Економічна злочинність в Україні – Кравчук С. Й. – 4.2. Тенденції криміналізації бюджетної сфери

Бюджетно-фінансова сфера криміналізується шляхом корупційних проявів та зловживань службовими особами, відповідальними за правомірність розпорядження бюджетними ресурсами. Вивчення потенційних загроз криміналітету ефективному функціонуванню бюджетної сфери вказує на значне поширення таких негативних проявів практично у всіх аспектах бюджетно-фінансових відносин, зокрема о системі державного управління і більшості сфер та галузей економіки держави, що є загрозою державній безпеці України.

Відсутність контролю за цільовим використанням і своєчасним поверненням державних кредитів призводить до користування ними у власних цілях безпосередніх отримувачів. Як засвідчує практика, за призначенням використовується лише частка отриманих бюджетних коштів, решта витрачається на власні потреби. В своїй більшості такі кошти:

Роздаються у вигляді комерційних кредитів (12%);

Розміщуються на депозитних рахунках в комерційних банках (31%);

– використовуються як внески у створювані комерційні структури, передаються у вигляді матеріальної допомоги філіям та дочірнім підприємствам господарюючих суб’єктів (18%);

– видаються співробітникам у вигляді безпроцентних позичок (7%);

Витрачаються на оплату навчання своїх дітей чи дітей близьких зв’язків (4%);

Використовуються для придбання квартир, автомобілів, туристичних путівок (11%);

– направляються на погашення банківських позичок, сплату податків, оренду приміщень чи для інших господарських потреб (17%).

Такі порушення службовими особами в окремих випадках можуть не мати умислу через безгосподарське відношення до використання таких кредитів, невміле розподілення бюджетних позичок, а також внаслідок намагання вирішити за рахунок цільових бюджетних коштів інші, в тому числі господарські проблеми. В той же час найчастішими правопорушеннями є зловживання службовим становищем, хабарництво, використання бюджетних коштів для власного збагачення, їх привласнення, розтрата. Тому увага правоохоронних органів в першу чергу повинна бути зосереджена на виявленні та доведенні порушень при розподіленні бюджетних коштів, які мають корисливий характер.

Правова оцінка кожного порушення при використанні бюджетній коштів різна і залежить від характеру порушення, правового становища суб’єкта протиправної діяльності, умислу, наслідків та розміру на несених збитків. Значна кількість порушень, пов’язаних з нецільовим використанням бюджетних коштів, не беручи до уваги нанесений державі збиток, може вирішуватись не в кримінально-правовому, а в цивільно-правовому чи адміністративному порядку. Але це можливо лише при повній відсутності корисливої чи іншої особистої зацікавленості з боку суб’єкта, який розподіляє або використовує кредити.

Для визначення виду відповідальності мають значення розміри витрачених не за призначеннях коштів від загальної суми отриманої позички. Суттєво, з якою метою витрачаються цільові бюджетні кредити, наскільки проблеми, під які виділялися позички, важливі для того чи іншого регіону або суб’єкта господарської діяльності. Випадки несвоєчасного повернення кредитних коштів при визначених умовах можуть вирішуватись у цивільно-правовому порядку через недоказовість складу злочину в діях тієї чи іншої посадової особи.

У всіх подібних ситуаціях застосування до правопорушників таких заходів, як стягнення сум кредитних коштів, що витрачені не на мету, передбачену кредитною угодою, вимагання не повернутих в установлений термін кредитних сум, а також плата за користування кредитами і штрафні санкції за нецільове їх використання та недотримання термінів повернення може визнаватися підставою для притягнення винуватців до відповідальності.

Таким чином, критеріями для розмежування ситуацій, які призводять до адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності, як правило, може бути характеристика мотивів використання бюджетних коштів не за призначенням, вирішення конкретних завдань за допомогою засобів цільового бюджетного кредиту, наявність чи відсутність корисливої чи іншої особистої зацікавленості, вил та розмір нанесених збитків.

