Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання – Попович П. Я. – 1.2. Роль аналізу для внутрішньовиробничого управління
Аналіз як функція внутрішньовиробничого управління має власну методологічну основу: принципи, функції, організаційну структуру, методи та інструменти, інформаційну базу.
Аналітична діяльність спрямована на вивчення попиту та вимог ринку з метою орієнтації виробництва на випуск конкурентоспроможної продукції у раніше встановлених обсягах, що відповідає певній техніко-економічній характеристиці, та вивчення обсягів реалізації, що має забезпечити підприємству отримання найвищого прибутку. Найважливіша особливість аналізу – це певна теоретична концепція, стиль мислення, запланованість прийняття науково-технічних (конструктивних) і виробничих рішень із позицій повного задоволення потреб споживача, ринкового попиту. Філософія аналізу проста: виробник має випускати продукцію, що користується попитом, реалізуючи яку можна досягти запланованого рівня рентабельності та за яку можна отримати певний прибуток. Враховуючи це, виробник цілеспрямовано ставить завдання щодо науково-технічних розробок, висуває вимоги до них, орієнтовно розраховуючи витрати виробництва, ціну та прибуток. Виробник обирає найефективнішу технологію виробництва з урахуванням міжвиробничих та внутрішньовиробничих кооперувань.
Аналіз передбачає широкий пошук, творчий підхід до вирішення конкретних завдань виробничої діяльності. До функцій керівників виробництва належать створення необхідних організаційних, технічних, економічних умов для творчих ідей і найголовніше – застосування у виробництві нововведень для зацікавлення працівників.
Кінцева мета аналітичної діяльності – розробка аналітичних програм, що є вихідним пунктом, передумовою планування виробництва, оскільки вони дають змогу визначити оптимальну структуру, номенклатуру, асортимент і ефективність виробництва. На основі отриманих результатів укладають міжнародні комерційні угоди, здійснюють комерційні операції.
Важливим принципом аналізу є комплексний підхід до узгодження мети з ресурсами та можливостями підприємства, визначення шляхів досягнення поставленої мети, що можливо лише за умови розробки програм аналізу виробів і кожного господарського підрозділу підприємства зокрема. Методи розробки таких програм потребують орієнтації на максимальне використання потенційних можливостей підприємства та резервів виробництва.
Характерними для аналізу принципами є також досягнення оптимального поєднання в управлінні фірмою централізованих і децентралізованих підходів до управління, постійний пошук нових форм та засобів підвищення ефективності виробництва, стимулювання творчої ініціативи працівників, спрямоване на створення необхідних умов для широкого впровадження нововведень, підвищення якості продукції, скорочення витрат виробництва.
До функцій аналізу належать:
– відстеження зміни вимог ринкового попиту і потреб споживачів, їх вимог до якості, техніко-економічних параметрів, новизни, дизайну та іншого на основі комплексного дослідження ринків, розробки технічної політики і проведення науково-дослідних робіт;
– визначення оптимального асортименту продукції, що випускається, та структури виробництва на основі розрахунку витрат виробництва продукції (собівартості), ефективності капітальних вкладень, можливості забезпечення виробництва матеріалами, фінансовими та трудовими ресурсами, обсягу прибутку;
– прийняття обгрунтованих рішень, ефективність яких визначається за кінцевим результатом діяльності підприємства;
– розробка збутової політики на основі визначення максимально вигідних каналів збуту, системи руху товарів, організації технічного обслуговування, системи стимулювання реалізації продукції та врахування потреб споживачів.
Реалізація цих функцій передбачає встановлення зворотного зв’язку з ринком для коригування розрахунків у межах аналітичних програм, на основі яких приймають рішення на відповідних рівнях управління.
Особливо гостро в аналізі як системі внутрішньовиробничого управління стоїть питання забезпечення високоефективної взаємодії різних рівнів управління. У сучасній системі внутрішньовиробничого управління всі його функції тісно пов’язані між собою й аналіз є передумовою планування, своєрідною передплановою діяльністю. Визначаючи мету і напрями розвитку виробничо-збутової діяльності асортименту продукції, аналіз стає вихідним пунктом планування, спрямованого на створення сприятливих умов для максимального використання виробничих ресурсів і випуску продукції із заданими економічними та технічними параметрами. Отже, внутрішньовиробниче планування зорієнтоване на забезпечення відповідних умов для задоволення потреб споживачів у виборі продукції.
