Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків – Мишкін Ф. С. – Інфляція, що обумовлюється витратами
Хоча тепер нам відомо, що для генерування високої інфляції повинен мати місце високий темп зростання кількості грошей, ми все ще не знатимемо, чому така інфляція відбувається, поки не зрозуміємо, чому проводиться інфляційна монетарна політика. Якщо кожен погоджується, що інфляція – недобра справа для економіки, чому ж так часто спостерігаємо її? Чому уряди проводять інфляційну монетарну політику? Оскільки ніхто особисто не бажає інфляції і оскільки нам відомо, що високі темпи зростання кількості грошей не виникають самі по собі, слід пам’ятати, що уряди для досягнення інших цілей застосовують високі темпи зростання кількості грошей і високу інфляцію. У цьому розділі ми дослідимо ті види урядової політики, які виступають загальними джерелами інфляції.
Націлювання на високу зайнятість та інфляція
Перша мета, що її прагнуть уряди і яка часто спровоковує інфляцію, є висока зайнятість. Уряду США доручено законом (Закон про зайнятість 1946 р. і закон Гемфрі – Гокінса 1978 р.) забезпечувати високу зайнятість. Хоча обидва закони вимагають високого рівня зайнятості, що відповідає стабільному рівню цін, на практиці уряд часто ставив за мету високу зайнятість і недостатньо турбувався про інфляційні наслідки своєї політики. Це особливо стосується середини шістдесятих і сімдесятих років, коли уряд починав активно стабілізувати безробіття.
Існують два види інфляції, що можуть бути результатом активної стабілізаційної політики, яка спрямована на високу зайнятість Перший відбувається внаслідок збурень-зривів пропозиції, другий – нав’язаного робітниками вищого рівня заробітної плати. Інфляцію попиту спричиняють дії урядовців, котрі проводять політику, завдяки якій крива сукупного попиту переміщується праворуч. Ми тепер застосуємо інструментарій сукупного попиту і сукупної пропозиції для дослідження того, як націлювання на високу зайнятість може призвести до інфляції попиту та інфляції, що обумовлюється витратами.
Інфляція, що обумовлюється витратами.
На графіку 28.5 економіка початково перебуває у точці 1, на перетині кривої сукупного попиту АОі і кривої сукупної пропозиції АЗ і. Припустімо, що робітники вирішили підвищити заробітну плату (1), тобто вони хочуть збільшити свою реальну заробітну плату, що характеризує кількість товарів та послуг, які вони можуть купити; або (2) вони сподіваються, що темпи
Графік 28.5. Інфляція витрат і активістська політика сприяють високій зайнятості.
За інфляції витрат переміщення кривої сукупно! пропозиції ліворуч з до; до АЗ з і тл. змушує уряд, що прагне високого рівня зайнятості, переміщувати криву сукупного попиту безперервно праворуч для утримування обсягу національного виробництва і безробіття близько до природного рівня. Результатом буде безперервне зростання рівня цін з Р] до Рг, Рз і т. д.
Інфляції будуть високими, і тому вимагають збільшення заробітної плати, що утримується на рівні темпу інфляції. Наслідком такого збільшення (що рівнозначне збуренню пропозиції) є переміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч у положення АЗ2.
Якщо уряд залишає незмінною фіскальну і монетарну політику, то економіка переміститься у точку 1′, в якій перетинаються нова крива сукупної пропозиції АЗ2 і крива сукупного попиту АОг.
Обсяг національного виробництва впаде нижче його природного рівня (У|), в той час як рівень цін зросте до Ру.
Що робитимуть провідники активістської політики, спрямованої на високу зайнятість, у разі виникнення цієї ситуації? Внаслідок падіння обсягу виробництва та зростання безробіття вони мають застосувати такі види політики, що збільшать сукупний попит до Ай2. Тому економіка повернеться до природного обсягу виробництва в точці 2 і до рівня цін Р2. Робітники, що збільшили заробітну плату, не відчувають себе надто погано. Уряд втрутився в хід подій, щоб переконатися, чи немає надмірного безробіття, і робітники досягли своєї мети – вищої заробітної плати. Оскільки уряд пішов на поступки робітникам стосовно заробітної плати, про активістську політику із метою досягнення високої зайнятості часто говорять як про політику зайнятості.
Робітники, з’ївши одержаний пиріг, можуть захотіти збільшити свої заробітки знову. Крім того, інші робітники тепер можуть усвідомити, що їхня заробітна плата впала порівняно з рівнем плати їхніх товаришів по професії. І оскільки вони не хочуть пасти задніх, то знову вимагатимуть підвищення заробітної плати. Як результат, крива сукупної пропозиції переміститься ліворуч знову до А33. Безробіття поширюється знову, коли економіка переміщується у точку 2′, і активістську політику можна застосувати ще раз для переміщення кривої сукупного попиту до А03; економіка повернеться до повної зайнятості за рівня цін Р3. Якщо цей процес продовжуватиметься, то результатом стане безперервне зростання рівня цін, тобто інфляція, що обумовлена витратами.
Яку роль відіграє монетарна політика у розвитку інфляції витрат? Ця інфляція може мати місце, коли крива сукупного попиту безперервно переміщується праворуч У кейнсіанському аналізі перше переміщення кривої сукупного попиту до Ай2 може звичайно досягатися за рахунок разового збільшення урядових видатків або разового зменшення податків, з таким необхідним переміщенням ліворуч кривої сукупного попиту до Ай3. Обмеження для максимального обсягу урядових видатків і мінімального рівня податків мають запобігти використанню цієї експансіоністської фіскальної політики протягом довгого періоду. Отже, її не можна безперервно застосовувати з переміщенням ліворуч кривої сукупного попиту. З іншого боку, крива сукупного попиту може постійно переміщуватися праворуч через безперервне зростання пропозиції грошей, тобто підвищення темпу зростання кількості грошей. Отже, інфляція, що обумовлена зростанням витрат, є також монетарним феноменом, бо вона не може мати місця поза політикою зайнятості і мовчазної згоди керівництва кредитно-грошових установ на вищий темп зростання кількості грошей.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)