Аналіз використання бюджетних асигнувань, процедур державних закупівель та відшкодування сум податку на додану вартість свідчать, що більшість правопорушень, допущених під час їх проведення, набули сталого характеру. Так, протягом останніх років, на фоні загальної злочинності, злочини в бюджетній сфері складали значний сегмент кримінальних проявів. Так, у 2007 р. кількість зареєстрованих у сфері економіки злочинів зросла на 13,3 %, з яких майже 31 % вчинено у сфері обігу бюджетних коштів (у 2006 р. – 23,7%, у 2005 р. – 26%).

При проведені оперативно-розшукових заходів та попереднього дізнання необхідно враховувати ті обставини, що правопорушення із використання бюджетних коштів вчиняються двома етапами:

1-й – при розподілі кредитних ресурсів посадовими особами виконавчих органів між безпосередніми виконавцями програми із використанням бюджетних коштів.

2-й – при отриманні та використанні пільгових позичок виконавцями цих програм.

Відповідно до вказаних етапів повинні визначатись і обставини, які підлягають встановленню при проведенні оперативно-розшукових заходів та при проведенні у наступному попереднього дізнання.

Особливої уваги заслуговують розслідування посягань на бюджетне фінансування на рівні їх розподілу, яке включає в себе вивчення наступних обставин:

Порядок розподілу бюджетних коштів відповідно до нормативних вимог;

Розподіл фінансування із бюджету в порушення діючих нормативних вказівок;

Сукупність нормативних документів, відповідно до яких передбачалось виділення із бюджету пільгових позичок;

Встановлення конкретних осіб, які здійснювали розподіл пільгових позичок, вияснення їх прав та обов’язків, у тому числі здійснення контролю за їх цільовим використанням (особлива увага оперативного працівника та слідчого повинна звертатись на документальне підтвердження відповідних прав і обов’язків службових осіб);

Вияснення мети і умови отримання бюджетних позичок відповідно до умов кредитної угоди, рівня вивчення фінансово-господарської діяльності позичальника, а також застосування конкретних заходів по поверненню позички;

Вивчення порушень мети використання бюджетної позички, а також можливих корисливих злочинних діянь з боку посадових осіб (привласнення кредитних ресурсів, перерахування в комерційні структури, видача у вигляді комерційних кредитів під значно вищий відсоток, внесення на депозитні рахунки із наступним використанням прибутків для власних потреб, передача отриманих позичок в якості хабара);

Встановлення наслідків допущених правопорушень (розмір нанесених збитків).

Обставини щодо протиправних дій отримувачів пільгових бюджетних позичок передбачають встановлення:

Конкретної суми позички, її умов, отримувача (вивчення статуту правоздатності, місця реєстрації, розрахункового рахунку) та обставин її виділення;

Відповідності фактичного статусу отримувача позички нормативним вимогам її призначення (звертається увага на автентичність документів);

Фінансового стану отримувача позички на момент отримання кредиту, фактичної його відповідність відображеній у звітності;

Об’єктів нецільового вкладення коштів отримано? позички, в т. ч. використання для власних потреб;

Сум позички внесеної на депозитні рахунки;

Розміру нанесених одержувачем збитків в результаті нецільового використання коштів.

Кваліфікуючою ознакою значної частини порушених в 2006-2008 рр. кримінальних справ, предметом злочинних дій у яких виступали бюджетні кошти, було скоєння службовими особами службових підроблень.