Виняткову роль за умов виходу України на міжнародні ринки відіграють підприємства, на яких встановлено суворий контроль за якістю продукції, реалізацією заходів, організацією збуту, та які здійснюють післяпродажне технічне обслуговування, надання технічних та інших послуг, проведення рекламних кампаній. Усі ці заходи належать до організації та техніки проведення комерційних операцій, що мають за мету отримання кінцевого результату аналітичної діяльності. Це свідчить і про те, наскільки продумано складена програма аналізу та план-бюджет на поточний рік і наскільки успішно вони реалізовані. Головний критерій оцінювання ефективності діяльності підприємства – досягнення визначеної мети: отримання максимального та стабільного прибутку, міцне закріплення на ринку або проникнення на нові ринки.
Велике значення має відпрацювання організаційної структури, що стимулює проведення аналізу на підприємствах. Ця структура принципово відрізняється у середніх, малих та великих компаніях.
Характер, форма та методи аналітичної діяльності мають суттєві відмінності залежно від виду аналізованого продукту. Наприклад, при поставках на підприємства комплектуючих для складного обладнання відносини між виробником та споживачем мають тривалий, стійкий характер, виникають задовго до укладення комерційного контракту і тривають багато років після введення обладнання в експлуатацію або на умовах гарантійного технічного обслуговування за додаткову плату.
Важлива особливість аналізу як системи внутрішньовиробничого управління полягає в тому, що вона грунтується на прийнятті рішень на базі багатоваріантних економічних розрахунків і зорієнтована на створення організаційних, економічних та юридичних умов для високоефективного функціонування та розвитку фірми загалом.
Аналіз в умовах сучасної науково-технічної революції став не тільки необхідним, об’єктивно закономірним, а й можливим. Науково-технічний прогрес, породжуючи нові потреби, одночасно створює відповідну базу і математичний апарат аналізу та прогнозу для здійснення багатоваріантних розрахунків і вибору за їх результатами оптимального варіанта вирішення.
Проведення таких розрахунків – невід’ємний елемент сучасного економічного аналізу. Його застосування передбачає широке використання економіко-математичних моделей на основі електронно-обчислювальної техніки. Завдяки досягненням науки та техніки стало можливим заздалегідь визначати платоспроможність попиту на конкретних ринках, ефективність виробництва і його кінцевої мети – отримання прибутку з кожного виду продукту й асортименту фірми в цілому.
Таким чином, аналіз як система внутрішньовиробничого управління має забезпечувати реалізацію головного завдання – розробку та виготовлення високоякісної, конкурентоспроможної продукції з мінімальними витратами для отримання заздалегідь визначеного обсягу прибутку (стабільного, максимального тощо).
Новий підхід до системи внутрішньовиробничого управління знайшов вираження у теоретичному обгрунтуванні маркетингу, який розглядають як засіб регулювання виробництва і, відповідно, ринкових відносин. Дія такого механізму полягає в тому, що споживач диктує свої умови на ринку, а виробник до них пристосовується.
В умовах сучасної науково-технічної революції, безпосередньо пов’язаної з швидкозмінними умовами ринку, появою найскладнішого наукомісткого продукту, виникає взаємообумовлений процес безперервного впливу споживача і виробника у наслідуванні моді, вимог до якості продукції, рівня постійно зростаючих цін тощо. Споживач активно впливає на визначення витрат виробництва в умовах змінних вимог до якості товару, його конкурентоспроможності на ринку збуту. Реалізація науково-технічних досягнень є невід’ємним засобом формування нових потреб.
Важливе значення має розмежування суті аналізу та особливостей його застосування залежно від характеру товару, що задовольняє ті або інші потреби кінцевого споживача, оскільки форми та методи аналітичної діяльності, зорієнтовані на виробниче використання, суттєво відрізняються від зорієнтованих на виробництво продукції споживчого призначення.
