Економічна теорія – Мочерний С. В. – Еволюція форм вартості та виникнення грошей

Виникнення та розвиток товарного виробництва супроводжується появою та еволюцією грошей – наймобільнішим і найгнучкішим видом власності. Від їх успішного функціонування залежить реалізація величезної маси товарів і послуг у сучасному суспільстві, стабільність і ефективність економічної системи. Водночас гроші самі е товаром, який користується попитом і пропозицією і має певну ціну. Тому еволюція грошей супроводжується виникненням грошових систем, на розвиток яких впливають закони товарного виробництва і, у свою чергу, підпорядковується властивим лише цьому виду власності законам, порушення яких є передумовою виникнення інфляції. Очевидно, що закономірності виникнення та еволюції грошей і грошових систем, закони їх розвитку, основні причини інфляції, її сутність та наслідки для народного господарства є важливим об’єктом дослідження економістів.

Виникнення і сутність грошей
Еволюція форм вартості та виникнення грошей.

Вартість товарів (як суспільно необхідна праця, затрачена на їх виробництво) є внутрішньою субстанцією, яку не можна виміряти безпосередньо. Своє остаточне суспільне визначення (частково воно здійснюється при безпосередньому виробництві у процесі суспільного поділу праці) товари отримують лише на ринку під час купівлі-продажу, де зовнішнім виявом вартості є мінова вартість.

Форми вартості – форми вираження вартості товарів у процесі еволюції товарного виробництва.

Форми вартості еволюціонували від найпростішої до грошової (найрозвинутішої і найскладнішої). Епізодичний обмін продуктами відбувався ще в первісному суспільстві. Наприклад, одна община могла обмінювати надлишок дичини на надлишок добутої іншою общиною риби. Такий обмін можна виразити формулою: 1 туша тварини = 200 одиниць риби. Ця формула не лише найпростіша, а й випадкова, оскільки обмін не мав регулярного характеру, довільно обирались продукти і пропорції обміну. У формулі вартість туші тварини виражена у рибі, тобто другий товар є засобом вираження вартості дичини. Останній товар відігравав активну роль, тобто виражав свою вартість певною кількістю споживчої вартості риби і перебував у відносній формі вартості, бо його вартість співвідносилась з вартістю іншого товару. Товар у формі риби відігравав пасивну роль, оскільки був лише засобом для вираження вартості дичини. Тому він перебував в еквівалентній формі вартості, тобто протистояв першому товару у вигляді рівної вартості (еквівалента). Якщо цей обмін розглядати з погляду общини, яка здобула надлишок риби, то еквівалентом стане туша тварини (дичини).

У товарі-еквіваленті споживча вартість подвоюється: з одного боку, як продукт праці він має споживчу вартість (у розглянутому прикладі риба є предметом харчування), з іншого – у його споживчій вартості виражається вартість іншого товару. Отже, вже у простій формі вартості зароджувалося розмежування товару на два полюси: на одному – товар, що перебуває у відносній формі вартості, виступає як вартість, на другому – товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості, виступає як споживча вартість.

Внутрішні суперечності товару (між споживчою вартістю і вартістю, конкретною і абстрактною працею) виявляються у зовнішніх формах суперечності між двома товарами. Товар у відносній формі вартості – це споживча вартість, продукт конкретної приватної праці, а товар в еквівалентній формі вартості – вартість абстрактна, продукт суспільної праці. Уже у простій формі вартості в зародку існували гроші, грошові відносини. При цьому суперечність між споживчою вартістю і вартістю (між конкретною і абстрактною працею) перебувала у фазі єдності, оскільки відсутньою була сама вартість (вона була також у зародковій формі), еквівалентність.

З розвитком виробництва суспільний поділ праці поглиблювався, що супроводжувалося зростанням її продуктивності та виникненням додаткового продукту. Першим поділом праці було відокремлення тваринництва від землеробства. Надлишки продуктів тваринництва (худоба, м’ясо, шерсть і т. д.) уже не випадково, а регулярно почали обмінювати на надлишки продуктів землеробства. За цих умов тварини, систематично обмінювані на інші товари, набували переважно відносної форми вартості, а інші товари (хліб, овочі та ін.) – еквівалентної. Кожен з них став не випадковим, а особливим еквівалентом, до якого прирівнюють тварин. Так проста форма вартості перетворилася на повну, або розгорнуту (зустрічалася в окремих регіонах Африки навіть у XIX ст.), яка виражається формулою:

= 2 мішкам зерна,
1 туша тварини = 1 сокира,
= 5 м полотна,
Та ін.

Паралельно розвиваються і відносини економічної власності. У сфері виробництва та обміну товаровиробниками стають окремі індивіди, приватні власники.

Унаслідок регулярного обміну мінові пропорції стійкішали, наближалися до затрат праці. Оскільки товар безпосередньо обмінювався на інший, обмін між общинами (колективний обмін) з розпадом первісного ладу замінив індивідуальний. Так, власник шкури міг придбати зерно лише тоді, якщо вона не була йому потрібна, що інколи унеможливлювало обмін. Вартість окремого товару не мала остаточного, загальноприйнятого вираження. Безпосередній товарообмін ускладнювали внутрішні суперечності товару та товарного виробництва між споживчою вартістю і вартістю, конкретною і абстрактною працею, які із фази єдності (тотожності) переходять у фазу відмінності та частково у фазу суперечності. Потрібний був товар, який мав би однакову споживчу вартість для всього суспільства.

