Економічна теорія: Політекономія – Базилевич В. Д. – § 7. Персональний розподіл доходів. Сімейні доходи, їх рівень, джерела і структура
Персональний розподіл доходів – це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім’ями або домогосподарствами. Аналіз персонального розподілу доходів дає можливість виявити фактори, що визначають рівень і структуру доходів окремих сімей.
Фактори, що впливають на структуру сімейних доходів:
– розмір грошових доходів членів сім’ї;
– наявність чи відсутність безплатних і пільгових благ; – рівень цін на споживчі економічні блага;
– обсяг податків;
– наявність чи відсутність безробітних у сім’ї;
-ступінь соціальної захищеності;
-тривалість робочого дня працюючих у ринковому секторі;
– наявність чи відсутність доходів від власності, що функціонує незалежно від власника;
– наявність та число утриманців тощо.
Сімейний дохід – сума доходів свідомо організованої на основі родинних зв’язків та спільності побуту невеликої групи людей, життєдіяльність яких спрямована на реалізацію соціальних, економічних та духовних потреб індивідів, сім’ї.
Сімейний дохід – економічна основа відтворення сім’ї.
Є різні джерела формування сімейних доходів:
– власність на ресурс “праця”, який не має відособленого від власника існування і забезпечує доходи у фірмах: заробітна плата, доходи від особистого підсобного господарства, від індивідуальної та кооперативної трудової діяльності, нормальний прибуток підприємця, гонорари;
-власність на ресурси, що мають відокремлене від їх власника існування, забезпечує такі форми доходів: процент, рента, орендна плата, прибуток, дивіденди тощо;
-державні трансфертні виплати (пенсії, допомоги, безплатні послуги в галузі освіти та охорони здоров’я, пільги тощо);
-інші джерела (спадщина; дарування; виграші і т. ін.)
Про рівень життя населення свідчить не тільки рівень сімейних доходів, а й напрямки їх використання, до яких належать:
-придбання економічних благ довгострокового користування (квартир, меблів, електропобутової техніки, затрати на освіту, довгострокове страхування життя тощо);
-придбання економічних благ поточного споживання (одяг, їжа, оплата комунальних послуг з охорони здоров’я, транспортних та інших послуг);
-сплата податків та обов’язкових неподаткових платежів;
-придбання цінних паперів, нерухомості та іншого майна з метою збереження цінності заощаджень або ж з метою отримання додаткових доходів на заощаджені кошти;
– інші витрати.
Рівень сімейних доходів не повинен бути нижчим Прожиткового мінімуму, Який має дві форми прояву: фізіологічний та соціальний.
Фізіологічний мінімум Враховує витрати на задоволення найнагальніших фізіологічних та фізичних потреб, включаючи витрати на оплату основних послуг (комунальних, транспортних і т. ін.) практично виключаючи придбання одягу, взуття та інших непродовольчих товарів з розрахунку, що на фізіологічний мінімум сім’я живе короткий час, і вона має необхідне житло, одяг, взуття та інші необхідні в побуті речі.
Соціальний мінімум, Крім фізіологічного, включає також затрати на задоволення мінімальних духовних і соціальних потреб, які суспільство визначає (нормує) як такі, що забезпечують прийнятний для суспільства рівень життя.
Доходи населення в ринковій економіці виконують такі функції:
1) добробуту – забезпечують певний рівень життя населення;
2) Мотиваційну – сприяють ефективному включенню до виробничого процесу шляхом створення системи нових стимулів;
3) соціальну – Формують відповідну якість життя, що охоплює умови праці, життя і відпочинку, соціальні гарантії та забезпеченість, охорону правопорядку і дотримання прав людини, природно-кліматичні умови і стан навколишнього середовища, наявність вільного часу й можливості його ефективного використання, а також суб’єктивні відчуття спокою, комфортності та стабільності.
Чим бідніша країна, тим більша частка сімей, що проживають у межах фізіологічного мінімуму.
Звісно, що найважливіше значення для забезпечення фізіологічного життя людини має харчування. Чим вища частка затрат на харчування у загальній структурі витрат домогосподарства (сім’ї), тим нижчий його добробут. Це означає, що структура витрат сім’ї є важливим показником економічного розвитку країни.
Німецький статистик Ернст Енгель дослідив ще в XIX ст. структуру споживання сімей з різними рівнями доходів і виявив емпіричну залежність, яка потім отримала назву закону Енгеля.
Зміст закону Енгеля полягає в тому, що частка національного доходу, витрачена на продукти харчування, вважливим індикатором добробуту. Чим менша ця частка, тим вищий добробут.
Зі зростанням доходів домогосподарств частка витрат на харчування зменшується; частки витрат на одяг, житло та комунальні послуги зазнають незначних змін, а частки витрат на задоволення соціальних та культурних благ суттєво зростає.
Згідно з Законом України “Про прожитковий мінімум” норматив прожиткового мінімуму формується з розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення. Прожитковий мінімум є індикатором визначення Межі бідності В суспільстві й відбиває якісний перехід між різними рівнями споживання.
Прожитковий мінімум розділяє сім’ї (домогосподарства, окремих осіб) на дві умовні групи за рівнем споживання – Забезпечених Та Малозабезпечених,
В умовах становлення ринкового середовища в економіці України внаслідок взаємозумовленої дії об’єктивних та суб’єктивних факторів формування доходів населення характеризується такими тенденціями:
– розширенням структурних складових сімейних доходів; – поглибленням розриву між номінальними доходами і доходами, що є у розпорядженні;
-слабким і нестійким зростанням факторних доходів; – домінуванням перерозподільчих процесів у створенні доходів;
-зростанням частки доходів від реалізації продукції особистого підсобного господарства;
– натуралізацією частки отриманих доходів;
– тінізаціею доходів з метою ухилення від сплати податків.
Досягнення оптимальної структури і рівня сукупних сімейних доходів є одним із найбільш актуальних завдань сучасної політики держави, але ці проблеми є об’єктом аналізу іншої теми.
Навчальний Тренінг
Основні терміни і поняття
Дохід. Види доходів. Номінальні та реальні доходи. Заробітна плата. Форми заробітної плати. Системи заробітної плати. Мінімальна заробітна плата. Прожитковий мінімум. Фізіологічний мінімум. Індекс розвитку людини. Факторні доходи: заробітна плата, рента, процент, прибуток економічний, прибуток нормальний. Функціональний розподіл доходів. Персональний розподіл доходів. Валовий дохід. Середній дохід. Граничний дохід. Сімейний дохід. Трансфертні платежі.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)