Економічна теорія: Політекономія – Базилевич В. Д. – § 1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства

Глава 21. ІНТЕРНАЩОНАЖЩІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ЖИТТЯ І СВІТОВИЙ РИНОК

Мир-чеснота цивілізації, війнаЇї злочин.

Віктор Гюго

§ 1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства

Світове господарство – внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками.

Етапи розвитку світового господарства:

I – кінець XIX – початок 20-х років XX ст.;

II – друга третина 20-х років – кінець 80-х років XX ст.;

III – кінець 80-х – початок 90-х років XX ст. і продовжується нині.

Світове господарство характеризується:

– зростанням інтернаціоналізації Економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

– створенням багатогранної системи Міжнародних економічних відносин;

– формуванням міжнаціональних механізмів регулювання Економічних взаємовідносин між країнами.

Економічна теорія: Політекономія   Базилевич В. Д.   § 1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства

Міжнародний поділ праці (МПП) – спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.

Економічна теорія: Політекономія   Базилевич В. Д.   § 1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства

Рис. 21.2. Форми міжнародного поділу праці

Економічна теорія: Політекономія   Базилевич В. Д.   § 1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства

Сучасний етап розвитку МПП характеризується: – розвитком спеціалізації та кооперування виробництва на-укомісткої продукції, прогресивних технологій, що зумовлює деіндустріалізацію промислово розвинених країн (скорочення у їхніх структурах виробництва базових галузей);

– поглибленням спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації;

– інтернаціоналізацією сфери послуг, тісним переплетінням продажу послуг із виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, обміном інформацією;

– загостренням конкуренції на міжнародних ринках, глобалізацією її змісту, зростанням значення інтернаціональних конкурентних переваг.

Інтернаціоналізація економіки – формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік

Економічна теорія: Політекономія   Базилевич В. Д.   § 1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства

Рис. 21.3. Форми інтернаціоналізації економік

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) – процес зближення та взаємопроникнення національних госпо-дарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму.

МЕІ має переважно регіональний характер. Форми МЕІ:

– торговельна інтеграція (створення зон вільної торгівлі) країн-учасниць;

– валютно-фінансова інтеграція (зняття обмежень на переміщення капіталів всередині угруповання, єдина валютна політика тощо);

– створення єдиного економічного простору (усунення не-тарифних бар’єрів у взаємній торгівлі).

Економічна теорія: Політекономія   Базилевич В. Д.   § 1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства

Рис. 21.5. Суб’єкти світового господарства

Провідну роль у сучасному світовому господарстві відіграють інтернаціональні промислові та банківські корпорації.

Міжнародні корпорації (МНК) – концерн або союз концернів різних країн, які домінують в одній або кількох сферах світового господарства.

Транснаціональні корпорації (ТИК) – основні суб’єкти світогосподарських зв’язків на сучасному етапі.

THK – фірми, які здійснюють основну частину своїх операцій за межами країни, в якій вони зареєстровані, – найчастіше в декількох країнах, де розміщені їхні відділення, філії, підприємства.

Транснаціональні банки (ТНЕ) – крупні банки, які виконують посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу (спираючись на мережу закордонних підприємств) і контролюють (за державної підтримки) валютні й кредитні операції на світовому ринку.

Класифікація країн світового господарства

За специфікою господарських систем:

– країни з розвиненою ринковою економікою;

– країни з ринковою економікою, що розвивається;

– країни з перехідними до ринку економіками;

– країни з неринковою економікою. За ступенем економічного розвитку:

– високорозвинені;

– середньо розвинені;

– З низьким рівнем розвитку. Крім того, нині виділяють:

– нові індустріальні країни Південно-Західної Азії та Латинської Америки;

– високодохідні нафтоекспортуючі країни;

– найменш розвинені країни.

Структура міжнародних організацій та інститутів

Спеціалізовані:

– АСС – Адміністративний комітет з координації роботи спеціалізованих закладів ООН та Міжнародного агентства з атомної енергії;

– UNPC – Комісія ООН з питань народонаселення;

– СТС – Комісія ООН з питань діяльності ТНК;

– ILO – Міжнародна організація праці та ін. Галузеві економічні об’єднання:

– IAEA – Міжнародне агентство з атомної енергії;

– ІСАО – Міжнародна організація цивільної авіації;

– UNCTAD – Конференція ООН з торгівлі і розвитку;

– IMF – Міжнародний валютний фонд;

IBRD-Міжнародний банк реконструкції і розвитку та ін. Міжнародні галузеві організації:

– OPEC – Організація країн-експортерів нафти;

– GATT – Генеральна угода з тарифів і торгівлі;

– EBRD – Європейський банк реконструкції і розвитку;

-EUROATOM-Європейське товариство з атомної енергії та ін. Міжнародні об’єднання підприємців:

– IRU – Міжнародний союз автомобільного транспорту;

– IUMI – Міжнародний союз морського страхування;

– SITA – Міжнародне товариство авіаційного електрозв’язку і т. ін.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Економічна теорія: Політекономія – Базилевич В. Д. – § 1. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства