Економічна теорія: Політекономія – Базилевич В. Д. – Вплив фінансових криз на економічну кон’юнктуру
70-ті роки XX ст. засвідчили згубний вплив на економіку не тільки циклічних, а й нециклічних коливань. Нециклічні коливання, на відміну від циклічних коливань, не мають чітко визначеного періоду повторюваності. Прикладом останніх стали структурні кризи:
– нафтова (енергетична);
– сировинна;
– фінансова (валютна);
– екологічна.
Риси структурних криз:
– є наслідком диспропорції між окремими сферами та галузями економіки;
– мають затяжний характер;
-часто не збігаються з циклічними кризами;
– впливають на циклічні кризи, спотворюючи традиційну картину циклічного розвитку.
Наприклад, нафтова криза 1974-1975 рр. проявилась у стрімкому зростанні світових цін на нафту та нафтопродукти, але всупереч традиційній реакції попиту на зміну цін, попит на нафту та її продукти переробки зріс, а пропозиція продовжувала відставати від попиту. Як наслідок, ця криза значно поліпшила стан Краін-експортерів Та Погіршила Стан Країн – імпортерів Нафти.
Але це тільки один бік справи. З іншого боку, енергетична криза спонукала до зміни структури економіки, зменшення енергомістких виробництв, запровадження енергозберігальних технологій.
Аналогічно складається ситуація в Україні й інших енергетично залежних від імпорту країнах.
Фінансові кризи Проявляються у формі розладу фінансової системи, якому властиві:
-стрімке зростання рівня інфляції;
– криза неплатежів;
-різке коливання валютних курсів та курсів цінних паперів; — відплив із країни іноземного капіталу;
– стрімке зростання дефіциту державних бюджетів;
– надмірні урядові зовнішні борги тощо.
У кінці XX ст. фінансові кризи охопили Мексику (1994- 1995), країни Південно-Східної Азії (1997), Росію (1998), Латинську Америку (1999-2001).
Вплив фінансових криз на економічну кон’юнктуру
Валютно-фінансові кризи є відображенням суперечностей розвитку світової економіки. В умовах глобалізації фінансові кризи в одному регіоні (чи в окремій країні, що має розгалужені могутні фінансові потоки у світовій системі) втягують у кризову ситуацію багато інших країн. Тому міжнародні фінансові організації та США, найбагатша країна світу, надають допомогу країнам, що опинились у скрутному фінансовому становищі, рятуючи, насамперед, капітали найбагатших країн світу.
Така ситуація справляє додатковий негативний вплив на економіки країн, які зазнали фінансових криз. Приватний капітал великих розвинутих країн, спрямований у країни третього світу в гонитві за надприбутками, не боїться ризику, оскільки впевнений, що у випадку фінансової кризи отримає допомогу від уряду США та міжнародних фінансових організацій, а руйнівні наслідки криз будуть більшим тягарем для слаборозвинутих країн.
Чинники, що зумовлюють фінансові кризи:
– постійні позики держави для реалізації довгострокових проектів на ринках короткострокових кредитів без належного страхування та хеджування;
– дотримання центральними банками країн-позичальників фіксованого валютного курсу посилює рівень ризиковості;
– отримання допомоги від МВФ зобов’язує дотримуватися вимог і рекомендацій цього Фонду, що посилює залежність від нього та загострення кризової ситуації.
Екологічні кризи
Екологічні кризи є проявом суперечності між економічними потребами суспільства, які невпинно зростають, та обмеженими можливостями довкілля компенсувати завдані економічною діяльністю людини збитки.
За походженням вони бувають Двох типів:
– спричинені природними процесами (повені, суховії, землетруси, виверження вулканів, зіткнення Землі з астероїдами, зміна магнітного поля Землі тощо);
-спричинені економічною діяльністю (забруднення атмосфери, водного басейну та грунтів відходами виробництва).
Шкода, завдана довкіллю, є настільки небезпечною, що уряди країн та міжнародні організації запроваджують певні обмеження. До таких обмежень належать: граничнодопустимі норми шкідливих викидів в атмосферу; застосування технологій із замкнутим виробничим циклом; впровадження податків за право забруднювати довкілля; заборона здійснювати види діяльності, що завдають шкоди довкіллю.