Економічна теорія – Мочерний С. В. – Товариство з обмеженою відповідальністю
У формі товариства збережені позитивні ознаки акціонерних компаній. Так, товариство з обмеженою відповідальністю визнається юридичною особою, що несе виключно майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями. Водночас воно має переваги перед акціонерним товариством. Наприклад, згідно із законом Німеччини, у статуті товариства можуть бути передбачені й інші (крім оплати пайового внеску) зобов’язання. Широко практикується включення до статуту положень про внесення учасниками додаткових внесків до статутного капіталу; про безумовне використання учасниками товариства певних каналів збуту продукції, дотримання заздалегідь встановлених цін, надання взаємної інформації, утримання від конкуренції та ін.
Товариство з обмеженою відповідальністю – об’єднання, члени якого беруть участь у постійному капіталі (статутному фонді) постійними внесками і не несуть при цьому особистої відповідальності за зобов’язання товариства.
Мінімальний обсяг статутного капіталу для товариства з обмеженою відповідальністю у 80-ті роки XX ст. становив у Німеччині 50 тис. марок, у Франції – 20 тис. франків. Максимальний розмір, як правило, не встановлюється. У Франції перевірці підлягають лише річні звіти товариства зі статутним капіталом 300 тис. франків і більше. У Німеччині будь-які товариства з обмеженою відповідальністю не перевіряються.
Товариство з обмеженою відповідальністю за статусом є торговельним. Його статут повинен бути підписаний двома учасниками, кожний з яких робить внесок до статутного капіталу (згідно із французьким законодавством повністю, а за законами Німеччини допускається розстрочка). У Німеччині підприємство такої організаційно-правової форми може бути створено однією особою.
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю поділяють на паї (у Франції вони повинні бути рівними). Як правило, передбачають їх мінімальний розмір. Придбання паїв дає право на привласнення дивіденду, участь у виборах, отримання інформації та ін. Обсяг прав залежить від розмірів паю. Так, у Німеччині один голос надавався на кожні 100 тис. марок паю. Виплата дивідендів можлива лише у тому разі, коли майно товариства перевищує обсяг статутного капіталу. Членство в товаристві засвідчується пайовим свідоцтвом, яке, на відміну від акції, не є цінним папером. Право на участь у товаристві з обмеженою відповідальністю відчужується і передається в спадщину. У Франції для цього необхідна згода інших членів товариства, у Німеччині такий договір повинен бути засвідчений нотаріусом. Відповідна вимога ставиться і до підприємств України, де у 2002 р. налічувалося 261,2 тис. товариств з обмеженою відповідальністю.
Джерелом фінансування товариства (крім внесків) є кредити. Між статутним капіталом та обсягом кредитів не встановлено чіткого співвідношення. Позичка товариству з боку його членів розглядається у Німеччині як їх внесок до статутного капіталу.
Обов’язковим вищим органом товариства є загальні збори, рішення на яких приймається більшістю голосів (у Німеччині – простою більшістю, у Франції – кваліфікованою більшістю на перших зборах. Якщо збори зібрати не вдалося, то рішення надалі приймається простою більшістю).
У США тотожною з приватною компанією є закрита корпорація, яка має обмежену свободу дій при передаванні акцій, не має права на публічну підписку на акції, а її чисельність є обмеженою.
Повне товариство.
У Франції учасниками повного товариства є комерсанти, які несуть за його зобов’язаннями необмежену і спільну відповідальність. У Німеччині таким є товариство, що веде торговельний промисел під статусом загальної фірми.
Повне товариство (у США – партнерство) – об’єднання, засноване з метою здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутків кількома учасниками (компаньйонами), які несуть необмежену і солідарну майнову відповідальність за зобов’язаннями товариства (як власністю підприємства, так і всім особистим майном).
У Франції повне товариство є юридичною особою, у Німеччині і Швейцарії правосуб’єктність заперечується. Назва фірми товариства повинна включати імена всіх учасників або одного, але із зазначенням наявності товариства (наприклад, “Карл Шульц і К”). Учасниками повного товариства можуть бути фізичні і юридичні особи. Якщо юридична особа у Франції стає членом повного товариства, то його керівники несуть таку саму відповідальність, як і у разі їх особистої участі у повному товаристві.
