Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання – Попович П. Я. – Розділ 15. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
15.1. Основні поняття інвестиційної діяльності підприємств і джерела фінансування
Відповідно до чинного законодавства України інвестиціями є грошові кошти, цінні папери, інше майно, в тому числі майнові права, які мають грошове вираження, вкладаються в об’єкти підприємницької або іншої діяльності з метою отримання прибутку.
Капітальні вкладення – це інвестиції в основний капітал (основні засоби), в тому числі затрати фінансових, трудових і матеріальних ресурсів на:
– нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств;
– придбання машин, обладнання, інструменту;
– проектно-пошукові роботи;
– інші затрати.
Інвестиційний проект передбачає обгрунтування економічної доцільності, обсягу і термінів здійснення капітальних вкладень, ведення необхідної проектно-кошторисної документації, а також опис проектних дій з метою використання інвестицій (бізнес-план).
Поняття “інвестиційний проект” може вживатися на позначення:
– діяльності, заходу, здійснення комплексу певних дій, що забезпечують досягнення поставленої мети;
– системи організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення певних дій, або опис цих дій.
Зміст і реалізація інвестиційних проектів передбачає такі етапи:
1) вибір та попереднє обгрунтування інвестиційного задуму;
2) вивчення інвестиційних можливостей;
3) техніко-економічне обгрунтування проекту;
4) підготовку науково-дослідної та проектної документації;
5) проведення будівельно-монтажних робіт;
6) підготовку та освоєння виробництва;
7) експлуатацію об’єкта й організацію випуску продукції.
Під час розробки інвестиційних проектів використовують такі форми інвестицій:
– грошові кошти та їх еквіваленти (цільові вклади, оборотні засоби, частки в статутному капіталі, цінні папери);
– будівлі, споруди, машини, устаткування, вимірювальна і дослідна апаратура, інструмент, інше майно, що застосовують у виробництві;
– майнові права, що оцінюються в грошових еквівалентах (таємні виробництва, ліцензії на передачу прав промислової власності, патенти на винаходи, зразки, товарні знаки, сертифікати на продукцію і технологію та ін.).
Розрізняють капіталоутворювальні інвестиції, що забезпечують відтворення основних і оборотних засобів, і портфельні – вкладення коштів у фінансові активи.
Капіталоутворювальні інвестиції (затрати) визначають як суму коштів, необхідних для будівництва, розширення, реконструкції або технічного переозброєння підприємства, оснащення його обладнанням, а також витрат на підготовку капітального будівництва та збільшення обсягу оборотних засобів, потрібних для нормального функціонування підприємства.
В економічній літературі представлені й інші підходи до класифікації інвестицій. Наприклад, інвестиції рекомендують поділяти на фінансові, реальні (прямі) та інтелектуальні.
Фінансові інвестиції – вкладення в акції, облігації й інші цінні папери, випущені приватними компаніями або державою.
Реальні інвестиції – вкладення коштів приватних підприємств або держави у виробництво будь-якої продукції, основний і оборотний капітал у надання послуг, ліцензії, патенти, права користування природними ресурсами.
Інтелектуальними інвестиціями є вкладення коштів у науково-дослідні та дослідно-конструкторські наукові розробки, ліцензії, ноу-хау та ін.
Реальні інвестиції складаються з двох частин.
Перша – це інвестиції в основний капітал, тобто нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переоснащення підприємства, придбання заново виготовлених матеріальних благ, таких як виробниче устаткування, комп’ютерна техніка, будівлі виробничого призначення. Друга – інвестиції, здійснювані в товарно-матеріальні запаси, тобто запаси сировини, підготовленої до використання у виробничому процесі, або нереалізовані товари. Комерційні товарно-матеріальні запаси є складовою загальної величини капіталу в економічній системі, вони також необхідні, як і капітал у вигляді устаткування виробничого призначення.
Суб’єктом інвестицій є підприємства, що використовують інвестиції для розвитку свого виробництва, впровадження і випуску нової продукції або іншої аналогічної мети.
