Економіка підприємств – Горбонос Ф. В. – 17.2. Методи оцінки й управління якістю продукції
Для визначення рівня якості продукції, що виробляє підприємство, застосовують кілька методів. Основними з них є органолептичний, лабораторний та економіко-статистичний.
Органолептичний метод широко використовується в практиці для оцінки якості продукції самою людиною, на підставі інформації, яку вона одержує від органів чуття – за допомогою зору, нюху, смаку і дотику. В такий спосіб можна виявити механічні пошкодження, підв’ялену і підморожену продукцію, гнилість, прілість, смакові недоліки та ін. Правдивість оцінки якості продукції залежить від досвіду, знань, практики і кваліфікації експертів. Наприклад, щоб визначити сортономер волокна льону-довгунцю, необхідно провести лабораторні дослідження на його міцність, колір, довжину і под. На це б витрачалося багато часу за масової заготівлі продукції. Досвідчені експерти визначають належність волокна до того чи іншого номера лише за кольором і довжиною волокна, використовуючи при цьому для оцінки зразки, визначені в лабораторних умовах.
Лабораторний метод дає точнішу й об’єктивнішу оцінку якості продукції, яку визначають за допомогою технічних засобів у лабораторних умовах. Використовуючи вимірювальні засоби, виявляють фізичні, хімічні, механічні й технологічні властивості продукції. У такий спосіб визначають вміст жиру в молоці, його кислотність і бактеріальну забрудненість, цукристість буряків, вміст клейковини в зерні пшениці, крохмалю в картоплі, олії в насінні соняшнику, вміст нітратів, нітритів і залишків пестицидів у продукції овочівництва.
Важливо у виробничих умовах поєднувати органолептичний і лабораторний методи, які доповнюють один одного. Різновидом такого поєднання є соціологічний метод. Аналізуючи усні опитування, спеціальні анкетування, через організацію різних виставок, конференцій, аукціонів тощо їх організатори узагальнюють інформацію, виявляють побажання і претензії споживачів і на основі цього вносять зміни у технологічний процес з метою поліпшення якості продукції.
Економіко-статистичний метод використовується для визначення в процесі аналізу відхилення окремих показників якості від прийнятих стандартів. З його допомогою здійснюють пошук резервів підвищення якості продукції, а також оцінку діяльності окремих підрозділів, готують план заходів про відповідальність за зниження якості продукції або матеріального стимулювання за кращі якісні показники.
На практиці використовують систему економіко-статистич-них показників для визначення якості продукції.
Коефіцієнт заліковості визначають діленням залікового обсягу продукції на її фізичну масу, використовуючи порівняння фактичних показників вологості, забрудненості, засміченості бур’янами зі стандартними і виявляючи їх відхилення. Відтак проводяться розрахунки і визначається заліковий обсяг продукції.
Середній сортономер волокна льону-довгунцю встановлюють за середньою реалізаційною ціною одного центнера, яку визначають діленням виручки від реалізації на кількість реалізованої продукції. Одержану суму порівнюють зі шкалою закупівельної ціни на окремі сортономери.
Показником якості в м’ясному тваринництві є вгодованість худоби, яка оцінюється за рівнем: вища, середня, нижче середньої й худа. Практикою встановлено, що вихід м’яса з одного центнера живої маси вищої вгодованості на 12-20 кг більший, ніж з нижче середньої.
Ринкові умови господарювання змушують кожне підприємство запроваджувати дієвий комплексний механізм управління якістю продукції та суворо дотримуватись його вимог.
Управління якістю – це дії та заходи підприємства, спрямовані на виробництво продукції з метою забезпечення і підтримання необхідного рівня ЇЇ ЯКОСТІ.
Якість продукції аграрних підприємств формується під впливом комплексу чинників: якість землі, технологія виробництва, якість засобів праці, якість матеріальних ресурсів, якість праці, матеріальна зацікавленість, кваліфікація кадрів, науково-технічний прогрес. Між якістю продукції рослинництва і тваринництва та застосовуваними на їх виробництво ресурсами існують широкі функціональні безпосередні або проміжні зв’язки та залежності. Наприклад, у рослинництві на якість продукції впливає сукупність родючості грунту, природних умов і технологій виробництва. На родючіших землях і в роки зі сприятливими кліматичними умовами отримують не лише вищий урожай, а й кращу якість продукції. У зерні пшениці, скажімо, під впливом кращої родючості грунту підвищується вміст клейковини.
Вирішальну роль у формуванні якості продукції відіграє якість виконуваних робіт. Якість роботи характеризується сукупністю показників, що відображають найсуттєвіші ознаки рівня її виконання. Так, якість оранки грунту характеризується її глибиною, ступенем заорювання рослинних решток, рівномірністю гребенів і відсутністю огріхів. Цукрові буряки треба сіяти прямолінійними рядками, з рівномірною глибиною загортання насіння, дотримуватись ширини стикових міжрядь. Якість роботи значною мірою залежить від персоналу підприємства, його кваліфікації, ставлення до виконання своїх обов’язків. Трактористи першого класу забезпечують не лише вищу продуктивність праці, а й вищу її якість (рис. 17.2).
Особливе значення для підвищення якості продукції має дотримання агротехніки, технології та якість виконання робіт на кожній окремій технологічній операції. Наприклад, у рослинництві нерівномірне внесення добрив, неякісна оранка і недотримання глибини загортання насіння негативно впливають на розвиток рослин і спричиняють нерівномірність достигання, що ускладнює їх збирання та збільшує втрати врожаю.
На якість продукції безпосередньо впливає якість матеріальних ресурсів. Цей вплив може позначатись як на обсягах виробництва, так і на якості продукції. Згодовування тваринам високоякісних і збалансованих за поживністю кормів сприяє зниженню трудо – і матеріаломісткості продукції, підвищує її якість.
Різні способи підвищення якості продукції, зазвичай, супроводжуються додатковими трудовими і матеріально-грошовими затратами (рис. 17.3).
Наприклад, щоб реалізувати волокно льону-довгунцю 14-м сортономером, необхідно понести додаткові трудові затрати, пов’язані з очищенням волокна від костриці й сортуванням
Рис. 17.2. Чинники, що впливають на якість продукції
Його за довжиною та кольором. Для зменшення кислотності молока і бактеріальної забрудненості, необхідно його охолодити і здійснити додаткове очищення. Але підвищення якості продукції не повинно досягатися за будь-яку ціну. Затрати мають бути раціональні, економічно доцільні й забезпечувати конкурентоспроможність продукції. Недопустимі великі перевитрати ресурсів на поліпшення якості продукції, як і економія за рахунок її погіршення.
Оптимальний рівень ефекту від додаткових затрат на поліпшення якості продукції можна визначити як різницю між найвищим досягнутим рівнем реалізаційної ціни і найменшою сумою затрат на виробництво та поліпшення якості продукції (рис. 17.4).
Рис. 17.3. Основні способи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції підприємства
Управління якістю продукції повинно здійснюватися системно. Відповідно на підприємстві доцільно створити організаційну структуру, яка б займалася управлінням якістю продукції й несла повну відповідальність за її поліпшення.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)