Зокрема, в результаті порушення за два останніх роки кримінальних справ були виявлені та припинені протиправні механізми використання бюджетних коштів, які реалізовувались через:

– зловживання службовим становищем службовими особами органів влади та управління і нецільове використання бюджетних коштів, призначених на будівництво школи-інтернату; протиправне надання комерційним структурам субвенція з бюджету за перевезення пільгових категорій громадян;

– скоєння розпорядниками бюджетних коштів протиправних дій, спрямованих на привласнення бюджетних коштів;

Укладання посадовими особами суб’єктів підприємницької діяльності регіону від імені державних установ, організацій та підприємств збиткових угод з комерційними структурами;

Фальсифікації суб’єктами господарювання даних щодо результатів виконаних за рахунок бюджетних коштів робіт, незаконного отримання бюджетних ресурсів та обернення їх на власну користь;

Скоєння протиправних дій, спрямованих на привласнення бюджетних коштів військовими службовими особами;

Порушення у владно-управлінських структурах та органах місцевого самоврядування під час розподілу і використання бюджетних асигнувань і скоєння правопорушень комерційними структурами по незаконному отриманню і використанню таких фінансових ресурсів.

Такі корупційні дії, у переважній більшості, скоюються керівниками районного рівня (які одночасно є керівниками або членами тендерних комітетів) в результаті порушення спеціальних обмежень, встановлених ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” [7].

Однією з причин нанесення державі збитків при проведенні закупівель є порушення своїх функцій розпорядниками державних коштів, фінансовими службами та тендерними комітетами, якими не проводиться попереднє вивчення та аналіз ринку і цін на ньому, що призводить до акцепту цінових пропозицій учасників за найменшою ціною, яка значно перевищує середньоринкову на час проведення торгів.

Характерним елементом, що визначає криміногенну ситуацію в бюджетній сфері та негативно впливає на загальний стан її функціонування, є використання суб’єктами господарювання механізмів розкрадання бюджетних коштів шляхом незаконного відшкодування з бюджету податку на додану вартість. В умовах сьогодення ПДВ залишається одним із найбільш забюрократизованих податків, а сфера його адміністрування значно корумпована. Причиною цього є відсутність ефективної податкової системи, яка забезпечувала б розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала економічні відносини. Протягом останніх років знаною проблемою стало ухилення значної кількості суб’єктів господарювання від сплати податків до державного бюджету. Такі питання стали предметом розгляду Вищого господарського суду: лише в 2005-2008 рр. понад 40 разів розглядались відповідні касаційні скарги. Одним із важливих нормативно-правових документів була прийнята Вищим господарським судом 20 березня 2002 р. постанова № 13/54-27/15 “Розгляд спорів про відшкодування ПДВ” [11, с. 142-147]. Враховуючи необхідність приведення податкової реформи відповідно до європейських стандартів, ця вимога знайшла певне відображення в дослідженнях, що проводились в наукових організаціях та навчальних закладах. Останнім часом опубліковано ряд праць з проблеми вдосконалення господарського судочинства щодо застосування податкового законодавства України. Широко відомі дослідження Т. Кривенко, Е. Куранова, В. Лисенко, О. Мілевського, Н. Лопашенко [11,15, 18, 19].

У багатьох публікаціях значна увага приділяється вивченню питання шляхів удосконалення системи правового регулювання системи оподаткування. Проте фундаментальних досліджень проблеми вдосконалення господарського судочинства при відшкодуванні державі

Бюджетних коштів, які незаконно шляхом відшкодування ПДВ з бюджету перераховувались суб’єктам господарювання, що здійснювали зовнішньоекономічні операції, ще недостатньо. Кількість статей, присвячених вивченню теоретичних основ негативного впливу таких суб’єктів господарської діяльності на податкову систему України, дослідження шляхів цього протиправного процесу для фінансової системи нашої держави, досить обмежена (20, с. 152, 22, с. 7].

Враховуючи нанесення щорічно суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України мільйонних збитків державному бюджету нашої держави, проблема вдосконалення системи регулювання порядку відшкодування збитків при здійсненні подібних експортних операцій є досить актуальною. її практична значущість полягає у визначенні основних механізмів нанесення збитків державі шляхом надання недостовірних документів про здійснення таких операцій та вироблення економічних і нормативно-правових заходів для повернення до бюджету незаконно отриманих суб’єктами господарювання коштів.

