Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків – Мишкін Ф. С. – Впливи революції раціональних сподівань
Адміністрацію Рейгана різко критикували за створення великих бюджетних дефіцитів внаслідок зменшення податків на початку 1980-х років. У кейнсіанській системі ми звичайно міркуємо про зменшення податків як знаряддя стимулювання сукупного попиту і збільшення сукупного обсягу виробництва. Чи могло сподівання великих бюджетних дефіцитів поглибити спад у 1981-1982 роках, після того як Федеральна резервна система привела в дію антиінфляційну монетарну політику?
Ряд економістів відповідають “так”, використовуючи графіки, такі, як частини (б) та (в) графіка 30.6. Вони заявляють, що перспектива великих бюджетних дефіцитів ускладнила для громадськості сприйняття твердження, нібито антиінфляційна політика справді проводитиметься, коли ФРС оголосила про свої наміри. Отже, крива сукупної пропозиції продовжувала переміщуватися з А£2 до АБ2, як на частинах (б) і (в) графіка 30.6. Коли ФРС фактично утримувала криву сукупного попиту від зростання до АОг через уповільнення темпу зростання кількості грошей у 1980 -1981 рр. та дозволяла процентним ставкам зростати, то економіка перемістилася у точку 2′ на частинах (б) і (в) графіка 30.6, і масштаби безробіття зросли. Як випливає з нашого аналізу частин (б) і (в) графіка 30.6, темп інфляції справді суттєво уповільнився, впавши нижче 5% під кінець 1982 р. Проте ціна за падіння була дуже високою: безробіття досягнуло максимальної позначки 10,7%.
Якби адміністрація Рейгана справді намагалася зменшити дефіцити замість їх збільшення шляхом зменшення податків, який міг би бути результат антиінфляційної політики? Замість переміщення до точки 2′, економіка могла б переміститися в точку 2″ на частині (в) графіка 30.6 (або навіть у точку 1 на частині (б) графіка, якщо нова класична макроекономічна модель правильна!). Ми мали б навіть швидше зменшення темпів інфляції і меншу втрату обсягу виробництва. Не дивно, що окремі економісти так вороже ставилися до бюджетної політики Рейгана!
Рональд Рейган – не єдиний глава держави, що мав справу з великими бюджетними дефіцитами в той час, коли проводилася антиінфляційна політика. Маргарет Тетчер у Великій Британії здійснювала це ще до Рейгана, і такі економісти, як Томас Сарджент, твердять, що винагородою за її політику було зростання безробіття у Великій Британії до безпрецедентних розмірів 1.
Хоча багато економістів погоджуються в тому, що антиінфляційній програмі ФРС бракувало довір’я, особливо на її початкових фазах, проте не всі вони згодні, буцімто бюджетні дефіцити за Рейгана були причиною відсутності довір’я до антиінфляційної політики. Той висновок, що бюджетні дефіцити за Рейгана поглибили спад у 1981 – 1982 рр., суперечливий.
Впливи революції раціональних сподівань
Теорія раціональних сподівань викликала революцію в поглядах більшості економістів на проведення монетарної і фіскальної політики та відносно її впливів на ділову активність. Одним із результатів цієї революції є те, що економісти сьогодні значно краще усвідомлюють важливість врахування сподівань при прийнятті економічних рішень та прогнозуванні наслідків окремих політичних заходів. Хоча раціональність сподівань на всіх ринках є все ще спірною тезою, більшість економістів нині приймають такий принцип, що пропонується теорією раціональних сподівань: коли поведінка прогнозованих змінних змінюється, формування прогнозів також зміниться. Як результат, Лукасова критика застосування традиційних економетричних моделей для оцінки політики нині серйозно підірвала довір’я до цих моделей з боку більшості професійних економістів. Його критика оцінки політики також демонструє, що вплив певного виду політики залежить вирішальною мірою від сподівань індивідів щодо цієї політики. Це спостереження зробило економістів значно менш упевненими в тому, нібито певний вид політики матиме наперед розрахований вплив. Важливий результат революції раціональних сподівань полягає в тому, що економісти більше не такі упевнені в успіху активістської стабілізаційної політики, як раніше Чи революція раціональних сподівань переконала економістів, що немає місця для активістської стабілізаційної політики? Ті, хто дотримується положень нової класичної макроекономіки, думають, що так. Оскільки передбачена політика не впливає на сукупний обсяг виробництва, активістська політика може вести лише до не прогнозованих коливань обсягу виробництва. Неактивістська політика, в якій немає місця для невизначеності щодо політичних заходів, є найкращою політикою, яку можна проводити. Така позиція не поділяється багатьма економістами, адже емпіричні дані по теоремі неефективності політики є абсолютно суперечливими. Окремі дослідження виявляють, що тільки непередбачена політика має значення для коливань обсягу виробництва, в той час як інші дослідження виявляють значний вплив передбаченої політики на динаміку обсягу виробництва. Крім того, окремі економісти ставлять під сумнів, чи рівень гнучкості цін та заробітної плати, що необхідний в новій класичній моделі, справді існує.
Наслідок полягає в тому, що багато економістів поділяють проміжну позицію, яка проводить відмінність між впливами передбаченої та непередбаченої політики, але вважають, що передбачена політика може впливати на обсяг виробництва. Вони все ще відкриті для сприйняття можливості, нібито активістська стабілізаційна політика може бути успішною, але усвідомлюють труднощі її розробки.
Революція раціональних сподівань також пролила світло на важливість довір’я для успіху антиінфляційної політики Економісти тепер усвідомлюють, що коли громадськість не вірить у певну антиінфляційну політику, то така політика, можливо, буде менш ефективною у зменшенні темпу інфляції. Коли фактично здійснюється така політика, то вона призводить до більших втрат обсягу виробництва, ніж це необхідно. Досягнення довір’я (нелегке завдання, адже творці політики часто говорять одне, а роблять інше) має бути важливою метою для урядовців. Для досягнення довір’я творці політики повинні виявляти послідовність у своєму політичному курсі.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)