Об’єктами інвестицій можуть бути:
– підприємства, які будуються, реконструюються або розширюються, будівлі, споруди, призначені для виробництва нових товарів, послуг;
– комплекси об’єднань, що будуються, зорієнтовані на вирішення одного завдання (тут під об’єктом інвестування мають на увазі програми регіонального або іншого рівня);
– виготовлення нових виробів, послуг на наявних виробничих площах у межах діючих виробництв.
Основними суб’єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт та користувачі об’єктів.
Інвестор – це суб’єкт, котрий здійснює вкладення власних, позикових або залучених коштів і забезпечує їх цільове використання.
Замовник – суб’єкт, який безпосередньо реалізовує проект і виконує для цього всі необхідні дії в межах прав, наданих інвестором.
Користувачами об’єктів можуть бути юридичні та фізичні особи, а також державні та муніципальні підприємства, іноземні держави та міжнародні організації, для яких створюється об’єкт інвестиційної діяльності, можливість використовувати який закріплена у договорі з інвестором. Інвестиційний договір визначає взаємовідносини власників і користувачів коштів, що вкладають в об’єкти підприємницької діяльності, характер взаємодії сторін у процесі реалізації інвестиційного проекту, а також розподіл доходів від подальшої реалізації інвестиційного проекту.
Інвестор має право самостійно визначати обсяги, характер інвестицій, контролювати їх цільове використання, володіти, користуватися і розпоряджатися результатом реалізації інвестиційного проекту.
Джерелами інвестицій є:
1. Власні фінансові ресурси – прибуток, накопичення, амортизаційні відрахування, суми, виплачені страховими компаніями у вигляді відшкодування за збиток, інші види активів – основні засоби, земельні ділянки, промислова власність і залучені ресурси – кошти від продажу акцій, доброчинні й інші внески, кошти, що надаються вищими за рангом холдинговими й акціонерними компаніями, промислово-фінансовими групами на основі подальшого їх неповернення.
2. Асигнування з державного, регіонального і місцевого бюджетів, фондів підтримки підприємництва, що надаються на основі подальшого неповернення цих коштів.
3. Іноземні інвестиції – фінансова або інша участь у статутному капіталі спільних підприємств, а також окремі вкладення (в грошовій формі) міжнародних організацій і фінансових інститутів, держав і організацій різних форм власності та приватних осіб.
4. Різні форми позикових коштів – кредити, надані державою на основі повернення, кредити іноземних інвесторів, облігаційні позики, кредити банків та інших інституційних інвесторів (інвестиційних фондів і компаній, страхових фірм, пенсійних фондів), векселі та інші види коштів.
Перші три групи джерел утворюють власний капітал суб’єкта інвестицій. Суми, залучені за цими джерелами, не повертаються.
Із четвертої групи джерел формують позиковий капітал суб’єкта інвестицій. Ці кошти необхідно повернути на заздалегідь визначених умовах (у певний термін, зі сплатою процентів). За сучасних економічних умов кредитувати інвестиційний процес здебільшого невигідно. Основним джерелом погашення інвестиційних кредитів і виплати процентів є прибуток від реалізації інвестиційного проекту й амортизація, але за умови значної інфляції цих коштів недостатньо для повернення кредиту і виплати процентів на ринковому рівні. При цьому, чим більший термін кредиту, тим складніше забезпечувати ефективність інвестиційного проекту.
Під час проведення аналізу інвестицій доцільно вирішити такі завдання:
– розробити стратегію розвитку інвестиційної діяльності суб’єктів господарської діяльності;
– вивчити динаміку і структуру джерел фінансування інвестицій;
– провести аналіз формування інвестиційних ресурсів підприємства;
– оцінити ефективність окремих проектів і вибрати найбільш прийнятний варіант;
– проаналізувати потоки продукції, ресурсів і грошових коштів;
– вивчити вплив фактора інфляції;
– здійснити порівняльний аналіз результатів і затрат із метою досягнення необхідної норми прибутку.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)