У вітчизняній системі оподаткування ПДВ став визначальним видом податку. Причому, на відміну від аналогів податків, що застосовуються в провідних європейських країнах, в Україні ПДВ поширюється на різні грошові операції, в тому числі і на ті, які в ЄС та в інших західних країнах не є об’єктом оподаткування (штрафні санкції, ряд банківських операцій, значна частка внутрішнього обороту великих підприємств тощо). У цьому сенсі ПДВ в Україні, по своїй суті, є податком на грошові операції, які не пов’язані з міжгосподарським виробничим обігом доданої вартості. У зв’язку з цим реальні ставки ПДВ в Україні, тобто ставки, що де-юре відповідають міжнародним стандартам, реально вищі від офіційно оголошених. За деякими оцінками експертів, вони складають не 20% для всіх товарів і послуг, як зафіксовано офіційно, а приблизно 26%.

Економічна суть тіньових схем, спрямованих на незаконне відшкодування цього податку, полягає в перенесенні зобов’язань зі сплати ПДВ на підприємства з ознаками фіктивності й неправомірне застосування пільгу таких випадках. В їх основі – штучне формування від’ємного значення з ПДВ в ході господарських операцій завдяки оформленню безтоварних надходжень товарно-матеріальних цінностей від “транзитних” чи тіньових економічних структур і збільшенню податкового кредиту на суму, яка дорівнює 20% ціни придбання.

Отриманий товар (по документах, без фактичного проведення операції) передається іншому суб’єкту господарювання або експортується за кордон на адресу вигаданого чи спеціально створеного для проведення такої операції підприємства-нерезидента. Таким чином підпри-ємство – експортер мінімізує власні податкові зобов’язання, або претендує на відшкодування ПДВ з бюджету.

Недосконалість податкового законодавства надає можливість суб’єктам підприємницької діяльності не лише використовувати прогалини в законодавстві, а й застосовувати схеми мінімізації та ухилення від сплати податків, внаслідок чого бюджет недоотримує значні суми.

Так, лише в одній області щорічно з нульовими ставками податку на прибуток або з мінімальним податковим навантаженням у 0,3% працює понад 100 підприємства валовими витратами понад І млн. гривень. За результатами перевірки податковими органами щорічно майже 100 підприємствам – мінімізаторам донараховується податків, штрафних та фінансових санкцій на суму 20-24 млн. гривень.

Подібна ситуація склалася через недосконалість законодавства, яким визначено порядок справляння податку на додану вартість і відшкодування з Державного бюджету сум податку, встановлення податкових пільг, а також незадовільну взаємодію органів державної податкової служби з відповідними фінансовими, контролюючими та правоохоронними органами.

За оцінками фахівців органів прокуратури, здійсненими на основі результатів перевірок законності відшкодування ПДВ, виявлені зловживання є наслідком порушень вимог законодавства службовими особами органів Д П А, які, виконуючи вимоги відомчих нормативно-правових актів, допускають тривалі затримки із відшкодуванням ПДВ суб’єктам господарювання через неотримання результатів зустрічних перевірок від податкових інстанцій інших регіонів. Названі обставини призводять до зростання кількості позовних заяв платників податків та прийняття судових ухвал на їх користь. При цьому причинами значної кількості судових позовів до ДШ є неузгодженості норм податкового законодавства, що регламентують такі затримки. Практика свідчить, що доведення фактів нормативно-правових протиріч у судах, як правило, стає наслідком прийняття рішення на користь платника податку. Зокрема, суд бере до уваги формальні підстави для відшкодування ПДВ, насамперед дані податкових декларацій, які не містять відомостей про фактичну сплату податку до бюджету.

Тіньову економічну діяльність з протиправного відшкодування ПДВ певною мірою спричинюють прогалини в чинному законодавстві. Зокрема, правові норми Закону України “Про податок на додану вартість” (п. п. 1.7, 1.8 ст. 1, п. 7.7.1 ст. 7) недостатньо чітко визначають, щодо податкового кредиту платник може відносити лише суму ПДВ, яка віднесена його контрагентом до податкових зобов’язань з ПДВ і сплачена до бюджету.

