Економічна теорія – Мочерний С. В. – Нова інституційна економічна теорія (НІЕТ)
До кінця 30-х років XX ст. основний економічний аналіз був спрямований на вивчення економіки в межах інституційної структури, що сприймалася як належне, що не варто пояснювати. Наприклад, існування організацій типу “фірм” сприймалося як очевидне. Зміни форм контрактів в економічній сфері також розглядалися як очевидний факт, а юридичні закони і положення – як привнесене ззовні правило для економічної діяльності.
У листопаді 1937 р. Р.-Г. Коуз заявив про нову наукову ідею, опублікувавши фундаментальну працю “Природа фірми”. Вчений сформулював два питання, які рідко були об’єктами безпосереднього економічного аналізу і на які не було зрозумілої відповіді: чому економічні організації представлені саме фірмами і чому кожна фірма має свою певну величину. Він не скористався звичним методом – аналіз здатності ціни товару координуватися з використанням ресурсів для нього. Ця теорія не враховувала значну частину ресурсів, витрачених фірмою на адміністративну координацію дій з реалізації товару. Предметом досліджень Коуза було те, чому менеджери і робітники воліють працювати спільно, а не купувати і продавати працю один одного на ринку. Вчений з’ясував, що окрема праця потребує значно більших витрат на підготовку і виконання контрактів, зокрема на організаційне управління цими процесами. Коуз довів, що традиційна основна мікроекономічна теорія була неповною, тому що не враховувала ці витрати (вона охоплювала лише виробничі і транспортні).
Коуз Рональд-Гаррі народився в 1910 р. (м. Вілесден, Великобританія). Закінчив Лондонську школу економіки, викладав у різних британських університетах. У1951 p., отримавши докторський ступінь, прийняв запрошення Університету Баффало. Працював у Вірджинському, Чиказькому університетах і одночасно – головним редактором “Журналу економіки і права”. У 1982 р. вийшов у відставку, але продовжував наукові дослідження.
Автор праць “Природа фірми” (1937), “Дискусія про граничні витрати” (1946), “Проблема соціальних витрат” (1960). Ці наукові дослідження є основою книги “Фірма, ринок і право”, що у 1993 р. була опублікована російською мовою.
Член Американської та Британської академій наук, заслужений член Американської економічної асоціації, почесний професор Чиказького університету. Лауреат Нобелівської премії.
Учений запровадив нове поняття “трансакційні витрати” — витрати на підготовку (збір інформації про ціни, про переваги споживачів і наміри конкурентів), початок і управління виконання контрактів, а також витрати на локальні заходи в межах фірми. Звичайно в неї вони менші, ніж при безпосередній торгівлі на ринку. Якщо б трансакційні витрати були нульовими, фірми не виникали б, товари розподілялися б на основі простих контрактів між суб’єктами.
За теорією вченого, саме вартість укладення і виконання контрактів та утримання організацій становить значну частину загальних ресурсів економіки. Коли такі організаційні витрати угод брати до уваги, стверджує він, тоді можна доступно пояснити існування фірм, різних корпоративних об’єднань, варіантів контрактів і навіть структуру фінансової системи. Об’єднуючи різні типи витрат на організаційну діяльність і менеджмент, Р.-Г. Коуз запропонував новий підхід до комплексного аналізу інституцій економічної системи та їх важливості.
Учений також продемонстрував, що об’єктивність аналізу може зрости, якщо здійснити його, оперуючи правами на використання товарів, а не самими товарами. Ці права (майнові) можуть охоплювати повну власність, різні види прав користувачів або обмежені права певними пунктами контрактів і внутрішніми правилами організацій. Р.-Г. Коуз дійшов висновку, що визначення майнових прав та їхній розподіл між людьми на основі закону, положень контрактів та інших правил безпосередньо впливають на економічні рішення та їх результат. Більше того, майнові права є основним компонентом в аналізі інституційної структури економіки. За теорією Коуза, фірма відзначається свободою прийняття рішень, що формуються певною групою контрактів без детальної регламентації зобов’язань. Такі відкриті угоди дають дирекції змогу маневрувати. Фактично фірма формується із цих контрактів як сплетіння взаємовигідних умов, а не як сукупність людей і техніки.
