 18.1. Схема формування результатів та ефектинпості вирибництва
У матеріальному виробництві суть поняття “ефективність виробництва”, в загальному підході* зводиться до порівняння отриманого результату із затратами живої и уречевленої праці, інших ресурсів, пов’язаних з його одержанням. Однак на практиці важливо визначитись, з якими витратами доцільно порівнювати отриманий ефект. Існують три принципово відмінні підходи до розв’язання цієї проблеми:
– ресурсний, коли ефект порівнюється з вартістю виробничих ресурсів (основні й оборотні фонди);
– витратний, коли ефект порівнюється з поточними виробничими витратами;
– ресурсно-витратний.
Прийнятнішим для визначення економічної ефективності є ресурсно-витратний підхід, за якого економічний ефект порівнюється як з виробничими ресурсами, так і з виробничими витратами. Наприклад, вигоду застосування добрив можна визначити тільки після порівняння отриманого ефекту з понесеними затратами. Не ефект, а лише ефективність характеризує вигоду використання добрив.
Рівень економічної ефективності можна обчислити за формулою
Він підтверджує, скільки одиниць корисного ефекту одержано з розрахунку на одиницю затраченого ресурсу або ціною яких ресурсів досягнуто економічний ефект. Вищою буде ефективність, якщо на одиницю затраченого ресурсу буде отримано більше одиниць корисного ефекту, а зростання її рівня засвідчує про економію живої й уречевленої праці.
Суть підвищення економічної ефективності діяльності аграрних підприємств зводиться до того, щоб на кожну одиницю затрачених матеріальних, трудових і фінансових ресурсів збільшити обсяг виробництва продукції. Це сприятиме зростанню доходів підприємств, що є основою розширеного відтворення виробництва, підвищенню оплати праці та поліпшенню соціальних і побутових умов його працівників.
Підвищення економічної ефективності виробництва є стрижневою проблемою, головним чинником зростання аграрних підприємств в умовах використання обмежених ресурсів. Це зобов’язує підприємства використовувати ресурси раціонально і бережливо, виробляти якісну продукцію.
Ефективність поділяють на виробничо-економічну і соціально-економічну. Виробничо-економічна відображає результативність функціонування продуктивних сил, рівень використання аграрними підприємствами матеріально-технічної бази і трудових ресурсів і характеризується натуральними та вартісними показниками. Соціально-економічна ефективність відображає ступінь досягнення результату, тобто досягнення мети виробництва. Економічний і соціальний аспекти ефективності не варто протиставляти один одному. Вони перебувають в органічній єдності.
З позиції суспільства, ефективним є виробництво, коли виробляється необхідна кількість продукції за мінімальних затрат ресурсів.
З позиції аграрного підприємства, ефективним є виробництво, коли забезпечується його розширене відтворення.
З позиції особистих інтересів, ефективним є виробництво, коли створюються умови для задоволення матеріальних і моральних потреб працівників підприємств.
Питання підвищення ефективності господарської діяльності має величезне значення. Тому боротьба за неї має здійснюватися на кожному підприємстві, в кожному його підрозділі, на всіх рівнях аграрного виробництва. Результати виробництва повинні постійно порівнюватися із затратами.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)