Захист інтересів держави ускладнює відсутність законодавчого визначення поняття тіньових економічних структур, якими можуть бути контрагенти платників податків, та їх ознак, а також те, що норми Закону “Про податок на додану вартість” ускладнюють доведення безпідставного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по операціях, які не відносяться на валові витрати підприємства, зокрема у випадку продажу товару за ціною, нижчою за ціну придбання або інших збиткових операціях. Ці питання можуть бути врегульовані тільки Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, однак його норми не дозволяють чітко кваліфікувати такі операції [6].

Як свідчить практика судочинства по категоріях справ про відшкодування ПДВ з Державного бюджету України, у випадку, коли платник у податкових деклараціях зазначив суми ПДВ до відшкодування, а податковий орган не прийняв податкове повідомлення-рішення про зменшення цих сум до відшкодування, то основний момент доказування зводиться до того, чи склав податковий орган акт (довідку), чи надав висновок в орган державного казначейства. Тому по таких справах недоліки щодо правового регулювання ПДВ взагалі не відмічені. Якщо ж податковий орган приймає податкове повідомлення-рішення про зменшення сум до відшкодування, то платник у більшості випадків не подає позов про відшкодування ПДВ, а подає позов про скасування податкового повідомлення-рішення. Фактично тільки у цих випадках суд безпосередньо з’ясовує обставини, пов’язані з визначенням чистої суми ПДВ.

Податок на додану вартість фактично втратив свою бюджетонаповнюючу функцію. Необхідність значно масштабнішого відшкодування ПДВ призвела до збільшення кількості випадків ухилення від сплати податку на додану вартість, зокрема, шляхом здійснення псевдоекспортних операцій, завищення митної вартості товарів (робіт, послуг), які експортуються, що призводить до штучного утворення або завищення сум податкового кредиту і, як наслідок, до незаконного одержання з Державного бюджету відшкодування сум податку.

Відтак, проблеми ПДВ почали загрожувати фінансовій стабільності держави, завдавати шкоди міжнародним відносинам, погіршувати інвестиційний клімат.

Як свідчить аналіз, в масштабах держави суми, необхідні для відшкодування, значно перевищують надходження по ПДВ до державного бюджету, що створює дефіцит коштів для відшкодування. Такі обставини створили умови запровадження “вибіркового” принципу повернення ПДВ, сформували сприятливе середовище для зловживань та корупції. В результаті відсутності фінансової можливості відшкодування ПДВ значна частина експортерів втрачає не менше 20% вартості їх експортної продукції від додаткового нетарифного обмеження.

Існуючий в Україні рівень митних тарифів досить невисокий, проте структура тарифів дуже складна. її слабкими місцями є часті випадки звільнень від імпортного мита та слабке адміністрування. Функціонування такої складної системи викликає високі адміністративні витрати, разом з тим провокує контрабанду та корупцію. Експортери страждають від додаткового нетарифного обмеження у вигляді невідшкодування ПДВ. Таким чином, ПДВ перетворився на “експортну пеню” у розмірі 20%, що є абсолютно неприйнятним.

Спостерігається тенденція до зниження ефективності справляння податку на додану вартість. Зростає заборгованість зі сплати цього податку та заборгованість Державного бюджету України з відшкодування сум податку. Пільги з ПДВ практично більш ніж удвічі перевищують надходження від нього до бюджету держави.

