Економічна теорія: Політекономія – Базилевич В. Д. – § 3. Основні суб’єкти ринкової економіки
Суб’єктів ринкового господарства досить багато. Це виробники і споживачі, підприємці та наймані працівники, промислові капіталісти, банкіри і торговці, власники позичкового капіталу та власники цінних паперів і т. ін. (рис. 7.4, 7.5).
§ 4. Держава як суб’єкт ринкового господарства
Реальна модель економічного устрою передбачає використання як ринкового механізму, що забезпечує ефективне функціонування економіки, так і державного механізму регулювання для вирішення низки проблем, від яких відмовляється ринок, або ринкове вирішення яких для суспільства надто дороге (рис. 7.6).
Головні завдання держави в умовах ринкових економічних систем:
– правове забезпечення функціонування ринкового механізму;
– організація грошового обігу;
– захист і сприяння розвитку конкуренції;
– виробництво суспільних благ;
– мінімізація трансакційних витрат;
– компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій);
– стабілізація макроекономічних коливань;
Рис. 7.5. Функції суб’єктів ринкової економіки
– перерозподіл доходів через податкову систему;
– реалізація національних інтересів у світовій економіці.
Зовнішні ефекти (екстернаті) – витрати і вигоди, пов’язані з виробництвом і споживанням благ тими суб’єктами, які не є учасниками певної ринкової угоди.
Зовнішні ефекти набувають форми Позитивних І Негативних.
Позитивні ефекти Виникають у випадку, коли виробництво або споживання будь-якого блага приносить некомпенсовані вигоди третім особам.
Приклад. Затрати на обмеження і ліквідацію епідемії холери (ізоляція хворих, надання їм медичної допомоги, утримання впродовж інкубаційного періоду тих, хто мав контакт із хворими тощо) дають позитивний ефект тим, хто міг би захворіти, але уник цієї біди, не оплачуючи безпосередньо перелічених послуг з охорони здоров’я.
Негативні ефекти Виникають у випадку, коли виробництво або споживання будь-якого блага зумовлює некомпенсовані витрати третіх осіб.
Приклад. Забруднюючи довкілля, підприємство перекладає частину витрат (на застосування очисних споруд, безвідходних технологій тощо), які йому належало б здійснювати, на населення, змушуючи його таким чином витрачатися на лікування, проживати в умовах дискомфорту і т. ін., і при цьому не компенсує йому цих витрат.
Наслідком позитивних екстерналій є перевищення суспільної корисності благ над індивідуальною корисністю. Це
Рис. 7.6. Переваги та недоліки ринкової економіки
Перевищення не компенсується ринком. Тому ринок спрямовує на виробництво цього блага недостатньо ресурсів.
Наслідком негативних екстерналій є скорочення фактичних витрат підприємця, що зумовлює розширення пропозиції цих благ понад рівноважний рівень І зниження ціни порівняно з оптимальним рівнем. Тому ринок спрямовує ресурси на виробництво благ із негативним ефектом понад їх оптимальний обсяг.
Англійський економіст Артур Пігу в результаті дослідження природи екстерналій запропонував введення державою певного податку для усунення екстернальних ефектів, який відомий у науковій літературі як податок Пігу.
Американський економіст Роберт Коуз на основі вивчення екстернальних ефектів дійшов висновків, протилежних висновкам Артура Пігу. Зміст їх такий.
1. Якщо права власності законодавчо чітко визначені й люди ретельно їх дотримуються, то ніяких зовнішніх ефектів не виникає, “відмов ринку” не існує і державі немає підстав втручатися в економічне життя.
2. Зовнішні ефекти з’являються тільки там, де розмиті права власності, там же, де вони чітко визначені, зовнішні ефекти перетворюються на внутрішні.
3. Для успішної роботи ринку першочергового значення набувають трансакційні витрати (витрати використання ринкового механізму).
4. Державне регулювання виправдане тільки тоді, коли витрати, пов’язані з державним втручанням, будуть меншими, ніж витрати, пов’язані з “відмовами ринку*.
Отже, якщо наявні зовнішні ефекти спотворюють грошову оцінку витрат і вигод, що зумовлює неефективний розподіл ресурсів, то ринкова система суспільні блага не виробляє.
На відміну від звичайних благ, використання яких передбачає їх обов’язкову купівлю, суспільні блага (національна оборона, державне управління, охорона правопорядку, захист довкілля, освітлення вулиць і т. ін.) споживаються вже тому, що вони виробляються. Вигоди від використання суспільних благ мають не тільки ті, хто здійснював певні витрати на їх створення або оплачував їх споживання, а й ті, хто нічого не витрачав на це. Витрати на їх виробництво здійснюються через вилучення у формі оподаткування.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)