Аналітична робота, що поводиться на підприємствах, спрямована на те, щоб враховуючи наявний ринковий попит, визначати конкретну поточну і, насамперед, довготермінову (стратегічну) мету, напрями та реальні джерела ресурсів господарської діяльності, а також асортимент і якість продукції, її пріоритети, формувати оптимальну структуру виробництва та вираховувати очікуваний обсяг прибутку.
Аналіз як управлінська функція діяльності спрямований на:
– вивчення попиту (поточного та перспективного) на конкретний товар на певному ринку, вимог споживачів до товару: його якості, новизни техніко-економічних та естетичних характеристик, рівня ціни та інших елементів, враховуючи можливі канали збуту;
– складання програми аналізу продукту (або групи продуктів), з урахуванням проведеного комплексного аналізу ринкового попиту. У цій програмі на основі аналізу всіх необхідних чинників розглядають можливі витрати на виробництво конкретного продукту, з урахуванням необхідних капітальних вкладень, витрат на науково-дослідні роботи, на освоєння товару під час виробництва, збуту, транспортних витрат, витрат на рекламу, технічне обслуговування та ін.;
– встановлення верхньої межі ціни товару та рентабельності його виробництва;
– розробку на основі програм аналізу асортиментної та інвестиційної політики підприємств, розрахунок повних витрат виробництва та рівня рентабельності підприємства загалом;
– визначення кінцевого результату господарської діяльності підприємства, загального доходу та чистого прибутку після вирахування витрат на оплату праці, сплати всіх видів податків та відрахувань, включаючи відсотки за кредит, якщо такий надавався.
Виконання таких видів аналітичної роботи свідчить про застосування якісно нового підходу до управління виробництвом, суть якого полягає в тому, що вихідним пунктом визначення можливостей конкретного виробництва, його розширення та підвищення ефективності став аналіз платоспроможного ринкового попиту на відповідні товари та потреби споживача.
Проводити аналітичну роботу необхідно для орієнтації науково-технічної, виробничої та збутової діяльності підприємства на ринковий попит і потреби споживачів. В аналітичній роботі відображається також постійна тенденція до планомірної організації виробництва з метою підвищення ефективності функціонування підприємства взагалі та його окремих виробничо-господарських підрозділів зокрема.
Аналіз як функція управління сприяє визначенню мети і стратегії розвитку підприємства загалом та його оперативно-господарської ланки – виробничих дільниць. Тому великого значення набувають відпрацювання та прийняття рішень стосовно перспективних напрямків аналітичної роботи, а саме щодо:
– доцільності розробки, подальшого освоєння та випуску продукції, зорієнтованої на конкретний ринок або певного кінцевого споживача з урахуванням його потреб і вимог до продукції;
– доцільності проведення науково-дослідних робіт самостійно або з використанням технологічного досвіду, закупівлі патентів та ліцензій в інших підприємств;
– доцільності освоєння та випуску продукції в установлених обсягах (у натуральному та вартісному вираженнях) з урахуванням життєвого циклу товару;
– будівництва нових цехів (їх розташування, технологічного оснащення), реконструкції наявних виробничих потужностей або заміни їх новими, доцільності фінансових витрат та їх окупності;
– джерел та умов постачання матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання), форм доступу до розробки сировинних ресурсів інших країн (відкриття філій, дочірніх компаній, спільних підприємств);
– прийняття рішень за певних умов угод із постачальниками обладнання та технологій на основі узгодження техніко-економічних характеристик, вартості, термінів постачання, умов фінансування;
– прийняття оптимальних рішень про основні напрями кадрової політики, проведення якої має забезпечити виробництво заздалегідь визначеними категоріями робітників і фахівців (інженерно-технічного та управлінського персоналу);
– прийняття рішень про проведення певних комерційних операцій, спрямованих на забезпечення збуту конкретного продукту на основі моделювання організаційної системи збуту конкретного продукту та проведення багатоваріантних розрахунків з урахуванням існуючої структури управління збутовою діяльністю підприємства.
