Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків – Мишкін Ф. С. – Численні установи регулювання
Операції окремих банків (під час яких вони залучають і використовують кошти для одержання прибутку) досить подібні скрізь у світі. У всіх країнах банки виступають фінансовими посередниками в сфері, де отримують прибутки. Якщо розглядати структуру і функціонування сфери як єдиного цілого, то Сполучені Штати тут мають свої особливості. В більшості країн, як правило, в банківській галузі домінують чотири або п’ять банків. У Сполучених Штатах існує приблизно 12 000 комерційних банків, 2500 ощадних і позичкових асоціацій, 500 взаємних ощадних банків і більше 15 000 кредитних спілок.
Чи означає більша кількість вищу якість? Чи означає ця різноманітність, що американська банківська система конкурентніша та економічно ефективніша і надійніша, ніж банківська система інших країн? Які економічні і політичні причини обумовлюють таку велику кількість банківських інститутів в Америці? В цьому розділі ми спробуємо дати відповідь на поставлені запитання, досліджуючи історичну еволюцію, систему регулювання і загальну структуру банківської галузі Крім різних видів банків, існує п’ять федеральних установ плюс численні банківські комісії штатів, які регулюють банківські інститути В будь-який час декілька з цих установ, керуючись власними правилами та інструкціями, можуть перебрати керівництво певним банком. Звідси, наша, банківська система може характеризуватися як система багатьох гравців – банківських інститутів та багатьох органів, що її регулюють. Оскільки ці гравці мають часто протилежні інтереси, то конфлікти, що виникають між ними, формують динамічну галузь і стимулюють зміни.
Цей розділ відкриває детальний аналіз комерційного банківництва, а згодом аналізуватиметься сфера заощаджень, яка включає ощадні і позичкові асоціації, взаємні ощадні банки і кредитні спілки. Найбільше часу відведено комерційним банкам, адже вони – найбільші депозитні інститути, що акумулюють дві третини вкладів банківської системи. Крім аналізу нашої внутрішньої банківської системи, ми з’ясуємо сили, що лежать в основі розвитку міжнародної системи, щоб зрозуміти її впливи на ситуацію в Сполучених Штатах Америки.
Розвиток двоїстої банківської системи
Як уже зазначалося в розділі 3, політичні сили тиснуть на уряд, щоб регулювати банківську систему за такими напрямками: 1) гарантування
Безпеки вкладів і платоспроможності банків; 2) поліпшення контролю над монетарною політикою; 3) заохочення до власності на житло. Основним мотивом банківського регулювання є забезпечення надійності банківської системи. Тому уряд намагається захистити вкладників, які не знають, чи їхні вклади у певному банківському інституті перебувають у безпеці. Протягом багатьох років цей мотив був рушійного силою розвитку нинішньої системи банківського регулювання.
До 1863 р. всі комерційні банки Сполучених Штатів реєструвалися банківськими комісіями штатів, в яких вони функціонували. Національної валюти ще не існувало, і банки отримували кошти в основному за рахунок емісії банкнот (грошей, випущених банками, що могли обмінюватися на золото). Банківське регулювання в багатьох штатах було вкрай неточним, тому банки часто банкрутували внаслідок шахрайства або нестачі банківського капіталу, а їхні банкноти знецінювалися
Щоб усунути зловживання банків, зареєстрованих штатами (так звані банки штатів), у 1863 р. був прийнятий закон про національні банки (з наступними поправками до нього), що створило нову банківську систему, в яку входили банки, що реєструвалися федеральним урядом (так звані національні банки). Останні контролювалися Управлінням контролера грошового обігу, що є відділом міністерства фінансів США. Таке законодавство насамперед мало на меті зменшення джерел коштів для банків штатів через запровадження заборонного податку на їхні банкноти, в той час як банкноти банків, дозволених федеральним урядом, не оподатковувалися. Банки штатів вміло уникнули закриття, мобілізуючи кошти за рахунок депозитів. Як результат, нині в Сполучених Штатах існує двоїста банківська система, в якій банки, що контролює федеральний уряд, і банки, що контролюють штати, працюють поруч.
Федеральна резервна система (ФРС) була створена у 1913 р. для забезпечення надійнішої банківської системи. Всі національні банки обов’язково ставали членами Федеральної резервної системи та підпорядковувалися новому набору правил регулювання, що видавалися ФРС Банки штатів могли вибирати (це не було обов’язковим), чи ставати членами ФРС. Більшість з банків штатів відмовилися від членства з огляду на високі витрати, що походили з правил та інструкцій ФРС.
Під час “великої депресії” з 1930 по 1933 рік численні банкрутства банків (приблизно 9000) призвели до втрати багатьма вкладниками заощаджень у комерційних банках. У 1934 р. для недопущення вкладницьких втрат від подібних банкрутств була створена Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД), яка забезпечувала федеральне страхування вкладів. Банки – члени Федеральної резервної системи були зобов’язані купувати страхові поліси ФКСД для своїх вкладників, в той час як комерційні банки, що не були членами ФРС, могли страхувати вклади за бажанням (майже всі з них це зробили).
Купівля страхових полісів ФКСД підпорядковувала банки іншому набору правил та процедур, які накладаються ФКСД
Численні установи регулювання
В Сполучених Штатах Америки регулювання діяльності комерційних банків розвинулося в громіздку систему численних установ, що здійснюють регулювання із паралелізмом повноважень. За станом на 1991 р. Управління контролера грошового обігу несло основну відповідальність за контроль над більш ніж 4000 національних банків, які володіють понад половиною активів комерційних банків. Федеральна резервна система і керівні установи банків штатів спільно несуть основну відповідальність за 1000 банків штатів, які є членами Федеральної резервної системи. ФРС несе також одноособову регулятивну відповідальність за компанії, що володіють одним або більшою кількістю банків (які називаються банківськими холдинговими компаніями), і несе додаткову відповідальність за національні банки. ФКСД разом з керівними установами банків штатів контролюють 7000 банків штатів, які застраховані ФКСД, але не є членами Федеральної резервної системи. Керівні установи банків штатів мають одноосібну юрисдикцію над приблизно 500 банками штатів, що не застраховані ФКСД. (Такі банки володіють менше ніж 0,2 % депозитів комерційних банків).
Якщо система банківського регулювання в США здається вам заплутаною, то уявіть, наскільки вона є складною для банків, що вимушені мати справу з декількома установами, які здійснюють регулювання. В лютому 1991 р. міністерство фінансів США запропонувало реформу для раціоналізації цієї системи, насамперед з метою усунення дублювання відповідальності різними установами. Кожен банк мав би регулюватися тільки єдиною установою, а загальна кількість установ, що регулюють діяльність банків, мала б зменшитися до двох: нова установа з регулювання – Федеральне банківське управління,- регулювало б національні банки, а Федеральна резервна система регулювала б банки штатів. Цілком ймовірно, що система регулювання банків у недалекому майбутньому буде спрощена. Проте поки що неясно, чи система регулювання буде перебудована саме так, як заплановано міністерством фінансів.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)