Економічна теорія управління фірмою – Іванова Н. Ю – 1.4. Аналіз виробництва
Після того, як фірма визначилася із товаром, який вона планує виробляти, необхідно визначитися із технологією виробництва цього товару, тобто виробничою функцією.
Згадаємо, що під виробничою функцією розуміють взаємозалежність “витрати-випуск” між одним або декількома виробничими факторами і випуском продукції. Ця взаємозалежність аналізується з метою:
1) визначення ефективного сполучення виробничих факторів, що забезпечують конкретний (заданий) обсяг виробництва;
2) визначення максимального можливого обсягу виробництва за умов заданої кількості і структури виробничих факторів.
Роль менеджера в організації виробничого процесу полягає у забезпеченні:
1) реалізації виробничої функції;
2) оптимального обсягу виробництва.
Тобто завдання менеджера – це забезпечення діяльності фірми в оптимальній точці виробничої функції (оптимальному режимі).
Слід звернути увагу на те, що спираючись на виробничу функцію, можна вивести функцію витрат за умов, що ціни на виробничі фактори відомі. Таким чином виробнича функція сильно впливає на фінансовий стан фірми, а отже, дослідження виробничих функцій є дуже важливим.
Доцільно пам’ятати, що виробнича функція відповідає деякому конкретному рівню технології. Якщо рівень технології змінюється, то змінюється і виробнича функція.
Виробнича функція, так само як і функція попиту, може бути представлена у вигляді таблиці, графічно або аналітично у вигляді рівняння:
Важливо пам’ятати, що виробнича функція відповідає певній технології. Якщо технологія виробництва продукції змінюється, то змінюється і виробнича функція. Крім того на будь-який заданий момент часу виробничі фактори можна розділити на дві категорії: постійні фактори виробництва і змінні фактори виробництва.
Постійні фактори виробництва – це такі фактори, кількість яких не може бути змінена протягом періоду, що досліджується. Зазвичай до них відносять такі капітальні ресурси, як земля, будівлі, приміщення, устаткування. Оскільки в довгостроковій перспективі всі виробничі фактори можуть змінюватися, то постійні фактори виробництва, як поняття, розглядаються протягом короткого періоду часу, а саме поняття “короткостроковий період” розглядають як період, протягом якого якісь виробничі фактори залишаються незмінними (фіксованими).
Змінні виробничі фактори – це ті ресурси, кількість яких безпосередньо пов’язана із рівнем виробництва. Інакше, кількісна зміна будь-якого змінного виробничого фактора веде до кількісної зміни рівня виробництва. Типовими представниками змінних виробничих факторів є сировина, матеріали, праця виробничих працівників, електроенергія на виробничі потреби і т. ін.
Таким чином, за умов спрощеної двофакторної моделі короткострокові рішення менеджера стосуються лише величини праці, яка використовується у виробничому процесі. Іншими словами, короткострокова виробнича функція є функцією праці, оскільки капітал – фіксована величина. Приклад такої функції та її складових наведено в табл. 1.1 (стовпчики 1, 2, 3).
Таблиця 4.1
Виробнича функція
Найважливішою складовою, що впливає на прийняття управлінських рішень, є продуктивність виробничих ресурсів. Найчастіше менеджери використовують такі показники продуктивності: загальний обсяг виробництва, середній продукт праці (середня продуктивність праці) і граничний продукт праці (гранична продуктивність праці).
Загальний обсяг виробництва (TP – Total Product) – це максимально можлива кількість виробленої продукції за умов заданої
Кількості ресурсів. Наприклад, загальний обсяг виробленої продукції за умов 6 одиниць праці складає 60 одиниць.
На рис. 1.2 показана залежність між загальним обсягом виробництва, середнім продуктом праці і граничним продуктом праці, а також еластичністю виробництва. Аналіз рис. 1.2 дозволяє зробити декілька важливих висновків.
Рис. 1.2. Загальний, середній та граничний продукти змінного фактору
Закон спадної граничної віддачі. Як видно з рис. 1.2, за умов заданої технології виробництва і фіксованого капіталу додаткова одиниця праці приводить до збільшення обсягу виробництва. Однак, починаючи з певного моменту, додаткове зростання кількості праці веде до зменшення обсягу виробництва. В нашому прикладі максимальне значення обсягу виробництва досягається, коли фірма використовує сім одиниць праці. Однак восьма одиниця праці вже нічого не додає до обсягу виробництва, а використання дев’ятої одиниці веде до зменшення загального обсягу виробництва. Така ситуація пояснюється законом спадної граничної віддачі, який говорить, що починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад праці) до фіксованого ресурсу (наприклад капіталу) дає додатковий (граничний) продукт, який зменшується у розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Співвідношення між загальним обсягом виробництва і граничним продуктом, а також співвідношення між середнім продуктом і граничним продуктом підпорядковуються дії закону спадної граничної віддачі.