Розвиток виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, збільшення асортименту обмінюваних продуктів зумовили стихійне виокремлення товару, на який обмінювалися всі інші. Поступово всі вироблені товари починають виражати свою вартість в єдиному товарі – загальному еквіваленті, який має властивість загальної обмінюваності. Закономірність його появи була зу-

Мовлена перетворенням обміну на постійну миттєву потребу. Розгорнута форма вартості перетворилася у загальну:

2 мішки зерна
1 сокира = 1 туші тварини.
5 м полотна
Та ін.

Товарам у відносній формі вартості протистоїть один загальний еквівалент, у споживчій вартості якого відображають вартість інші товари. Абстрактна праця, що міститься у всіх товарах, виражається в одному і тому самому виді конкретної приватної праці. Внаслідок цього споживча вартість товару-еквівалента роздвоюється – задовольняє потреби людини і виконує функції загальної обмінюваності, а суперечність між споживчою вартістю і відповідними видами праці досягає фази конфлікту.

На етапі розвитку продуктивних сил, коли обмін стає регулярним явищем і визначає умови життя певної частини виробників, розширення масштабів товарного виробництва загострює внутрішні суперечності обміну товару, які вирішує лише поява грошей. До їх появи роль загального еквівалента на різних етапах історичного розвитку, у різних країнах і місцевостях виконували найрізноманітніші товари – переважно продукти масового виробництва, що відігравали вирішальну роль в економіці, наприклад, у Давній Греції – худоба, хутро і шкіра – у скандинавських народів, сіль – у Судані, Абісінії. У Київській Русі тривалий час функцію загального еквівалента виконували хутра родини куниць (куни). Іноді загальним еквівалентом слугував один із привозних важливих товарів, або той, що був одним з основних предметів ринкового обміну, наприклад раби або полонені, що ставали рабами. З часом еквіваленти змінювалися (худобу витіснили сіль, хутро). Поступово гроші набували таких властивостей: однорідність, міцність, збереження, компактність, висока вартість в одиниці ваги, порівняно постійна вартість. Це стало матеріальною основою для зростання ролі загального еквівалента як суспільної форми (відносин економічної власності).

Отже, розвиток виробництва і обміну (який поширюється за межі місцевого ринку) зумовлює поступове закріплення ролі загального еквівалента за одним товаром, тобто перетворення загальної форми вартості у грошову.

З IV до ІІІ ст. до н. е. загальним еквівалентом були срібло і золото. Спочатку злитки золота клеймили (в Єгипті наприкінці IV тисячоліття клеймо з написом фараона ставили на злитках золота вагою 14 кг, а чеканити монети почали в Лідії (Малій Азії) у XII ст. до н. е.). За свідченням сучасної археології монети в Індії з’явилися на 600 років раніше. З часом загальним еквівалентом стає золото, а у другій половині XIX ст. встановлюється золотий стандарт. Це відбулося завдяки таким властивостям золота, як однорідність, ковкість, м’якість, подільність, неокислюваність, висока вартість у малій вазі та ін. Золоті гроші були повноцінними, оскільки їх номінальна вартість в основному відповідала вартості металу, що в них містився, і золото виконувало всі функції грошей (роль загального еквівалента).

Гроші – особливий товар, який служить загальним еквівалентом при обміні товарів (при загальній всеобмінюваності), є для них найрозвинутішою суспільною формою вартості.

Завдяки появі грошей виникають та розвиваються сутнісно нові типи і форми економічної власності, прискорюється розвиток продуктивних сил.

Економічна роль загального еквівалента полягає в тому, що у ньому представлена абстрактна праця, він обмінюється на всі інші товари і створює якісно нову форму руху для суперечностей товару. Грошова форма вартості виражається формулою:

1 мішок зерна
15 м полотна = 2 г золота.
10 сокир
Та ін.

Із появою грошової форми вартості товарний світ розпадається на товар і гроші – зовнішню протилежність товару – протилежність між споживчою вартістю і вартістю.

Перехід від однієї форми вартості до іншої супроводжується істотними змінами суспільної форми товару. Кожна наступна (після простої) форма вартості формувала все складнішу систему техніко-економічних відносин та відносин економічної власності щодо кількості їх об’єктів і суб’єктів. Розвинутий вид еквівалента мав більшу цінність, а отже, і вартість. Тому він ставав усе важливішим об’єктом власності, з приводу привласнення якого розвивалась дедалі складніша сукупність відносин економічної власності, які через сферу торгівлі частково поширювалися за межі інших країн.

Гроші також є найрухомішим елементом економічної власності, оскільки за них власник може придбати будь-яке інше багатство (підприємства, землю, цінні папери, золото тощо), політичну владу, вплив на державний апарат.

Більш повно суть грошей розкривається у виконуваних ними функціях.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Економічна теорія – Мочерний С. В. – Еволюція форм вартості та виникнення грошей