Встановлений у договорі, укладеному учасниками повного товариства, розмір внеску визначає частку участі кожного його члена. У Франції ця частка не може бути представлена цінними паперами. Вартість внеску може змінюватись, але у разі понесення товариством збитків розмір внеску не обов’язково відновлюється. Якщо немає спеціальної угоди, то кожний учасник повного товариства володіє лише одним голосом, незалежно від розміру зробленого внеску. Загальні збори затверджують звітний баланс роботи товариства за рік, співвідношення прибутків і збитків. У Німеччині учасник повного товариства позбавлений права мати торговельне підприємство в однорідній з повним товариством сфері діяльності або брати участь в іншому однорідному товаристві як необмежено відповідальний учасник.
У Франції залежно від розміру внеску встановлюється частка учасників у розподілі прибутків. В інших країнах такий розподіл здійснюється відповідно до умов договору. У Німеччині член товариства має право на отримання 4 % номінальної суми зробленого внеску. Якщо розміру отриманого прибутку для цього недостатньо, частка кожного учасника пропорційно зменшується, а в разі отримання більшого прибутку він розподіляється порівну.
У відносинах з третіми особами повне товариство може представляти кожний його учасник. Згідно із законами Німеччини кредитор може висунути позов до кожного учасника товариства без попереднього обов’язкового звернення з вимогами до всього товариства. У Франції кредитор повинен пред’явити попередню вимогу до всього товариства і лише після цього – до будь-якого учасника. Відповідальність перед кредиторами несуть навіть ті члени повного товариства, які вибули з нього, оскільки зобов’язання виникли під час їх перебування у товаристві. Така відповідальність зберігається протягом п’яти років з часу виходу з повного товариства.
Повне товариство припиняє свою діяльність у разі виходу одного з членів зі складу товариства, смерті учасника, оголошення конкурсу стосовно майна товариства, а також за рішенням учасників після закінчення терміну його діяльності і досягнення поставленої мети. Припинення діяльності повного товариства повинно бути зафіксоване у торговому реєстрі.
У Великобританії і США партнерства не є юридичними особами. їх реєстрація здійснюється без публікації прізвища учасників. Вони мають право на оперативне управління справами та ін.
Командитне товариство.
У його складі є особи, що необмежено і солідарно відповідають за зобов’язаннями (як у повному товаристві), і особи, які приймають на себе тільки зобов’язання зробити певний внесок у спільне майно (командисти). Перші (повні учасники) управляють товариством і представляють його; другі – позбавлені таких можливостей, від його імені можуть діяти тільки за довіреністю. Для виникнення командитного товариства повинен бути хоча б один повний учасник і один вкладник (командист). Командистом може бути фізична або юридична особа. У Німеччині повним учасником є фізична і юридична особа.
Командитне товариство – об’єднання, в якому один або кілька учасників несуть повну відповідальність перед кредиторами, а інші – обмежену.
Командитне товариство є договірним об’єднанням, що діє під загальною фірмовою назвою. У договорі фіксують внесок кожного учасника в капіталі (як повного, так і командиста), в розподілі прибутків і збитків. У назву товариства мають включатись імена одного або кількох повних учасників із зазначенням статусу товариства. Якщо до назви включають ім’я командиста, він несе повну відповідальність перед кредиторами. У Франції торговий реєстр містить імена повних учасників, у Німеччині – імена і розміри внесків командистів, але публікуються лише імена повних. У Франції командитне товариство визнано за законом юридичною особою, у Німеччині і Швейцарії – ні.
Якщо у договорі не обумовлено порядок розподілу прибутків, то у Німеччині кожний учасник має право на отримання 4 % від суми внеску (як і в повному товаристві), а надлишок розподіляють з урахуванням участі членів в управлінні товариством, характеру відповідальності за зобов’язаннями тощо. 8а наявності збитків командист приймає участь в їх покритті в межах свого внеску. У разі несплати або неповної сплати свого внеску командист у Німеччині та Франції несе відповідальність перед кредиторами всім своїм майном, але в межах суми, яку він не встиг внести. Командисти мають право на доступ до фінансових книг товариства, інформацію про стан справ, позов до суду щодо припинення діяльності товариства.
У США і Великобританії командитному товариству відповідає форма партнерства з обмеженою відповідальністю. Ця форма не може використовуватися банківськими і страховими установами.
Крім перелічених організаційно-правових видів підприємств, у вітчизняному законодавстві (Закон України “Про господарські товариства”) закріплена ще одна форма – товариство з додатковою відповідальністю – об’єднання, статутний фонд якого поділений на частки, визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають по його зобов’язаннях своїми внесками до статутного фонду, а у разі недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного члена.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)