Економічна теорія. Політекономія – Семененко В. М. – 3.2. Типологізація і порівняння економічних систем
Сучасна економічна наука пропонує багато класифікацій економічних систем залежно від їхньою поділу за найхарактернішими ознаками.
Зокрема, аналіз і порівняння економічних систем здійснюється за формаційним, пофазним, інституціональним і загально цивілізаційним підходами.
Найбільшого поширення набули формаційні і цивілізаційні підходи до розуміння періодизації процесу економічного розвитку (рис. 3.3).
Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і його послідовниками. Суть його полягала в тому, що продуктивні сили в сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва в поєднанні з політичною надбудовою суспільства – соціально-економічну формацію. Формаційний підхід передбачає те, що розвиток суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва на інший: Первіснообщинний à рабовласницький à феодальний à капіталістичний à комуністичний.
Формаційний підхід виходить із того, що вирішальна роль у суспільстві належить:
– процесу виробництва;
– відносинам власності;
– протиріччям між продуктивними силами і виробничими відносинами.
На думку вітчизняних економістів (див. економічна теорія – “Політекономія”: Підручник за редакцією В. Д. Базилевича. – К., 2005), формаційний підхід має ряд недоліків:
По-перше, п’ятиланкова періодизація розвитку суспільства не має всеохоплюю-чого характеру.
По-друге, формаційний підхід зводить розвиток суспільства лише до розвитку матеріального виробництва.
По-третє, формаційний підхід абсолютизує класову конфронтацію. По-четверте, Він припускає певну переривність природно-історичного процесу. В основі цивілізаційного підходу лежать такі принципи:
– відмова від класових конфронтаційних оцінок;
– пізнання системи в єдності її економічних і соціокультурних елементів;
– посилення людського фактора в суспільному розвитку;
– еволюційність розвитку суспільства – найпоширеніший принцип у сучасних умовах. Відповідно до нього еволюція економічних і суспільних систем розглядається у значно ширших межах – від цивілізації до цивілізації, наприклад, за такою схемою:
До індустріальне à індустріальне à постіндустріальне суспільство
(Д. Гелбрейт, А. Арон ).
Цивілізаційний підхід, не заперечуючи в принципі формаційного підходу, звертає основну увагу на накопичення матеріального і духовного багатства, він поєднує в собі переваги формаційного і цивілізаційного підходу до типології економічних систем, не виключаючи їх тривалого співіснування.
Сучасна економічна теорія диференціює економічні системи також за ступенем розвинутості ринкового механізму координації господарських процесів. Вона охоплює п’ять основних ідеальних типів сучасних економічних систем.
Традиційна економічна система. Це тип системи, в якій :
– виробництво, розподіл, обмін грунтуються на традиціях і звичаях;
– низький рівень розвитку продуктивних сил, технічного прогресу, продуктивності праці;
– низький рівень споживання;
– темпи зростання населення перевищують темпи зростання виробництва благ;
– низький культурний рівень населення і високий рівень безграмотності;
– низький рівень відтворення ВВП (валового внутрішнього продукту);
– кастовість, наслідування визначають економічну роль і місце індивіда;
– релігійні, кастові цінності первинні щодо нових форм економічної діяльності.
Командна (планомірно-організована) система характеризується :
– пануванням суспільної власності у формі державної;
– планомірною формою організації суспільного виробництва, централізацією управління;
– відсутністю конкуренції між товаровиробниками;
– пануванням виробництва над споживанням;
– монополією державного управління економічної та політичної влади;
– неможливістю економічного вибору й розвитку підприємництва;
– повною зайнятістю і високим соціальним захистом.
Перехідна економічна система:
– їй властивий динамічний нерівноважний стан перетворень усієї системи соціально-економічних відносин до нової організації господарського життя;
– вона поєднує в собі традиційні та нові якості, різні способи господарювання. Не випадково її ототожнюють зі змішаною економікою.
Змішана економічна система. Для неї характерно:
– Взаємодія ринку і плану (новий механізм господарювання);
– соціальна орієнтація ринкової економіки;
– значне розширення державного контролю і регулювання на основі державних витрат, державної власності;
– державне програмування суспільного виробництва, індикативне планування;
– панування корпоративної, акціонерної та колективної власності;
– високий рівень розвитку продуктивних сил і наявність розвинутої інфраструктури суспільства.
Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується:
– пануванням приватної власності;
– організацією суспільного виробництва на основі досконалої конкуренції;
– втручанням в економічні процеси мінімального і виваженого;
– метою, мотивом виробництва є прибуток;
– свободою вибору підприємницької діяльності, особистою свободою всіх економічних суб’єктів;
– усі мікро – та макроекономічні процеси (розподіл ресурсів ціноутворення, розподіл доходів) регулюються ринковим механізмом;
– втручання в економічні процеси мінімальне і виважене.
Ринкова економіка вільної конкуренції проіснувала приблизно до першої третини XX ст.
Сучасна ринкова система – це така економічна система, яка поєднує в собі різні форми власності та два механізми регулювання: ринковий і державний. У кожній сучасній ринковій країні співвідношення між ринковим і державним регулюванням неоднакове. В одних країнах держава відіграє меншу роль в регулюванні економіки, у інших – більшу. Так, прикладом активного втручання держави в економіку є японська модель. Американська модель характеризується незначним втручанням держави в економіку.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)