Економічна теорія: Політекономія – Базилевич В. Д. – Показники соціальної ефективності виробництва
Сучасна економічна теорія і світова практика господарювання оцінюють результати функціонування економіки країн двома способами: Економічним зростанням і ефективністю суспільного виробництва. Ці поняття близькі та взаємопов’язані одне з одним, проте не тотожні.
Економічне зростання – це розвиток національної економіки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним приростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).
Ефективність виробництва – категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.
Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних характеристик господарської діяльності людини. Вона має багатоаспектний та багаторівневий характер.
Розрізняють ефективність процесу відтворення в цілому та окремих його фаз: виробництва, розподілу, обміну та споживання. Виокремлюють ефективність всього народного господарства, окремих його галузей, підприємств та ефективність господарської діяльності окремого працівника. Беручи до уваги інтенсивний розвиток міжнародних інтеграційних процесів, визначають ефективність зовнішньоекономічних зв’язків та світового господарства.
Все це дає змогу зробити висновок про те, що ефективність-це не випадкове явище, а закономірний, стійкий, об’єктивний процес функціонування економіки, що набув рис економічного закону. Він може бути сформульований як закон підвищення ефективності суспільного виробництва. Найбільший простір для дії цей закон отримує в умовах інтенсивного типу економічного зростання, який є характерним для економіки розвинутих країн.
В економічній теорії та практиці розрізняють Економічну І Соціальну ефективність виробництва (рис. 5.9).
Рис. 5.9. Види ефективності виробництва
Рівень ефективності суспільного виробництва визначається за допомогою системи показників.
У найзагальнішій методологічній формі економічна ефективність суспільного виробництва визначається як співвідношення “результати – витрати” За формулою:
Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характеризує ефективність усіх сукупних витрат, які припадають на випуск одиниці продукції. Тому для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосовується система конкретних показників: Продуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріале-віддача; матеріаломісткість; капіталомісткість; еколого-ефективність (рис. 5.10).
З метою визначення рівня і динаміки продуктивності праці її оцінюють різними показниками.
Продуктивність праці на мікрорівні Визначається як відношення обсягу виробленої продукції до кількості робітників, зайнятих у її виробництві, або до кількості відпрацьованих людино-годин за певний проміжок часу.
Рис. 5.10. Показники економічної ефективності
Продуктивність праці на макрорівні Визначають як відношення національного доходу до середньої чисельності працівників, зайнятих у його створенні.
Трудомісткість – це показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції.
Фондовіддача – це показник, який характеризує ефективність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів. Він розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів.
Фондомісткість – це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.
Матеріаловіддача Характеризує ефективність використаних предметів праці, тобто показує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.). Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості витрачених матеріальних ресурсів.
Матеріаломісткість Є зворотним показником матеріа-ловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.
Капіталомісткість – це показник, близький до показника фондомісткості продукції. Він визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту обсягу виробленої продукції:
Де КЯ – капіталомісткість продукції; К – обсяг капіталовкладень; Д<? – приріст обсягу виробленої продукції.
Екологоефективність. Сучасна економічна наука вважає, що поряд з показниками економічної ефективності слід визначати й ефективність природокористування суб’єкта господарювання за допомогою показника еколого-економічної ефективності (Е) За такою формулою:
Де Е0- загальноекономічний ефект суб’єкта господарювання; А – вартість природоохоронних заходів; В – втрати від пошкодження природного середовища; С – вартість природних ресурсів.
Рентабельним може вважатися лише таке виробництво, у якого еколого-економічний ефект є додатною величиною.
Означені показники економічної ефективності виражають лише окремі характеристики результативності господарської діяльності підприємства. Для визначення його ефективності в цілому з урахуванням одночасного впливу всіх факторів виробництва застосовується Інтегральний показник ефективності, Який розраховується за формулою
Де ії-ефективність виробництва; П – обсяг виробленої продукції; Р – затрати робочої сили (живої праці); М – витрати матеріалів; Ф – витрати основних виробничих фондів; у – коефіцієнт переведення витрат одноразових вкладень в основні фонди.