Виробництва при одному змінному факторі. Іншими словами, максимальна ефективність виробництва досягається за такого конкретного значення змінного фактора, коли сам цей змінний фактор може бути використаним найбільш ефективно за умови, що інші виробничі фактори залишаються сталими.
Три стадії виробництва. Рис. 1.2 також ілюструє три стадії виробництва.
1 стадія. Ця стадія охоплює інтервал від 0 до максимального значення середнього продукту AРЬ. На цій стадії виробництва постійні фактори виробництва впроваджуються у відповідний процес у надмірній кількості по відношенню до змінного фактора. Це означає, що обсяг виробництва може бути збільшено за рахунок збільшення змінного фактора. Оскільки мірою ефективності є AРЬ, то ефективність виробництва досягається за рахунок зростання змінного фактора.
У межах стадії 3 коефіцієнт еластичності виробництва менший за одиницю (ЕР < 0). Це означає, що зміна змінного фактора на 1% веде до зміни обсягів виробництва менше ніж на 1%.
Правило оптимального найму робочої сили за умов одного змінного фактора. Аналізуючи співвідношення граничного і середнього
Продуктів праці, ми зазначили, що максимальна ефективність досягається в точці, де МРL = AРL. Однак це не означає, що ця точка відповідає отриманню максимального прибутку. Для того, щоб визначити найбільш рентабельний рівень виробництва, визначимо зміст таких категорій, як граничний дохід і граничний продукт у грошовому вимірі.
Граничний дохід (МRQ) – це додатковий дохід, який отримує фірма від продажу однієї додаткової одиниці продукції. Він визначається так:
2. Виробнича функція Леонтьєва передбачає, що співвідношення між ресурсами є сталим:
Приклад. Нехай b=с=1, К – кількість друкарських машинок, L – кількість друкарок. Виробнича функція така, що за 1 год. одна друкарка на одній машинці готує один стандартний документ, 2 друкарки і 2 машинки готують 2 документи. Скільки документів за 1 год. роботи можуть підготувати 1 друкарка і 5 друкарських машинок? Відповідь: 1 документ, оскільки 4 машинки не експлуатуються.
Виробнича функція Леонтьєва має такий вигляд:
3. Виробнича функція Кобба-Дугласа знаходиться між лінійною функцією і функцією Леонтьєва і має вигляд:
Рис. 1.6. Виробнича функція Кобба-Дугласа
Знання форми виробничої функції дозволяє менеджеру отримати необхідну інформацію щодо граничних і середніх продуктів виробничих факторів, еластичності окремих факторів виробництва, а також їх оптимального залучення.
Можливості використання виробничих функцій розглянемо на прикладі функції Кобба-Дугласа, яка містить два фактори: працю і капітал. Отже:
3. Можна визначити коефіцієнти еластичності для окремих факторів виробництва:
4. Якщо відома виробнича функція, то можна використовувати її для оптимізації залучення факторів виробництва, наприклад робочої сили.
Правило найму робочої сили за умов мінімізації витрат має вигляд:
Це означає, що для досягнення мінімального значення витрат виробництва фірма має наймати таку кількість робітників, щоб співвідношення граничного продукту праці до однієї грошової одиниці ціни праці дорівнювало співвідношенню граничного продукту капіталу до однієї грошової одиниці ціни капіталу і т. ін.
5. Знаючи виробничу функцію, можна використати її для визначення ефекту масштабу (тобто визначення залежності доходу від масштабу виробництва).
Економічна сутність ефекту масштабу полягає у тому, що зростання величини виробничих факторів у якусь кількість разів (К) приводить до зростання кількості продукції в h разів.
Якщо h>r, то працює додатній ефект масштабу, якщо h=r, то говорять про незмінний ефект масштабу і якщо h<r, то діє від’ємний ефект масштабу. Поняття однорідності виробничої функції. Пропорційне збільшення виробничої функції означає множення кожного параметра функції на деякий множник к, якщо потім це К може бути винесене за дужки, то говорять, що ця функція є однорідною функцією n-порядку, де величина П – показник ступеня к після того, як його винесли за дужки. Наприклад:
А)
(2 votes, average: 4,50 out of 5)