У 2007 р. частка ПДВ в бюджеті України склала всього 17%, в той час, коли в 1993 р. вона становила 35%, За останні 5-7 років його частка у ВВП зменшилася з 8,3 до 4,9%, тоді як частка податку з доходів населення, навпаки, зросла з 2,9 до 5,3%. У 2007 p., порівняно з 2006 втрати бюджету від пільг з ПДВ зросли на 33%, їх частка у загальних податкових пільгах досягла 87%. Від ПДВ надійшло лише 92,3% запланованих коштів (на 8% менше, ніж у 2002 p.), тоді як ВВП зріс на 9,3%, обсяги промисловості – на 15,8%, товарообігу – на 20%.

Поряд з тим на фоні зменшення надходжень від ПДВ до бюджету стрімко зростають заявки на його відшкодування. За 5 років вони зросли утричі: із 33,2 млрд. гри нарахованого ПДВ до відшкодування заявлено 21 млрд. грн., або майже 70%, хоча надходження до бюджету збільшилися лише у 1,5 рази.

Правоохоронними органами виявлено понад 5 тис. спроб безпідставно отримати відшкодування ПДВ з бюджету на суму понад 1,1 млрд. грн., що складає майже 10 частину усього зібраного податку. З 1997 р. до закону про ПДВ було внесено понад 150 змін, які лише погіршили правове поле його застосування.

На сьогодні ПДВ є одним із найбільш забюрократизованих податків, а відтак сфера стягування і відшкодування ПДВ – корумпована. Дефіцит коштів для відшкодування призводить до зловживань і корупційних дій. До протиправних операцій по привласненню значиш обсягів бюджетних коштів за рахунок незаконного відшкодування податку на додану вартість все більш активно втягуються корумповані працівники правоохоронних і контролюючих органів.

Одним із головних чинників, що негативно впливає на мобілізацію до бюджету податку на додану вартість, є збільшення протягом двох останніх років обсягів експортних операцій, які обчислюються за нульовою ставкою, існування спеціальних режимів оподаткуванні) сільгосп-товаровиробників та переробних підприємств і т. ін. Вказані обставили дали змогу окремим суб’єктам підприємницької діяльності, використовуючи недоліки податкового законодавства, застосовуючи схеми маніпуляції товаром, використовувати схеми фіктивного експорту. За орієнтовними підрахунками ДПА України, псевдоекспортні операції можуть становити 10-20% всіх експортних операцій.

Вагомим чинником, який впливає на стабільне надходження податку на додану вартість, є пільги для суб’єктів підприємницької діяльності по його сплаті. Чинне законодавство передбачає понад 40 видів пільг, зокрема, соціальної спрямованості для підтримки окремих підприємств та галузей.

Аналіз матеріалів, пов’язаних з незаконним відшкодуванням ПДВ, дозволяє виділити наступні схеми та механізми ухилення від сплати податку на додану вартість та одержання незаконного бюджетного відшкодування при проведенні фіктивних експортних операцій шляхом:

Безпідставного застосування нульової ставки ПДВ та акцизного збору при проведенні зовнішньоекономічних операцій;

Придбання товарно-матеріальних цінностей у “транзитних” і тіньових економічних структур по значно завищених цінах з наступним їх експортом за кордон;

Експорту товарно-матеріальних цінностей за штучно завищеними цінами з використанням “транзитного” каналу;

Проведення експортних операцій за штучно завищеними цінами з застосуванням штучного виробництва товарів, які експортуються.

Недоліки податкового законодавства і, практично, безсистемне та економічно необгрунтоване надання пільг призводить до того, що основний податковий тягар перекладається на сумлінних платників податків, податкове законодавство втрачає функції стимулювання підприємницької діяльності. Як наслідок, через існуючу систему сплати ПДВ держава недораховує мільярди бюджетних надходжень.

Таким чином, при подальшому зволіканні розв’язання проблеми ПДВ в економіці будуть залишатися й виникати безліч інших проблем – від тінізації, корупції і дебіторсько-кредиторської заборгованості до гальмування процесів економічного зростання та розвитку експорту.