Вона характеризує зв’язок між кількістю одиниць ресурсів, що застосовуються у процесі виробництва, та одержаною кількістю будь-якого продукту (результату діяльності). Більша кількість продукту, отримана за певного обсягу витрат, означає підвищення ефективності. Менший обсяг продукту за певної кількості витрат вказує на зниження ефективності.
Зазначені розрахунки показників ефективності необхідні для прийняття тих чи інших оптимальних рішень.
По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів ресурсів і витрат, здійснюваних організаційно-технічних заходів і загальної результативності виробничо-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду.
По-друге, за їх допомогою обгрунтовують і визначають найкращі варіанти господарських рішень щодо застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості й оновлення асортименту продукції тощо.
У зарубіжній науковій літературі економічне поняття “ефективності” тісно пов’язане також з Альтернативним вибором Використанням ресурсів. За такого підходу ефективність розглядається як відношення того, що підприємство справді виробляє (реалізує), до того, що воно могло б зробити (реалізувати) за наявних ресурсів, знань і можливостей. У такому випадку альтернативою виступає вибір різних видів діяльності, а в основу оцінки ефективності покладена порівняльна перевага між отриманим і упущеним прибутком. Останній уособлює дохідні види діяльності, від яких підприємству, зважаючи на різноманітні причини, довелось відмовитись. При цьому може бути дві причини неефективної діяльності підприємства. Перша – зайві витрати (велика кількість відходів), друга – неефективна система їх вибору і розподілу, коли ресурси неправильно розподілені між різними типами діяльності.
Показники соціальної ефективності виробництва
Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної, кінцевої мети – служити споживачу, задовольняти особисті потреби кожної людини (рис. 5.11).
Рис. 5.11. Показники соціальної ефективності виробництва
Рівень життя – це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країни в конкретно-історичний період.
Він визначається рівнем фактичного споживання матеріальних і духовних благ та послуг на Душу Населення, на одну сім’ю, а також його відповідністю національному соціальному стандарту – прожитковому мінімуму.
Прожитковий мінімум – це вартісна величина набору продуктів харчування достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров’я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Законом України прожитковий мінімум на 2005 р. на одну особу встановлено в обсязі 423 грн на місяць. Це соціальний орієнтир для формування величини мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії та інших соціальних виплат.
Прожитковий мінімум відображає так звану Межу бідності населення, За якою настає деградація особистості.
У розвинутих країнах існує і такий показник, як Якість життя населення, Сформований на основі так званих індексів розвитку людини (ІРЛ), який характеризують:
– обсяг реального ВВП на душу населення;
– середню тривалість життя;
– рівень грамотності населення;
– середню тривалість навчання в країні.
Ці чотири стандарти (ІРЛ) використовуються у світовій практиці експертами ООН для встановлення відповідності рівня життя, освіченості і довголіття країни міжнародним стандартам.
Крім того, для аналізу стану її прогнозування соціально-економічної ситуації в країні розраховують й інші показники:
– рівень мінімальної погодинної заробітної плати;
– рівень безробіття;
– межу бідності;
– коефіцієнт народжуваності;
– рівень охорони здоров’я;
– рівень фізичного розвитку людини;
– якість і комфортність житла;
– тривалість робочого тижня;
– кількість вільного часу та наявність можливостей його раціонального використання;
– умови праці та ц безпеки;
– ступінь розповсюдження засобів зв’язку та комунікацій;
– стан і екологічна місткість навколишнього середовища тощо.
Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв’язок. Економічна ефективність є матеріальною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу, соціальний розвиток суспільства (зростання добробуту народу, його освітнього й культурного рівня, свідомого ставлення робітників до праці та ін.) суттєво впливає на підвищення ефективності суспільного виробництва.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)