Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків – Мишкін Ф. С. – Правила проти свободи дій: висновки
З нашого аналізу можна зробити такі висновки: прихильники активізму вважають, що використання політики державного втручання усуває надмірне безробіття кожного разу, коли воно виникає. Вони розглядають процес пристосування цін і заробітної плати як надто інертний і несприйнятливий до сподівань щодо політики. Прихильники неактивізму, з іншого боку, вважають, що політика державного втручання, яка протидіє надмірному безробіттю, є непродуктивною, бо заробітна плата і ціни швидко пристосовуються, а також тому, що сподівання щодо політики можуть мати значення для процесу встановлення заробітної плати. Прихильники неактивізму, отже, захищають проведення політики утримування кривої сукупного попиту від зміщень від трендового темпу зростання природного рівня обсягу виробництва. Монетаристи, які дотримуються неактивістської позиції і які також розглядають гроші як єдине джерело переміщень кривої сукупного попиту, отже, захищають політику, за якої Федеральна резервна система забезпечує зростання пропозиції грошей постійним темпом.
Монетаристське правило відоме як правило постійного темпу зростання кількості грошей.
Як засвідчує наш аналіз, важливим елементом для досягнення успіху у проведенні політики, що не грунтується на поступках і дотримується правил незмінності її проведення, є довір’я. Люди мають вірити, що творці економічної політики будуть стійкими і не переміщуватимуть криву сукупного попиту для усунення безробіття зі зростанням витрат. Іншими словами, державні діячі повинні мати довір’я людей як борці з інфляцією. Інакше робітники виступатимуть за вищу заробітну плату, яка переміщуватиме криву сукупної пропозиції ліворуч, після того як економіка досягне повної зайнятості у точці, наприклад, 2, на графіку 28.10, і це вестиме до безробіття чи до інфляції, або водночас до обох цих бід. Натомість гідна довір’я політика, що грунтується не на поступках, а на правилах, дає вигоду, що робить зростання витрат менш імовірним і, отже, запобігає інфляції та можливому збільшенню безробіття. Наведений далі прикладний фрагмент показує, що недавній історичний досвід підтверджує важливість довір’я для успішного проведення політики.
Застосування. Важливе значення довір’я для перемоги волкера над інфляцією
З 1965 р. і далі протягом сімдесятих років творці економічної політики мали невелике довір’я як борці з інфляцією. Це була заслужена репутація, бо вони проводили політику поступок для досягнення високої зайнятості. Як ми бачили, результат був відповідним. Інфляція стала визначатися двозначними числами, в той час як норма безробіття залишалася високою. Для того щоб приборкати інфляцію, Федеральна резервна система під керівництвом її голови Волкера провела економіку через дві близькі в часі одна до одної рецесії 1980 р. та 1981-1982 рр. (розділ 20). (Дані про інфляцію, зростання кількості грошей та безробіття в цьому періоді подані на графіках 28.7 і 28.9). Тільки після спаду 1981-1982 рр.- найжорстокішого в повоєнному періоді, з нормою безробіття понад 10 % – Волкер справді виборов довір’я до антиінфляційної політики ФРС. До кінця 1982 р. інфляція становила менше ніж 5 %.
Показник довір’я до Волкера зріс у 1983 р., коли темп зростання кількості грошей різко збільшився, але це не позначилося на темпах інфляції. Працівники і фірми були переконані, що коли інфляція підніме голову, то Волкер проводитиме непоступливу політику щодо її приборкання. Вони, отже, не збільшували цін і не ставили вимог про збільшення заробітної плати, що перемістило б криву сукупної пропозиції ліворуч і вело б одночасно і до інфляції, і до безробіття Успіх антиінфляційної політики Волкера продовжувався протягом решти його терміну перебування на посаді голови, що закінчився у 1987 р.
Безробіття поступово впало, в той час як темп інфляції залишився нижче 5%. Перемога Волкера над інфляцією була досягнута, адже він отримав довір’я.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)