Економіка підприємств – Горбонос Ф. В. – 10.2. Джерела капітальних вкладень
Останнім часом практика розподілу капітальних вкладень на господарському рівні суттєво змінилась. Основними вимогами є їх концентрація на вирішальних ділянках виробництва та виділення коштів не на об’єкт, а під виробництво певного виду продукції, причому переважну частину капітальних вкладень намагаються скерувати не на нове будівництво, а на реконструкцію і технічне переозброєння виробничих потужностей, частка яких у загальному обсязі капітальних вкладень повинна становити близько 75 %.
Реконструкцією називають повне або часткове переобладнання й перебудову виробництва із заміною морально застарілих і фізично зношених машин та обладнання. Практика засвідчила, що затрати на реконструкцію наполовину менші, ніж на нове будівництво. І лише якщо реконструкція не забезпечує запланованих приростів виробництва, то, незважаючи на великі капітальні вкладення, яких вимагає нове будівництво, його здійснюють.
У зв’язку з цим визначення капітальних вкладень на перспективу повинно бути обгрунтованим, забезпечувати заплановані обсяги виробництва продукції з урахуванням технологічної структури основних фондів, досягнутого рівня фондозабезпеченості аграрних підприємств, фізичного стану виробничих фондів та наявності необхідного обсягу коштів.
Аграрним підприємствам в умовах ринкової економіки надана широка господарська самостійність. Вони працюють на засадах самофінансування, самоокупності та власними коштами фінансують капітальні вкладення. Фінансування капітальних вкладень аграрних підприємств означає формування і надання грошових коштів на створення нових основних фондів, їх розширення, реконструкцію й модернізацію. До власних коштів належать:
– прибуток від основної виробничої діяльності;
– амортизаційні відрахування на реновацію;
– виручка від реалізації основних фондів і продажу худоби основного стада
– страхові відшкодування за основними фондами;
– засоби фондів економічного стимулювання в тій частині, а використовується на капітальні вкладення (фонд розвитку виробництва, частина фонду соціального розвитку й інші власні джерела).
Більшість джерел забезпечує просте відтворення основних фондів (рис. 10.1).
Рис. 10.1. Джерела простого відтворення основних фондів
Для використання амортизаційних відрахувань необхідно, щоб на час повного зносу засобу в амортизаційному фонді була накопичена сума коштів, яка дорівнює його балансовій вартості за новими цінами. Досягти цього, покладаючись на діючий механізм амортизаційних відрахувань в умовах інтенсивних цінових змін, неможливо.
Нема змоги також активно використати й інші джерела через низку причин, тому оновлення основних засобів відбувається лише за рахунок прибутку. Використання прибутку є джерелом розширеного відтворення основних фондів як виробничого, так і невиробничого призначення (рис. 10.2).
Рис. 10.2. Розширене відтворення основних засобі”
Формування капітальних вкладень у ринкових умовах здійснюється за допомогою використання не лише власних коштів підприємства, й залучених. Залучені ресурси такі:
– кредити банків;
– вклади учасників акціонерних товариств;
– надходження від продажу акцій;
– державне фінансування.
Найпоширенішим джерелом залучених коштів є банківський кредит. Кредитування означає надання аграрним підприємствам грошових коштів на умовах суворого збереження принципів кредитування: забезпечення, цільового характеру, терміну, повернення, оплати. Аграрні підприємства несуть відповідальність за ефективне використання кредитів, не допускається їх використання не за призначенням. Для цього встановлюється фінансовий контроль банком. У ринкових умовах аграрні підприємства мають змогу отримати кредити від комерційних банків, хоча їх використання призводить до серйозних труднощів, оскільки визначений термін порівняно короткий, а відсоткові ставки на кредит високі.
Отже, формування капітальних вкладень в умовах багатоукладної економіки, як засвідчує досвід зарубіжних країн, повинно здійснюватись з використанням і власних коштів підприємств, і кредитів банків, і за державного фінансування. Зміни у формуванні джерел капіталовкладень відбуваються в напрямі їх децентралізації, зменшення частки державних інвестицій. Бюджетні кошти аграрним підприємствам в умовах самофінансування асигнують лише на вирішення особливо важливих завдань і для об’єктів, в яких зацікавлена держава і розв’язати які не в змозі одне підприємство (наприклад, створення об’єктів соціальної інфраструктури, нових науково-містких виробництв та ін.).