На жаль, поки що господарські суди стоять осторонь проблем відшкодування державі бюджетних коштів, які незаконного шляхом відшкодуванням ПДВ з бюджету перераховувались суб’єктам господарювання, що здійснювали зовнішньоекономічні операції. В судовому порядку майже не розглядаються питання визнання недійсними рішень органів ДП1 про незаконне відшкодування податку на додану вартість. Безумовно, що виявлення таких фактів покладено на правоохоронні органи, які порушують щорічно майже 220 кримінальних справ за фактами зловживання службовими особами органів ДПІ шляхом нанесення бюджету держави збитків незаконним відшкодування ПДВ. В той же час при розгляді таких кримінальних справ не слідчими органами лише в окремих випадках подаються цивільні позови про відшкодування нанесення державі збитків.

З огляду на задокументовані факти протиправної діяльності основними механізмами незаконного відшкодування або мінімізації сум ПДВ є:

– застосування схем мінімізації податків і незаконне відшкодування ПДВ в результаті проведення експортних операцій по штучно завищених цінах, в т. ч. з “невластивою” продукцією;

Факти зловживань службових осіб ДПА області та їх сприяння у сфері адміністрування ПДВ;

Незаконне створення податкового кредиту по ПДВ за результатами контрабандної діяльності, зокрема надання митним органам неправдивої інформації про фактичну кількість та вартість імпортованих товарів;

– розкрадання бюджетних коштів шляхом безпідставного відшкодування ПДВ внаслідок надання податкових декларацій, що містили завідомо неправдиві відомості про результати фінансово-господарської діяльності;

– ухилення від сплати ПДВ при розрахунках за здійснені операції без відображення в податкових деклараціях зобов’язань по ПДВ;

– ухилення від сплати ПДВ шляхом документального оформлення до податкового кредиту сум ПДВ за результатами проведення фінансовогово-господарських операцій з суб’єктами, які мають ознаки фіктивності та за участю підставних осіб;

– розкрадання бюджетних коштів шляхом незаконного відшкодування ПДВ внаслідок надання фіктивних декларацій по ПДВ за результатами фінансових операцій з С ПД, які раніше були ліквідовані за рішенням суду

Для більш ефективного застосування заходів для повернення незаконно відшкодованого податку на додану вартість, незаконно перерахованого суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, необхідно в законодавчому порядку удосконалити процедуру примусового стягнення коштів, незаконно відшкодованих суб’єктам господарювання. Поряд з цим у Законі “Про судоустрій України” необхідно передбачити механізм взаємодії господарських судів з правоохоронними органами і прокуратурою при вирішенні питань щодо відшкодування нанесених державі збитків.

З метою більш ефективного процесуального документування фактів незаконного відшкодування ПДВ необхідно розробити та затвердити методику прогнозування надходжень податку на додану вартість за результатами аналізу обсягів обігу та споживання товарів (робіт, послуг) і категорій споживачів з урахуванням поточних та перспективних обсягів експортно-імпортних операцій, особливостей функціонування відповідних галузей економіки, пільг з цього податку, а також сум податку, заявлених до відшкодування з Державного бюджету України, і заборгованості з бюджетного відшкодування сум податку.

Цьому сприятиме створення єдиної інформаційної бази даних Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

Зазначене свідчить, що у бюджетній сфері залишаються характерними значна криміногенність та корумпованість, що вимагає вжиття правоохоронними органами додаткових зусиль, спрямованих на досягнення позитивних змін у забезпеченні правомірності використання та розпорядження бюджетними коштами.

Розвиток негативних тенденцій у бюджетній сфері, з одного боку, обумовлений низьким рівнем відповідальності керівників деяких державних органів, установ та організацій при використанні бюджетних коштів, корупційними проявами з боку посадових осіб різних рівнів, а з іншого – спрямуванням злочинності до розкрадання бюджетних коштів з використанням протиправних механізмів, які певною мірою, зумовлені недосконалістю чинного законодавства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Економічна злочинність в Україні – Кравчук С. Й. – 4.2. Тенденції криміналізації бюджетної сфери