Такий аналіз основних характеристик фірм повинен був стати основою для загальніших висновків щодо інституційної структури економіки. Працюючи у Чиказькому університеті, Коуз розробив теорію, яку спеціалісти вважають революційною з точки зору наукового підходу до прав власності. Заснований ним напрям економічної науки отримав назву “проблеми соціальної вартості”. Друга його важлива праця “Проблема соціальних витрат” була спрямована проти пануючої в економічній теорії тенденції шукати так звані провали ринку і закликати до державного втручання з метою їх подолання. Учений намагався довести, що держава не здатна оптимально вирішити питання екстерналій (зовнішніх ефектів). Вона не може правильно оцінити розміри зовнішніх витрат (наприклад, у разі будівництва залізниці, забруднення навколишнього середовища тощо), не може зіставити втрати та вигоду, узгодити інтереси сторін. Участь держави у вирішенні таких питань вимагає чималих затрат і тому збільшує зовьішні витрати. “Пряме державне втручання, – стверджує Р.-Г. Коуз, – не завжди дає кращі результати, ніж спрямування проблеми на волю ринку чи фірми”.
Щоразу, коли виникають зовнішні ефекти, проблема може бути вирішена шляхом угоди між зацікавленими сторонами, внаслідок чого зовнішні ефекти перетворюються у внутрішні і створюються передумови для досягнення бажаної оптимальності.
Дійти угоди вони зможуть за наявності двох умов:
– мають бути чітко визначені права власності;
– вартість укладеної угоди (договору) повинна бути порівняно невисокою. Якщо негативні ефекти досить значні (наприклад, будівництво великого підприємства із шкідливим виробництвом), доцільною є участь держави.
У праці “Проблема соціальних витрат” Р.-Г. Коуз здійснив також новий поворот у дискусії про значення прямої взаємодії між фірмами і домашніми господарствами. Вчений розглянув затрати досягнення і підтримки угод між економічними агентами, запропонував положення про права або майнові права. Він не тільки показав, що причиною неспроможності ринку буває наявність трансакційних витрат, а й чітко сформулював проблеми функціонування економічної організації з позицій порівняльного інституційного аналізу. Результати його дослідження доводять, що велика кількість законів не має реального значення за нульових трансакційних витрат. Ця теза паралельна до висновку в “Природі фірми”, що фірми за тих самих умов не потрібні. Всі відносини можуть здійснюватися шляхом простих угод без адміністративного втручання, тобто безпосередньо через ринок. Відтак Р.-Г* Коуз дійшов висновку: трансакційні витрати ніколи не бувають рівними нулю. Тобто інституційна структура економіки може бути пояснена відносними витратами різних інституційних угод у поєднанні із зусиллями сторін на підтримання мінімуму загальних витрат.
Висновок про наслідки передбачення трансакційних витрат як основний результат аналізу був названий “теоремою Коуза”. Вперше економіст звернувся до цієї проблематики у статті “Федеральна комісія зв’язку” (1959). Вираз “теорема Коуза”, як і перше її формулювання, поширив відомий економіст Дж.-Дж. Стіглер, який спирався на згадану статтю Коуза. Ця теорема проголошує: “Якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура виробництва) буде залишатися незмінною і ефективною незалежно від змін у розподілі прав власності”. Отже, положення парадоксальне: за відсутності витрат з укладення угод структура виробництва залишається такою самою незалежно від того, хто яким ресурсом володіє (Р.-Г. Коуз). Теорему доводив на багатьох прикладах (частково умовних, частково взятих із реального життя).
Нині теорему Коуза вважають одним із найяскравіших досягнень економічної думки повоєнного періоду. Висновки щодо трансакційних витрат спрощують аналіз реальних умов. Дослідження некомерційних організацій, державних закладів і підприємств з допомогою такого підходу показали, наскільки широким є коло питань, до яких можна практично застосувати теорему Коуза. Формулювання Нобелівського лауреата підштовхнуло до інтенсивної перевірки контрактних відносин, що характеризують фірму. Нормативні висновки економіки права почали проникати у судову та законодавчу практику багатьох країн. Праця Р.-Г. Коуза над проблемою фірми стала основою для розгортання наукових досліджень у цій галузі мікроекономіки і, зокрема, пояснення моделі фінансових посередників.
Інституцій ні умови та форми – органічна частина економіки, її “орієнтири”, “регулювальники”, “інспектори”. Українські закони та інструкції, банки і біржі, нові традиції та етика ще практично не утвердилися. Нестійке інституційне середовище зумовлює слабкість економіки, невпевненість банкірів та менеджерів, відсутність компенсації зовнішніх ефектів.
Звертаючись до східноєвропейських країн, Р.-Г. Коуз у Нобелівській лекції нагадує, що на шляху до ринку необхідно спочатку створити всі інституції і організації, які уможливлюють його ефективне функціонування. На його думку, однією із проблем цих країн є відсутність чітких нормативних актів, що регулюють процес купівлі-продажу.
Праці Нобелівського лауреата надали могутнього імпульсу розвиткові теорії організації, економічної історії, юриспруденції, а тому мають величезне значення в міждисциплінарному контексті. Вони стимулювали розвиток нової гілки в науці – “закон і економіка”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)