На підприємствах, де зовнішньоекономічна діяльність становить значну частку всієї діяльності, аналіз набуває пріоритетного значення. Тому на основі результатів аналітичної роботи укладають міжнародні комерційні угоди, проводять комерційні операції на світовому ринку.
Укладання комерційних угод та здійснення операцій передбачає, перш за все, дотримання певних принципів та правил, застосування нових методів роботи на ринку. Виробникові необхідно заздалегідь визначити можливості ринку за номенклатурою конкретних видів продукції. При цьому він не може обмежитися нинішніми дослідженнями та розробками, а має визначити перспективу, зорієнтовувати дослідження в перспективних напрямах розвитку науки та техніки і запропонувати споживачам найперспективніші види продукції. Практика свідчить, якщо аналіз проводиться на основі поточного ринкового попиту, то він, по суті, втрачає свої переваги, оскільки його головне призначення – вивчати тенденції та резерви розвитку потреб споживачів і здійснювати певний вплив на формування цих потреб, конкретного ринкового попиту.
Отже, аналіз – це діяльність, насамперед, орієнтована на перспективу. У цьому зацікавлені і споживач, і виробник.
У процесі вибору партнерів на зовнішньому ринку необхідно скрупульозно вивчати їх організаційну структуру управління, розташування та функціонування маркетингових служб, характер маркетингової діяльності, внутрішньофірмове планування та контроль. Це однаково стосується як експортної, так і імпортної діяльності.
Звертаючи увагу на специфіку комерційної справи та її зв’язок з аналізом важливо зазначити, що одним із нових завдань аналізу є розроблення збутової політики, яка визначає канали та методи збуту кожного виду продукції на певному ринку; обчислення можливих витрат на організацію збуту, рекламу, транспортування та доставку.
Сучасні розвинені європейські фірми з децентралізованою структурою управління, мають апарат, який провадить маркетингову діяльність, до якого, як правило, входить відділ маркетингу на виробничих дільницях і центральна служба маркетингу.
Відділ маркетингу на виробничій дільниці координує всі аспекти виробничо-збутової діяльності дільниці за кожним товаром або групою закріплених за ним товарів. Як правило, він обіймає такі сектори: комплексного вивчення ринку, розробки програм маркетингу, організації збуту, реклами, технічного обслуговування. Діяльність цих секторів спрямована на максимальну орієнтацію продукції, яку випускають виробничі дільниці, на вимоги конкретних ринків та запити споживачів і досягнення встановлених обсягів прибутку.
Функції відділу маркетингу тісно пов’язані з функціями інших підрозділів виробничого відділу, наприклад, із відділами внутрішньофірмового планування, фінансування та цін, а також із центральною службою маркетингу, що координує всі виробничі дільниці фірми. Центральна служба маркетингу є основним органом, який виконує функцію управління.
Центральна служба маркетингу розробляє мету і стратегію фірми на основі програм маркетингу щодо кожного продукту, одержаного від виробничих відділів. Діяльність цієї служби тісно пов’язана з центральними службами планування, службами фінансів, контролю, що забезпечує комплексний підхід під час вирішення питань, які стосуються організації виробничо-збутової діяльності фірми. Рішення щодо найважливіших питань маркетингової діяльності приймає вища ланка управління – рада директорів або правління за участю провідних фахівців у галузі підприємництва.
На невеликих фірмах, що мають центральну структуру управління, апарат, який провадить маркетингову діяльність, як правило, обмежується службою маркетингу, що координує діяльність самостійно функціонуючих відділів або секторів із вивчення ринків, відділів реклами, а також відділів планування, забезпечення виробництва та інших підрозділів. Таку службу очолює керуючий з маркетингу або віце-президент компанії. Вони, як правило, несуть відповідальність за такі напрями діяльності компанії, як розроблення програм маркетингу щодо продукту, дослідження ринку, розробка нових видів продукції та товарних запасів, визначення цін на продукцію, рекламна діяльність та обслуговування споживачів, організація збуту, транспортування товарів, загальне управління маркетинговою діяльністю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)